Справа № 2-1058

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2010 року

    Київський районний суд м. Одеси в складі:

        головуючого – судді         Салтан Л.В.

        при секретарі             Небесній О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу в розмірі 117 000,00 гривень та витрат пов’язаних із зверненням до суду.

Позивач посилається на те, що 11 червня 2003 року відповідачка ОСОБА_2 взяла на себе зобов’язання сплатити йому 15 000,00 доларів США за частину у праві на нерухомість. Зазначене зобов’язання позивачка виклала у розписці, в якій також зазначила строк виконання зобов’язання, а саме до 11 червня 2009 року.

Однак до теперішнього часу ОСОБА_2 борг йому не повернула та ухиляється від повернення грошей, у зв’язку з чим він просить стягнути з відповідачки в рахунок погашення боргу грошову суму у розмірі 117 000,00 грн.

У судовому засіданні позивач позов підтримав.

Відповідачка у судовому засіданні позов не визнала, заперечувала проти задоволення позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який був розірваний 2 червня 1999 року, актовий запис № 268 виконаний Відділом реєстрації актів громадянського стану Київської райадміністрації виконкому Одеської міськради.

Відповідно до розписки від 11 червня 2003 року ОСОБА_2 взяла на себе зобов’язання в продовж шести років, тобто до 11 червня 2009 року виплатити ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 15 000,00 доларів США в рахунок взаємної домовленості за нерухомість.

У судовому засіданні ОСОБА_2 наполягала на тому, що сума в розмірі 15 000,00 доларів США є грошовою оцінкою за частину спільного майна, яке вони таким чином поділили після розірвання шлюбу з ОСОБА_1

При зверненні до суду позивач посилається на статті 1046, 1047, 1049 Цивільного Кодексу України, які регулюють правовідносини в сфері позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики – це угода, за якою одна особа (позикодавець) передає іншій особі (позичальнику) безоплатно або за певну винагороду у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або рівну кількості речей того ж роду і якості.

Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей. Обов’язки з договору позики виникають тільки для однієї сторони – позичальника, отримавши у власність передані йому позикодавцем гроші або речі, позичальник стає зобов’язаним повернути позикодавцю таку ж суму грошей або рівну кількість речей такого ж роду і якості.

Як встановлено судом ОСОБА_1 не передавав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 15 000,00 доларів США, а ОСОБА_2 не отримувала ці гроші.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином суд розглянувши справу в межах заявлених позивачем вимог вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу є таким, що не підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини щодо поділу спільного майна подружжя, а не боргових зобов’язань, на задоволенні яких наполягає позивач.

Керуючись ст.ст. 11, 212 – 215, 294 ЦПК України, ст.ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу – відмовити.

Рішення позивачем може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий