Справа № 22ц- 834/2006 р.
Головуючий у 1-й інстанції: Шипова І.М. Доповідач: Коренькова З.Д.
УХВАЛА ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
07 червня 2006 року місто Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Коренькової З.Д.
суддів - Шемець Н.В., Литвиненко І.В.
при секретарі - Куксі М.В.
з участю: позивача, представників сторін
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ „Запорізький автомобілебудівельний завод", Чернігівського ХРП „ЗАЗ-Сервіс" про поновлення дефектного автомобіля продавцю, стягнення неустойки, матеріальної і моральної шкоди ,-
встановив:
В січні 2005 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про повернення дефектного автомобіля продавцю, стягнення неустойки, матеріальної та моральної шкоди продавцю. В обґрунтування заявлених вимог вказував, що 24.12.2003 року він придбав у відповідача автомобіль „Таврія" ЗАЗ-110247 сплативши за нього 14435 грн. відразу після придбання автомобіля у нього почалися проблеми з його експлуатацією. Автомобіль витрачав більше чим встановлено пального, погано працював та розганявся, мав погану тягу. Він неодноразово, під час гарантійного обслуговування, звертався до СТО про регулювання автомобіля, та його ремонт. Але його звернення остались без задоволення. Вважає, що його автомобіль не відповідає технічним умовам та просить повернути даний автомобіль виробнику, стягнувши його вартість. Також вважає, що діями відповідачів, та фактом придбання неякісного товару, йому заподіяно моральної шкоди, оскільки він доклав додаткових зусиль по налагодженню свого життя, ремонту автомобіля, нервував. Під час розгляду справи позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути вартість автомобіля в сумі 20061 грн., неустойки та матеріальні збитки в сумі 57933 грн. 74 коп., та моральну шкоду в сумі 14000 грн.
Рішенням Новозаводського районного суду від 05 квітня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ЗАТ „Запорізький автомобілебудівельний завод" на користь ОСОБА_1 587 грн. 51 коп. в рахунок відшкодування витрат за проведення експертизи. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ЗАТ „Запорізький автомобілебудівельний завод" та Чернігівського ХРП „ЗАЗ -Сервіс" про повернення дефектного автомобіля продавцю, стягнення неустойки, матеріально та моральної шкоди повністю відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення місцевого суду і ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсягу. Вважає, що рішення необ'єктивне, незаконне, суперечить нормам матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Вказує, що Закон України „Про захист прав споживачів,, в редакції від 12.01.2006 року, який застосував суд, не поширюється на його позовні вимоги, так як останній заявлений в січні 2005 року, а до продавця він звертався з проханням про ремонт та заміну товару ще в 2004 року, на той час діяв Закон „Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 року, також суд недостатньо вивчив представлені ним докази, та докази отримані під час судових засідань, що призвело до неправильної їх оцінки та помилкового рішення, „акт перевірки технічного стану автомобіля" яким автомобіль був визнаний справним, та звернення позивача на підставі цього акту безпідставним, позивач вважає його таким, що не має юридичної сили, оскільки під час перевірки не було виконано жодного вимірювання, незацікавлені особи не були присутні під час випробувань, а підписали цей акт тільки на прохання інженера та його склали особи, жодний з котрих не являється експертом. Також наводить доводи аналогічні доводам викладеним у позовній заяві.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач придбав 24.12.2003 р. спірний автомобіль, на який видано гарантійне свідоцтво на 24 календарні місяці та умови пробігу 40000 км. Посилаючись на чисельні недоліки, виявлені майже одразу після придбання автомобіля, в період гарантійного обслуговування, позивач просив стягнути його вартість, що є по суті відмовою від договору купівлі-продажу та вимогою повернення сплаченої за автомобіль грошової суми, що відповідно до ч.2 ст. 678 ЦК України та ч. 1 ст. 8 Закону „Про захист прав споживачів" можливе лише в разі виявлення істотних недоліків товару, які виникли з вини виробника чи продавця, а також в наслідок фальсифікації товару. При цьому, істотними вважаються недоліки, які не можна усунути, або усунення яких пов'язане з непропорційними витратами та затратами часу, або які виявлялись неодноразово чи з'явились знову після їх усунення. Згідно висновку судово-автотоварознавчої експертизи № НОМЕР_1 вбачається, що автомобіль відповідає технічним нормам та вимогам. Не відповідність показнику - „час досягнення швидкості від 0 до 100 км/год. з водієм та одним пасажиром,, може бути усунена засобами відповідача, що не є істотним недоліком товару. Крім того позивач та його представник зазначили, що після заміни комутатору системи запалювання автомобіль став значно краще їздити.
Доводи апелянта що суд безпідставно користувався при розгляді справи правовими нормами Закону України „Про захист прав споживачів" в редакції від 1.12.2005 року, а не в редакції від 12.05.1991 р. не можуть бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення. Обидві редакції зазначеного Закону України однаково трактують поняття недолік і істотних недоліків товару.
Обґрунтовано суд не взяв до уваги доводи апелянта про те, що відповідно до дефектовочної відомості від 8.11.2004 р. складеної Чернігівською регіональною торгово-промислрвою палатою, спірний автомобіль не відповідає характеристикам, заданим підприємством -виробником так як ці висновки спростовуються протоколом випробувань НОМЕР_2 (а.с. 136-147), висновком експерта НОМЕР_1 (а.с. 120-146), де зазначено, що автомобіль позивача відповідає вимогам технічних умов по витраті палива та часу набрання швидкості.
Також експертом зазначено, що недоліки та дефекти досліджуваного автомобіля, що мають експлуатаційний характер, могли виникнути внаслідок недбалої експлуатації автомобіля, використання неякісних паливо-мастильних матеріалів, неякісного технічного обслуговування. Лише несправність комутатору системи запалювання носить виробничий характер і він був замінений при зверненні ОСОБА_1 до відповідача.
Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що вимога про стягнення вартості автомобіля, неустойки та матеріальної шкоди не підлягає задоволенню. Також не підлягає задоволенню і вимога про відшкодування моральної шкоди, оскільки вона може бути задоволена тільки в разі задоволення майнових вимог. Оскільки відповідачі визнавали та не заперечували проти відшкодування вартості експертного дослідження то судом першої інстанції стягнуто на користь позивача вартість проведеної експертизи.
На підставі досліджених по справі доказів та оцінки їх у сукупності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виявлений недолік у транспортному засобі придбаному позивачем у відповідача може бути усунений відповідачем, та не являється істотним, усі інші показники відповідають заводським технічним нормам, а тому вимога про стягнення вартості автомобіля, неустойки та матеріальної шкоди не підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані сторонами докази, перевірив доводи сторін, правильно встановив фактичні обставини справи; рішення суду ґрунтується на матеріалах справи, постановлене відповідно до вимог матеріального та процесуального закону і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 325 Цивільного процесуального Кодексу України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 квітня 2006 року залиши без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.