Справа 22ц -876 2006                       Головуючий у першій інстанції Мамонова О.Є.

Категорія    цивільна                        Доповідач  Горобець Т.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22 череня 2006 року                                                                                 м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

Головуючого судді:       Бойко О.В.

Суддів:                           Горобець Т. В.Школьного В. В.

При секретарі                Мехед Т. О.

З участю прокурора Єреп В.В., позивачки ОСОБА_1 її представника ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_4 її представника ОСОБА_8.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги помічника прокурора м. Чернігова в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 березня 2006 року по цивільній справі за позовом першого заступника прокурора міста Чернігова в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням,

Встановив:

29 жовтня 2005 року перший заступник прокурора м. Чернігова в інтересах соціально незахищеної ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням АДРЕСА_1. Позов мотивував тим, що право користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 визнане за ОСОБА_1 рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.11.2003 року. Рішення набрало чинності і ОСОБА_1 зареєструвалась за вказаною адресою, зареєструвала там свого неповнолітнього сина-інваліда ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та стала проживати. На момент визнання права на проживання в спірній квартирі ця квартира знаходилась у власності держави в особі державної податкової інспекції в м. Чернігові і перейшла до держави від померлого ОСОБА_5, членом сім'ї якого і була визнана за рішенням суду ОСОБА_1

07 квітня 2004 року Державна податкова інспекція і" в м. Чернігові через прилюдні торги продала квартиру, в якій проживала сім'я ОСОБА_1 ОСОБА_6

який в свою чергу продав цю квартиру ОСОБА_4 - відповідачці. Після зміни власника квартири з держави на ОСОБА_6 від імені якого діяв ОСОБА_7, а потім на ОСОБА_4, ОСОБА_1 втратила можливість користуватись спірною квартирою, їй стали чинити перешкоди в користуванні квартирою нові власники: в квартирі де вони з сином зареєстровані - було змінено замки та ключі від квартири, а також її не стали в квартиру пускати. ОСОБА_1 являється соціально-незахищеною, немає постійного місця проживання на даний час, має психічно хворого сина-інваліда, тому заступник прокурора м. Чернігова в її інтересах звернувся з позовом до нинішнього власника квартири ОСОБА_4, яка заперечує проти проживання в спірній квартирі ОСОБА_1 та її сина, ставлячи вимогу про усунення перешкод в користуванні житловою площею ОСОБА_1 В судовому засіданні прокурор свої вимоги розширив, просив суд зобов'язати ОСОБА_4 не чинити перешкод в користуванні житловою площею ОСОБА_1 та її неповнолітньому сину ОСОБА_3 шляхом їх вселення на житлову площу за місцем їх постійної реєстрації в спірну квартиру.

Справа розглядалась в Деснянському районному суді м. Чернігова неодноразово. При повторному розгляді справи ОСОБА_4 заявила зустрічний позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зобов'язання зняття з реєстрації за адресою АДРЕСА_1. В процесі судового розгляду, вимоги про зняття з реєстрації за заявою ОСОБА_4 були залишені судом без розгляду.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 березня 2006 року позов першого заступника прокурора м. Чернігова було відхилено, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. ОСОБА_1 яка з травня 2005 року звернулась за захистом свого житлового права, та її неповнолітній син ОСОБА_3, який тривалий час знаходиться в психіатричній лікарні на лікуванні, було визнано такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 в м. Чернігові. З таким судовим рішенням не погодився помічник прокурора м. Чернігова, який приймав участь в суді першої інстанції, а також не погодилась сама ОСОБА_1, звертаючись з апеляційними скаргами вони зазначають, що оспорюване рішення є незаконним, та просять його скасувати. Прокурор просить апеляційний суд розглянути позов по суті, та вимоги прокурора задовольнити, а вимоги ОСОБА_4 відхилити. ОСОБА_1 просить передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводами апеляційної скарги прокурора є неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального закону, зокрема не застосування до даних правовідносин норм Житлового Кодексу України.

Доводами ОСОБА_1 та її представника є теж порушення судом норм матеріального права, так як не було застосовано закон, який підлягав застосуванню, це ст. 168, 170 ЖК України та ст. 814, 821 ЦК України, та що судом були розглянуті не всі вимоги сторін, зокрема не розглянуто вимогу ОСОБА_4 про зобов'язання ВГІРФО ДВМ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

В судовому засіданні помічник прокурора, а також ОСОБА_1 і її представник свої апеляційні скарги підтримали. ОСОБА_4 та її представник адвокат ОСОБА_8 проти задоволення апеляційних скарг заперечували, вважаючи, що суд першої інстанції обгрунтовано застосував Закон України „Про власність", ст. 391 ЦК України та захистив право власності ОСОБА_4.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 31.03.2006 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що липня 2003 року квартира АДРЕСА_1 перебувала у власності держави в особі податкової інспекції в м. Чернігові /а,с. 13/.

07 квітня 2004 року зазначену квартиру придбав у власність у держави ОСОБА_6

/а.с. 9/.

З 19.04.2004 року право розпорядження даною квартирою передане ОСОБА_7 /а.с. 10/.

19.07.2004 року право власності на спірну квартиру зареєстроване на ОСОБА_4 /а.с. 14/.

Відповідно до ст. 41 ч. 6 Конституції України використання права власності не може завдавати шкоди правам громадян.

ОСОБА_1 отримала право користування спірною квартирою відповідно до рішення суду, коли її власником була держава. Вона була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 в м. Чернігові разом з сином з лютого 2004 року /а.с. 4 зв./, проживала в ній, оплачувала комунальні послуги та квартплату, /а.с. З, 4, 5, 21, оглянуті в суді розрахункова книжка/. Встановлено, що вона та її неповнолітній син неправомірно позбавлені права користування зазначеною квартирою, оскільки новим власником квартири - ОСОБА_4 змінено замки від вхідних дверей квартири, і остання не дозволяє ОСОБА_1 користуватись квартирою, посилаючись на право її, як власника вільно розпоряджатись та користуватись своєю власністю. В травні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до прокурора м. Чернігова з заявою про захист її права на проживання в квартирі /а.с. 6-8/.

Встановлено також; що іншого житла ОСОБА_1 та її неповнолітній хворий син-інвалід в м. Чернігові не мають. їх права користування спірною квартирою ніхто у встановленому порядку не позбавляв, відповідачка не враховуючи житлових прав ОСОБА_1 та її сина позбавила їх цих прав, перешкоджаючи промиванню за місцем реєстрації.

Відповідно до ст. 47 Конституції України ніхто не може бути позбавлений примусово житла інакше, як на підставі закону та за рішенням суду.

Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений в праві користування жилим приміщенням, інакше, як з підстав і в порядку передбачених законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Проте, відповідно до ст. 814 ЦК України уразі зміни власника житла, переданого у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. В даному

випадку ОСОБА_1 користувалась житлом, яке перебувало у власності Держави за рішенням суду з листопада 2003 року на умовах піднайму, сплачувала квартплату та комунальні послуги.

З липня 2004 року власником спірної квартири стала ОСОБА_4, отже до неї перейшли права та обов'язки наймодавця, якими остання може скористатись в межах, передбачених законом. Зокрема, порядок розірвання договору найму на вимогу наймодавця врегульовано ст. 285 ч.2 та З ЦК України.

Приймаючи рішення по даній справі суд першої інстанції виходив з

необхідності захисту права власності, але при цьому не врахував, що крім

правовідносин власності між сторонами виникли житлові правовідносини, отже

застосуванню підлягав не тільки Закон України, „Про власність,, а і законодавство, яке регулює правовідносини між наймачем житла та його наймодавцем - власником житла.  

Порушення норм матеріального права призвело до помилкового судового рішення про відмову в задоволенні позову першого заступника прокурора м. Чернігова в інтересах соціально - незахищених ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_3 стосовно захисту їх житлових прав, та задоволенню позову ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 де вони правомірно поселились, були зареєстровані, та виконували обов'язки квартиронаймачів.

За таких обставин, судове рішення не може бути визнане законним та обгрунтованим і підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення. Керуючись ст. 303, 304, 307, 309 ч.1 пЗ,4, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, ст. 9, 71 ЖК України, 391, 814, 825 ЦК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу помічника прокурора м. Чернігова в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 березня 2006 року задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 березня 2006 року задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 березня 2006 року скасувати.

Позов першого заступника прокурора м. Чернігова в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення задовольнити.

Вселити ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 втратившими право користування житловим приміщенням відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути

оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох

місяців з дня набрання законної сили.