- 1 -

                                                                                                                                      № 2-502/10

                                                 Р   І   Ш   Е   Н   Н   Я

                                                    ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

17.06.2010р.         Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

                              в складі головуючого судді Литвинової Р.А.,

                              при секретарі   Заіка А.В.,

за участю представника відповідача Рудько А.М., третьої особи ОСОБА_2,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську

цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до КП «Бюро технічної інвентаризації м. Вільногірська»  про визнання майна спільною частковою власністю співвласників (третя особа - ОСОБА_2),

                                            В С Т А Н О В И В  :

Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до КП «Бюро технічної інвентаризації м. Вільногірська»  про визнання майна спільною частковою власністю співвласників, в якому зазначає, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 04.10.1999р., яке було видано на підставі розпорядження відповідача від 08.09.1999р. за № 787, їй, а також членам її сім`ї – дочці ОСОБА_2 і чоловікові ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1. її чоловік ОСОБА_5 помер, в зв`язку з чим відкрилась спадщина за законом на його майно,  в тому числі і на частку в зазначеній вище квартирі.

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 28.12.2009р. за нею визнано право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частину вказаної квартири, яка за життя належала її чоловікові.

Згідно із ч.4 ст.355 ЦК України спільна власність вважається частковою, якщо законом або договором не встановлена спільна сумісна власність на майно, а оскільки Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлює, що особи, які отримали право власності на майно шляхом приватизації, мають рівне право на таке майно. За життя спадкодавця (її чоловіка) між нею, чоловіком та їх дочкою договір про відступ кожним із них від рівності часток в праві власності на квартиру не укладався та з такою заявою до органу  приватизації  при приватизації вказаної квартири  вони не звертались.

Орган приватизації самовільно, без їх згоди визначив квартиру як спільну сумісну власність, що не відповідало їх волі та бажанню.

Після ухвалення судом вищевказаного рішення вона фактично є власником 2/3 частин названої квартири, але відповідач 17.02.2010р. зареєстрував за нею право власності лише на 1/3 частину квартири, при цьому вказавши, що ця 1/3 частка належить їй на праві «приватної спільної часткової власності».

Однак, ЦК України не передбачає такої форми власності, як «приватна спільна часткова», а ч.1 ст.355 ЦК України прямо вказує – «Майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності (спільне майно)». Із вказаного судового рішення випливає, що у разі належності її чоловікові при житті 1/3 частини спірної квартири, то їм з дочкою також належить по 1/3 частині цієї квартири.

В лютому 2010р. вона звернулась до БТІ з письмовою заявою про те, щоб зареєструвати за нею право власності на 2/3 частини спірної квартири, але їй було відмовлено, тобто відповідач  не визнав фактично її право часткової власності на вказану квартиру, тому вона звернулась до суду з даним позовом і просить його задовольнити. Згодом позивач надала суду заяву, якою просила визнати спірну квартиру спільною частковою власністю, по 1/3 частині за кожним співвласником : за нею, її покійним чоловіком ОСОБА_5 при житті та за їх дочкою ОСОБА_2.

В судове засідання позивач за станом здоров`я не прибула, просить задовольнити її позов та розглядати дану справу без її участі (а.с.14).

Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що даний позов підлягає задоволенню і проти нього вона не має заперечень.

Третя особа – ОСОБА_2 також підтримала позов ОСОБА_3, яка є її матір`ю, просить його задовольнити.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши у сукупності надані  по  справі докази,  в  тому числі: заяву-звернення позивача до БТІ м. Вільногірська від

                                                                           - 2 -

24.02.2010р. (а.с.4), відповідь БТІ на вказану заяву (а.с.5), копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.02.2010р. (а.с.6), копію свідоцтва про право власності на житло від 04.10.1999р. (а.с.7), копію рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 28.12.2009р. (а.с.8,9), також приймаючи до уваги визнання позову відповідачем - КП "БТІ м. Вільногірська» та третьою особою по справі ОСОБА_2, суд прийшов  до  висновку  про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 355, 356, 357 ЦК України майно, що є у власності співвласників, належить їм на праві спільної власності (спільне майно), майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою,  якщо  договором  або  законом  не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що на момент приватизації було визначено спільну сумісну власність позивачки, спадкодавця - її нині покійного чоловіка ОСОБА_5 та їх спільної дочки ОСОБА_2 Вони, як співвласники квартири вважали, що кожному з них належить по 1/3 частці квартири, іншої домовленості між ними не існувало, спорів з цього приводу не виникало,  за  визначенням часток вони до відповідних органів не звертались.

Таким чином, є підстави для визначення за позивачкою, її дочкою ОСОБА_2 та її нині покійним чоловіком ОСОБА_5 за його життя по 1/3 частки у праві їх власності на спільне майно - отриману в порядку приватизації квартиру АДРЕСА_2

З наведених вище підстав позов підлягає задоволенню.

Позовної вимоги щодо відшкодування за рахунок відповідача понесених нею судових витрат позивач ОСОБА_3 не заявляла.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 212- 215 ЦПК України, ст.ст. 355-357 ЦК України,  суд

                                      В  И  Р  І  Ш  И  В  :

                  Позов  ОСОБА_3 до КП «Бюро технічної інвентаризації м. Вільногірська»  про визнання майна спільною частковою власністю співвласників (третя особа - ОСОБА_2) задовольнити, прийнявши визнання позову відповідачем.

Визнати квартиру АДРЕСА_2 спільною частковою власністю ОСОБА_3, ОСОБА_2 та при житті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, в рівних частинах - по 1/3 частини квартири за кожним співвласником.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Вільногірський міський суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

               СУДДЯ                                                                                              Р.А.ЛИТВИНОВА