Справа № 22ц-1211/2006 Категорія - цивільна
Головуючий у 1 інстанції -Василенко Ю.Л. Доповідач - Лакіза Г.П.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2006 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі: головуючого - судді ЛАКІЗИ Г.П.
суддів НЕЧАСНОГО Л.А., ОСТРЯНСЬКОГО В.І.
при секретарі ПІЛЬГУЙ Н.В.
з участю представника позивача - товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми „Обрій" ЛТД с. Харково Талалаївського району Чернігівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Обрій" ЛТД с. Харково Талалаївського району Чернігівської обшласті на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 07 червня 2006 року по справі за позовом ТОВ Агрофірма "Обрій" ЛТД до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної частки (паю) та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ Агрофірма "Обрій" ЛТД про розірвання договору оренди земельної частки (паю), -
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2006 року ТОВ Агрофірма "Обрій" ЛТД звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, в якій просив визнати договір оренди земельної частки (паю) між агрофірмою "Обрій" ЛТД і ОСОБА_1 від
2000 року НОМЕР_1 недійсним, посилаючись на те, що підставою для укладення даного договору був сертифікат на ім"я ОСОБА_1 на право на земельну частку (пай), на отримання якого останній не мав права. На підставі рішення 16 сесії 23 скликання Харківської сільської ради від
2001 року ОСОБА_1 без законних підстав 17.04.2001 року видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку розміром 5,62 га вартістю 68 481, 46 грн., хоча він не вступав в члени КСП ім. Шевченка і взагалі не працював в колективному сільгосппідприємстві, чим Харківською сільською радою порушено вимоги п.2 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720-35 "Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і
організаціям". При заключенні договору оренди ОСОБА_1 було допущено порушення вимог ч.1 ст. 203 ЦК України, що відповідно до ст. 215 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним, а підписаний ОСОБА_1 правочин суперечить п.2 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720-35 "Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям". Крім того, при заключенні договору оренди ОСОБА_1 ввів в оману агрофірму, оскільки не повідомив, що сертифікат отримав без законних підстав, а тому не міг бути стороною при заключенні договору.
В зустрічній аозовній заяві ОСОБА_1 просить розірвати договір оренди належної йому земельної ділянки (паю) на праві приватної власності, оскільки ТОВ агрофірма "Обрій" ЛТД не виконує зобовязання по договору належним чином відповідно до умов договору щодо сплати орендних платежів, внаслідок чого з період з 2002 року по 2005 року виникла заборгованість, яку було стягнуто з товариства на його користь рішенням Талалаївського районного суду від 21 березня 2006 року.
Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 07 червня 2006 року в задоволенні позову ТОВ Агрофірма "Обрій" ЛТД до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної частки (паю) відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ Агрофірма "Обрій" ЛТД про розірвання договору оренди земельної частки (паю) задоволено. Договір оренди земельної частки (паю) укладений 09 березня 2000 року між ТОВ Агрофірма "Обрій" ЛТД та ОСОБА_1, зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних частко Харківської сільської ради за НОМЕР_2, розірвати з 02 червня 2006 року.
Стягнуто з ТОВ Агрофірма "Обрій" ЛТД на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 16 грн., з них 8 грн. 50 коп. сплачено державного мита та 7 грн. 50 коп. збору за інформаційно технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ТОВ Агрофірма "Обрій" ЛТД просить рішення суду в частині відмови в задоволенні його позовних вимог скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог агрофірми до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної частки (паю) недійсним з моменту його заключення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права. Зокрема, суд не врахував, що відповідно до діючого законодавства агрофірма не має права оскаржувати рішення державного органу про видачу земельного сертифікату. В судовому рішенні відсутні висновки суду про те, чи було допущено ОСОБА_1 порушення вимог ч.1 ст. 203 ЦК України, не відмічено чи мала місце помилка агрофірми при заключенні договору, що передбачено ст. 229 ЦК України. Суд невірно дійшов висновку про те, що відсутній факт введення в оману ОСОБА_1 агрофірму при укладенні договору оренди щодо обставин, що мали істотне значення при заключенні договору як передбачає ст. 230 ЦК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача -товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми „Обрій" ЛТД с. Харково Талалаївського району Чернігівської області, перевіривши матеріали справи та
дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ агрофірми "Обрій" ЛТД, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди земельної частки (паю) було укладено на підставі сертифікату на земельну частку (пай), який був виданий ОСОБА_1 на підставі рішення Талалаївської районної державної адміністрації. Рішення державного органу про видачу сертифіката ніким не оскаржувалося. Сертифікат підтверджував право ОСОБА_1 на земельну частку (пай) і надавав йому можливість на укладення договору оренди, тому відсутній факт введення в оману товариства під час укладення договору оренди, були дотримані вимоги щодо чинності правочину.
Такий висновок суду відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи, з яких вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,62 га, яка розташована на території Харківської сільської ради Талалаївського району, згідно державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_3 (а.с 109), який є чинним і не визнаний недійсним у встановленому законом порядку. На час укладення договору оренди від 09 березня 2000 року, ОСОБА_1 мав право власності на земельну частку (пай) згідно сертифіката на право на земельну частку (пай), виданого 27.06.1997 року, який згідно п. 17 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України є правовстановлюючим документом при реалізації права вимоги на відведення земельної частки в натурі і є дійсним до виділення власникам земельних часток у натурі земельних ділянок та видачі їм державних актів і дає право власнику сертифіката укладати договори оренди відповідно до цих сертифікатів, що передбачається Розділом IX Перехідних положень закону України "Про оренду землі".
За таких обставин, ОСОБА_1 мав всі правові підстави на укладення оспорюваного договору оренди, тому суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про відсутність факту введення в оману товариства під час укладення договору оренди, в зв"язку з чим і відсутні правові підстави для визнання договору оренди недійсним згідно ст. 230 ЦК України.
Також суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що скасування за протестом прокурора рішення Харківської сільської ради від 20.07.2001 року про надання ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки не скасовує державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, який на час розгляду справи є дійсним.
З врахуванням наведеного, суд обгрунтовано відмовив в задоволенні позову ТОВ Агрофірма "Обрій" ЛТД, і тому посилання в апеляційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права є безпідставними. Суд повно і всебічно встановив обставини, що мають значення для справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав належну оцінку доказам в їх сукупності. Рішення суду постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги обгрунтованості судових висновків не спростовують, підстави для її задоволення відсутні.
Керуючись ст.ст. 303,307,308, 313-315,317, 319 ЦПК України, суд-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Обрій" ЛТД відхилити.
Рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 07 червня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.