Справа № 22а-314/2006          Головуючий у першій інстанції КОВЕРЗНЕВ В.О.

Категорія - адміністративна          Доповідач - ШЕМЕЦЬ Н.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 серпня 2006 року                                                                     м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді:       ІВАНЕНКО Л.В.

суддів:                       ШЕМЕЦЬ Н.В., ГУБАР В.С.

при секретарі:             БІЛЯЄВІЙ Т.Д.

за участю:                  позивачки ОСОБА_1, представника ДВС у

Деснянському районі М.Чернігова Скабенка В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 червня 2006 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби у Деснянському районі м. Чернігова про визнання дій незаконними, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним вище позовом.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 09.09.05 р. була проінформована відповідачем про накладення на неї ДМВ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області штрафу в розмірі 51 грн.. 22.09.05 р. ДВС у Деснянському районі м. Чернігові направив постанову про накладення штрафу для примусового виконання за місцем її роботи, а 01.10.05 р. сума штрафу була утримана із заробітної плати. Дії відповідача вважає незаконими, оскільки: 1) державний виконавець не направив їй копію постанови про відкриття виконавчого провадження, чим позбавив можливості її оскарження; 2) державний виконавець не пересвідчивс, чи отримала вона копію постанови про відкриття виконавчого провадження, чим позбавив права на добровільне виконання постанови; 3) не було з"ясовано наявність у неї коштів та іншого майна (крім заробітної плати), на яке можна звернути стягнення;4) постанова про стягнення штрафу не є виконавчим документом, тому що посвідчена печаткою „Для довідок", а підпис на постанові не належить боржникові і датований раніше дати її винесення. Крім того, для примусового виконання було пред'явлено не оригінал, а копію постанови.

Після уточнення позовних вимог просила: визнати незаконною бездіяльність ДВС у Деснянському районі м. Чернігові у частині не направлення їй копії постанови про відкриття виконавчого провадження на виконання постанови Деснянського ВМ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області б/н від 27.07.05 р.; визнати незаконними дії ДВС у Деснянському районі м. Чернігові по відкриттю виконавчого провадження по документу, який не відповідає вимогам ст.ст. З, 19 Закону України „Про виконавче провадження" (постанова б/н від 27.07.05 р);

визнати копію постанови Деснянського ВМ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області б/н від 27.07.05 р. такою, що не є виконавчим документом.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 червня 2006 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати,

прийняти нову про задоволення її позовних вимог, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з"ясовані обставини справи. Вказує на те, що оскаржувана постанова суду обгрунтована лише тим, що нею без поважних причин порушений строк звернення до суду з позовом про визнання незаконними дій органу ДВС, що встановлений ст. 181 КАС України, при цьому судом не дано ніякої правової оцінки відповідності законодавству самого виконавчого документа та всім її поясненням і доводам, а саме те, що в діях держвиконавця наявні порушення Закону України „Про виконавче провадження". Вказує на те, що вважала за необхідне оскаржити спочатку сам документ, що був переданий на виконання ДВС. Але на момент винесення ухвали про закриття провадження у попередній справі вже було виконано оскаржуваний нею виконавчий документ в порядку примусового стягнення з неї суми штрафу. Вважає, що примусовим виконанням документа, що на її думку не є таким, порушені охоронювані законом її права і інтереси, і саме у зв"язку з цим у неї і виникло право на звернення до суду з позовом до ДВС уДеснянському районі м.Чернігова.                                    

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що постановою в.о. начальника ДВМ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області від 27.07.05 р. ОСОБА_1 притягнута до адмінвідповідальності у вигляді штрафу у розмірі 51 грн. за ст. 197 КпАП України і 25.08.05 р. постанова була направлена на примусове виконання відповідачеві. 09.09.05 р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано 7-денний строк для добровільного виконання, після чого надіслано постанову за місцем роботи ОСОБА_1, яка була повернута 30.09.05 р. після утримання адміністративного штрафу із її заробітної плати.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 пропустила 10-денний строк на звернення до адміністративного суду.

Такий висновок суду відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Про наявне виконавче провадження позивачці стало відомо 09.09.2005 року, що слідує з запису на обкладинці виконавчого провадження, проти чого вона не заперечує, а про порушення її прав відповідачем, згідно її ж пояснень в судовому засіданні апеляційного суду, дізналась 22.09.2005 року. До суду за захистом порушеного права звернулась лише 24.03.2006 року.

Позивачка ні в суді першої, ні в апеляційному суді не навела поважних причин, які унеможливлювали своєчасне звернення до суду за захистом свого права.

На думку апеляційного суду, не є поважними причинами пропуску строку те, що ОСОБА_1, подаючи 27.09.05 р. позов до Чернігівського МВ УМВС в Чернігівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, вважала, що виконавче провадження не могло здійснюватись.

З огляду на наведене, доводи апелянта про те, що суд, відмовивши в позові з підстав пропуску строку, ухилився від дослідження обставин справи є безпідставними, оскільки пропуск строку на звернення до суду є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Тому апеляційний суд приходить до висновку, що оскільки позивачка пропустила строк на звернення до суду, встановлений ст. 181 КАС України, то постанова суду є законною і скасуванню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 181, 195, 196, 198, 206, 212, КАС України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 червня 2006 р. -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України на протязі одного місяця.