_________ ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ__________
Справа 11-508 Головуючий у І інстанції: Кучерявець О. М.
Категорія-ст. 121 ч.1 Доповідач: Ярошенко М. П.
УХВАЛА
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
2006 р. липня "27" дня колегія суддів судової палати у кримінальних
справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого Ярошенка М. П.
суддів Шалу пні В. С, Баглая І. П.
з участю прокурора Варуша Т М.
адвоката ОСОБА_3
засудженого ОСОБА_1
потерпілого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого, прокурора Носівського району та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Носівського районного суду від 24 травня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1
українець, громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1, освіта середня, одружений, працює ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимий, -
засуджений за ст. 121 ч. 1 КК України до 5 років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 за цивільним позовом 4711 гривень, і витрати на стаціонарне лікування потерпілого на користь Носівського районного управління 180 гривень 84 копійки та Чернігівського міського фінансового управління 544 гривні 32 копійки.
Судом ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 13 січня 2006
року біля 23-ї год. в с. Калинівка Носівського району, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на грунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_2 умисно в будівлі автобусної зупинки бив ОСОБА_2 головою об цегляну стіну будівлі, а потім біля автобусної зупинки наносив йому удари руками та ногами по голові, чим заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом основи черепу - пірамідки правої скроневої кістки ( встановлено клінічно), забою головного мозку, правобічної отоліквореї та субарахноїдального крововиливу, які згідно висновку судово-медичної експертизи, як небезпечні для життя, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
В своїй апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорючи фактичних обставин справи та своєї вини в скоєнні злочину, просить зважити, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має матір-інваліда, яка потребує його допомоги, та інші обставини справи, і застосувати щодо нього ст. 75 КК України та звільнити від відбування покарання з випробуванням.
Адвокат ОСОБА_3 в своїй апеляції звертає увагу апеляційного суду, що суд при розгляді цивільного позову не дотримався чіткості та ясності, безпідставно визнав обставиною, що обтяжує покарання, тяжкі наслідки від злочину, та просить вирок суду змінити, застосувати ст. 75 КК України і звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням.
Потерпілий ОСОБА_2 в апеляції також зазначає, що з засудженим знаходиться в добрих відносинах, та просить вирок суду змінити, призначити ОСОБА_1 покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
В апеляції прокурора ставиться питання про виключення із вироку вказівку на обставину, що обтяжує покарання, настання тяжких наслідків, оскільки в даній ситуації тяжкі наслідки є основною кваліфікуючою ознакою складу злочину, за скоєння якого засуджено ОСОБА_1.
Заслухавши в судовому засіданні доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляцію, перевіривши доводи апеляцій та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого, адвоката, прокурора та потерпілого підлягають задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами кримінальної справи вина засудженого ОСОБА_1 в спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому за обставин, викладених у вироку, повністю підтверджується зібраними та дослідженими по справі доказами і ніким не оспорюється.
Злочинні дії засудженого ОСОБА_1 судом правильно кваліфіковано за ст. 121 ч. 1 КК України як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Разом з тим, при призначенні покарання засудженому суд невірно зазначив в якості обставини, що обтяжує покарання, настання тяжких наслідків, оскільки ця обставина є кваліфікуючою для даного виду злочину, за який засуджено ОСОБА_1. Зазначена обставина підлягає виключенню з вироку.
Окрім того, при розгляді цивільних позовів про стягнення шкоди, завданої злочином, суд також допустив помилки. Так, відповідно до вимог ст. 334 КПК України, суд у вироку має навести мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню. Приймаючи рішення по цивільних позовах щодо відшкодування витрат на лікування потерпілого як на користь лікувальних закладів, так і самого потерпілого, суд не мав і не навів таких розрахунків. В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 07.07.2005 року № 11 „Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" в п. З зазначено, що „до справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість 1-го ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування".
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої потерпілому злочином, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви. В результативній частині вироку суми, що підлягають стягненню з засудженого в відшкодування матеріальної і моральної шкоди, мають бути розмежовані.
За таких обставин апеляція адвоката щодо цивільного позову підлягає задоволенню, а вирок в частині цивільного позову має бути скасований з направленням на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Окрім того, на думку колегії суддів, при призначенні ОСОБА_1 покарання суд не в повній мірі виконав вимоги ст. 65 КК України і прийшов до необгрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого лише в умовах ізоляції його від суспільства.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , хоча і скоїв
тяжкий злочин, але раніше не судимий, вину свою в скоєнні злочину визнав повністю та щиро розкаявся, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має матір-інваліда, яка потребує його допомоги, на даний час мають дружні відносини з потерпілим, який також просить не позбавляти волі засудженого. Всі ці обставини дають підстави зробити висновки, що засуджений може бути виправлений без ізоляції його від суспільства.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає можливим пом'якшити засудженому ОСОБА_1 призначене покарання, застосувати до нього ст. 75 КК України і призначити покарання без позбавлення волі.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_2 задовольнити.
Вирок Носівського районного суду від 24 травня 2006 року стосовно ОСОБА_1 змінити, виключивши з мотивувальної частини вироку вказівку на обставину, яка обтяжує покарання, настання тяжких наслідків.
Застосувати доОСОБА_1 ст. 75 КК України і звільнити його від відбування призначеного судом покарання з іспитовим строком 2 роки.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 обрати підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти негайно.
Цей же вирок в частині розгляду цивільних позовів потерпілого ОСОБА_2 та прокурора скасувати і справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в іншому складі суду.
В іншій частині вирок залишити без зміни.