Справа 22-1188/2006р.                                   Головуючий у першій інстанції

Мамонова О.Є.

Категорія - цивільна             Доповідач: ГУБАР В.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня   2006 року                                                                 Місто Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

Головуючого - судді:    Іваненко Л.В.

суддів:                 Губар В.С, Шемец Н.В.

при секретарі:   БІЛЯЄВІЙ Т.Д..

З участю:           ОСОБА_1,   АДВОКАТА  ОСОБА_2,   ОСОБА_3

ОСОБА_4,   ОСОБА_5,  ОСОБА_6,

ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду М.Чернігова від 31 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Чернігівської міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2003 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до

відповідачів      з      вимогою      розподілу      земельної     ділянки        по

АДРЕСА_1 між ним та відповідачами згідно частин домоволодіння кожного з них та просив виділити йому в користування 3/8 частин землі з окремим виходом. Мотивує свої вимоги тим, що він є власником 3/8 частин будинку за вищевказаною адресою і тому бажає виділення йому частини земельної ділянки відповідно частки домоволодіння. Оскільки вся площа земельної ділянки, розташованої при домоволодінні становить 930 кв.м., то вважає, що йому має бути виділено в користування 348 кв.м.

В судовому засіданні позивач уточнив свої позовні вимоги та просив встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно другому варіанту висновку судово-технічної експертизи від ЗО березня 2006 року НОМЕР_1 по даній справі.

Рішенням Деснянського районного суду М.Чернігова від 31 травня 2006 року позов задоволено частково. Встановлено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1   відповідно до додатку НОМЕР_6 висновку судово-технічної експертизи Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від ЗО березня 2006 року НОМЕР_1, тим самим закріплений існуючий між співласниками домоволодіння тривалий час фактичний порядок користування землею і в користування виділено: ОСОБА_1 земельну ділянку площею 211,23 кв.м, з яких під житловими будівлями 97,53 кв.м, під житловими будівлями спільного користування 2,82 кв.м, під нежитловими будівлями 33,11 кв.м, під індивідуальним городом 77,77 кв.м; ОСОБА_3 - земельну ділянку площею 252,39 кв.м, з яких під житловими будівлями 120,88 кв.м, під нежитловими будівлями 40,07 кв.м, під індивідуальним городом 91,44 кв.м; ОСОБА_5 - земельну ділянку площею 70,87 кв.м, з яких під житловими будівлями 22,11 кв.м, під житловими будівлями спільного користування 2,82 кв.м, під нежитловими будівлями 24,24 кв.м, під індивідуальним городом 21,70 кв.м; ОСОБА_7- земельну ділянку площею 106,71 кв.м, з яких під житловими будівлями 26,02 кв.м, під нежитловими будівлями 7,84 кв.м, під індивідуальним городом 72,85 кв.м; ОСОБА_4-земельну ділянку площею 10,05 кв.м, з яких під житловими будівлями 7,23 кв.м, під житловою будівлею спільного користування 2,82 кв.м; ОСОБА_6 земельну ділянку загальною площею 76,53 кв.м, з яких під житловими будівлями 40,40 кв.м, під нежитловими будівлями 13,43 кв.м, під індивідуальним городом 22,7 кв.м. В загальному користуванні сторін залишений двір розміром 202,47 кв.м.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що відповідно до п.4 ст. 120 ЗК України він мав право на виділення йому земельної ділянки площею пропорційно до його частки домоволодіння- 3/8 частини і суд мав виділити йому в користування не 211,33 кв.м, а 308,8 кв.м.

Вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги позивача відсутні з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що сторони є співласниками будинку АДРЕСА_1 і кожному з них належить: ОСОБА_3 - 1/8 частини за договором купівлі-продажу від 09.07.1997 року та 1/5 частини згідно свідоцтва про право власності від 21.03.1979 року, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину від 29.08.1969 року (а.с.66-68), ОСОБА_4 - 1/20 частини на підставі свідоцтва про право на спадщину від 20.01.2005 року (а.с.66); ОСОБА_1 - 3/8 частини згідно свідоцтву про право власності від 16.03.1979 року, виданого на підставі договору купівлі-продажу від 17.08.1977 року (а.с.8,66); ОСОБА_7 - 1/20 частини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.04.2003 року та ОСОБА_5 - 1/20 частини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.04.2003 року (а.с.36,40,126,53,66); ОСОБА_6 - 3/20 частин за договором купівлі-продажу від 08.06.1995 року (а.с.69-70).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 належну їй 1/20 частину будинку отримала у спадок за заповітом від ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_8 у належній частині будинку по АДРЕСА_1 не проживала, отримавши у грудні 1977 року інше житло (а.с.53,54,93,101).

У матеріалах справи відсутні будь-які належні документальні докази про надання учасникам судового розгляду або їх попередникам, правонаступниками яких вони є, земельних ділянок у користування з визначенням конкретно їх розмірів та цілей використання. Фактично сторони користуються земельними ділянками у тому порядку, який був встановлений їхніми попередниками самостійно, такий порядок існує десятки років і ніким не оспорювався, що підтверджується відсутністю судових рішень.

З висновку судово-технічної експертизи вбачається, що земельні ділянки, якими умовно користуються співвласники, не відповідають ідеальним долям, що значаться за ними у будинку.

Сукупність досліджених доказів переконує суд у тому, що виділити в користування позивачеві земельну ділянку згідно його частки в домоволоднні та з облаштуванням окремого виходу /чи без окремого виходу/, не порушуючи при цьому інтересів інших співласників -неможливо, що підтверджується висновком судово-технічної експертизи. Зокрема, зважаючи на відсутність доказів про надання земельних ділянок та з врахуванням існуючої забудови земельної ділянки, яка має площу 930 кв.м, неможливо з"ясувати, хто з землекористувачів та за рахунок кого із співласників має більшу або меншу ніж належить земельну ділянку у користуванні як під забудовами, так і під городами і зазначені обставини позивачем жодним чином не спростовані. Надані ОСОБА_1 ксерокопії відповідей на його ім"я (від 04.07.97. НОМЕР_2, від 22.02.93. НОМЕР_3, від 02.04.86. НОМЕР_4, від 18.08.86. НОМЕР_5) в якості доказу по даній справі суд відхиляє, оскільки вони не містять безспірної і достовірної інформації про те, які були за змістом звернення позивача, з якого приводу і до кого конкретно він звертався.

Посилання апелянта на на п.4 ст. 120 Земельного кодексу України суд визнає необгрунтованим, оскільки зазначена норма права не має зворотньої дії у часі і не може бути застосована до правовідносин, які виникли між сторонами до 01 січня 2002 року, оскільки громадяни зберігають право на земельні ділянки (п.7 розділу X „Перехідні положення" ЗК) одержані ними у користування в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством. При переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати ст.30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після ж 31 грудня 2001 року право користування на земельну ділянку або її частину може переходити відповідно до ст. 120 ЗК на підставі договору оренди, укладеного відповідно відчужувачем або набувачем.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач користуються земельними ділянками так, як відображено у дод НОМЕР_6 до висновку експерта від 30.03.06. НОМЕР_1(фактичний порядок землекористування) з часу набуття кожним з них права власності на частку в домоволодінні, тобто порядок користування спірною земельною ділянкою був визначений угодою між сторонами і за таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що співвласники визначили порядок використання і розпорядження спірною земельною ділянкою, і для його зміни підстави відсутні.

Рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і доводи апеляційної скарги його не спростовують і не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення, ухваленого на основі повно і всебічно з"ясованих обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Апелянтом не наведено достатніх доказів щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б давали передбачені законом підстави для його скасування.

Керуючись статтями: 303, 304 , 307, 308,   313, 314, 315, 317,319 ЦПК України , апеляційний суд ,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду М.Чернігова від 31 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.