Справа № 2 -а – 566/10р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2010 р. м.Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
в складі: головуючого судді - Манич В.П.,
при секретарі Булах С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дергачі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про визнання діяльності незаконною та зобов’язання вчинення певних дій , -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про визнання діяльності незаконною та зобов’язання вчинення певних дій.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що будучи за рішенням МСЕК інвалідом 2-ої групи, він віднесений до 1-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також має статус інваліда війни, оскільки його інвалідність пов’язана з перебуванням на військовій службі. За цих обставин в 2008 та 2009 р.р. він мав право відповідно до встановленої групи інвалідності на отримання різних пільг і компенсацій, передбачених Законами України „Про статус і соціальних захист громадян, що постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи” і „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, зокрема:
- право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат згідно ч.4 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальних захист громадян, що постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи”, при чому розмір мінімальної заробітної плати згідно ч. 7 ст. 48 вказаного закону визначається на момент виплати,
- право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком згідно ч. 5 ст. 13 Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в ст. 59 був встановлений розмір мінімальної заробітної плати: з 1 січня 2008 року-515 грн. на місяць, з 1 квітня 2008 року – 525 грн. на місяць, з 1 жовтня 2008 року – 545 грн. на місяць та з 1 грудня 2008року – 605 грн. на місяць, а ст. 58 розмір мінімальної пенсії за віком: з 1 січня 2008 року – 470 грн. на місяць, з 1 квітня 2008 року – 481 грн. на місяць, з 1 липня 2008 року – 482 грн. на місяць та з жовтня 2008 року-498 грн. У 2008 р. щорічна допомога на оздоровлення була виплачена позивачу також у розмірі 120 грн., чим було порушене його право на отримання передбаченої законом соціальної виплати в належному об’ємі: (525х5)=2625грн. ( по квітню 2008р.). У 2008 р. до 5 травня разова грошова допомога була виплачена йому у розмірі 360 грн., чим було порушене його право на отримання передбаченої соціальної виплати в належному об’ємі: (481х8)=3848грн. ( по квітню 2008р.). Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” в ст.55 був встановлений розмір мінімальної заробітної плати: з 1 січня 2009 року – 605 гривень на місяць, з 1 квітня 2009 року – 625 гривень на місяць, з 1 липня 2009 року – 630 гривень на місяць, з 1 жовтня 2009 року – 650 гривень на місяць та з 1 грудня 2009 року – 669 гривень на місяць, а в ст.54 був встановлений розмір мінімальної пенсії за віком: з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року – 498 гривень на місяць. У 2009 році щорічна допомога на оздоровлення була призначена йому також у розмірі 120 гривень, чим було порушене його право на отримання передбаченої соціальної виплати в належному об’ємі: (605х5) = 3025 грн.(по лютому 2009 р.). У 2009 р. до 5 травня разова грошова допомога була призначена йому у розмірі 430 гривень, чим було порушене його право на отримання передбаченої соціальної виплати в належному об’ємі (498 х 8) = 3984 грн.(по квітню 2009р.).Його право на отримання у встановленому законом розмірі щорічної допомоги на оздоровлення було змінене на 2008 рік Верховною Радою України (п.28 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України”).Його право на отримання у встановленому законом розмірі щорічно до 5 травня разової грошової допомоги було змінене на 2008 рік Верховною Радою України (п.20 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України”).Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 р. вказані положення закону про державний бюджет на 2008 рік визнані неконституційними, втрачають дію з дня ухвалення Конституційним Судом України рішень. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. В 2009 році в правовідносинах між ним і відповідачами по справі при здійсненні призначення, нарахування та виплати йому вказаних соціальних допомог відповідачі по справі, як суб”єкт владних повноважень, повинні бути керуватись чисельними діючими нормами міжнародного права , ст.1 Першого протоколу Конвенції „Про захист прав людини та основоположних свобод”, конституцією України, принципами верховенства права та законності адміністративного судочинства, закладених у ст.ст.8,9 Кодексу адміністративного судочинства України”, рішеннями Конституційного суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. та№10-рп від 22.05.2008р., обов’язковість виконання котрих в них же і прописана, ч.4 ст.48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ч.5 ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а не підзаконними постановами Кабінету міністрів України. Обов’язок за призначенням належних йому вищезгаданих соціальних виплат покладений на Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської райдержадміністрації Харківської області. Обов’язок по здійсненню контролю за правильністю призначення, нарахування та виплати вищезгаданих соціальних йому виплат, по фінансуванню вказаних виплат покладена на Головне управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації. Обов’язок за нарахуванням та виплатою належних йому вищезгаданих соціальних виплат покладений на Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації. На його усні звернення до відповідачів щодо перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги виключно із законодавчо із законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком за 2008 та 2009 р.р. в такому перерахунку йому було відмовлено. Він вважає дії відповідача незаконними. Він вимушений звернутися до суду за захистом і відновленням його порушених прав.
Просить суд визнати діяльність УПФУ в Дергачівському районі Харківської області неправомірною та незаконною; зобов’язати відповідачів здійснити дії щодо перерахунку, призначення, фінансування, нарахування та виплати йому , виходячи виключно з встановлених законами розмірів заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, відповідно до встановленої йому групи інвалідності, недоотримані суми щорічної допомоги на оздоровлення згідно ч.4 ст.48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та разової грошової допомоги згідно ч.5 ст.13 ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 2008 та 2009 роки. Просить стягнути на його користь з відповідачів недоотримані ним суми щорічної допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги за 2008 та 2009 роки.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, але надав заяву з проханням слухати справу за його відсутністю, що суд вважає за можливе.
Представник відповідача – Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області заступник начальника Дзіговський О.Д. в наданих до суду письмових запереченнях позовні вимоги не визнав і пояснив, що, відповідно до п.22 Бюджетного кодексу України визначено мережу виконавців бюджетних програм. Відповідно до ПКМУ від 20.09.2005 №936 „Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” управління праці та соціального захисту населення Дергачівської райдержадміністрації, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, безпосередньо не здійснює соціальні виплати постраждалим громадянам і відповідно не має кошторисних призначень на здійснення зазначених виплат та реєстраційних рахунків для об лікування коштів для здійснення виплат громадянам. Відповідно до Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено компенсаційні виплати у розмірах, встановлених від мінімальної заробітної плати (статті 30,36,37,39,48). Як зазначено в ст. 63 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” закріпляє норми, якою встановлюється, що фінансування витрат пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету і залежить від фінансових ресурсів доходної частини Державного бюджету України. Постановою КМУ від 12.07.2005 №562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Постановою КМУ від 26.07.1996 №836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”(із змінами від 12.07.2005 №562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлено гарантований мінімальний розмір розрахункової величини для виплат, передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Ст.48 ЗУ „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’ятьох мінімальних заробітних плат. Постановою КМУ від 26.07.1996 №836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Постановою КМУ від 12.07.2005 №562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначено розміри щорічної допомоги на оздоровлення, та ніяких змін до ЗУ „„Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” внесено не було. Позивач як інвалід 2-ї групи відповідно до ч.5 ст.13 в редакції від 01.01.1999 року вказаного Закону щорічно до 5 травня має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі вісім мінімальних пенсій за віком. Враховуючи, що бюджетні призначення на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у Державному бюджеті на 2009 рік непередбачено, видатки на зазначені цілі не затверджувались у кошторисах розпорядників бюджетних коштів та у відповідних паспортах бюджетних програм на 2009 рік. Згідно Постанови КМУ №183 від 12.03.2008р. „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та „Про жертви нацистських переслідувань” виплата проводилась – інвалідам війни ІІ групи – 400 грн. Постановою КМУ №211 від 18.03.2009р. „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань” виплата проводилась – інвалідам війни ІІ групи – 430 грн. Визначення Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10рп до статей Закону України „Про Державний бюджет України на 2008-2009 роки” – зміни не внесені. Просить справу розглядати без участі представника, про що представник за довіреністю Вовк О.О. 03.12.2009 р. надав до суду заяву. Суд вважає за можливе слухати справу без участі представника відповідача.
Представник відповідача - Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації у судове засідання не з’явився, про причину своєї неявки суду не повідомив, про слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить судова повістка з повідомленням. Суд вважає розглядати справу без його участі.
Представник відповідача – Обласного Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації у судове засідання не з’явився. В наданих до суду письмових запереченнях просив в позові до Обласного Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат відмовити, оскільки не вважає себе належним відповідачем по справі. Суд вважає за можливе слухати справу без участі представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи та представлені докази, суд приходить до наступного:
Судом встановлено, що згідно посвідчення серії НОМЕР_1 позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та громадянином, захворювання якого пов’язане з наслідками Чорнобильської катастрофи (категорія 1). Згідно довідки Сер. МСЕ №018810 він є інвалідом 2 групи.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 1-ї категорії, має інвалідність 2-ї групи.
Згідно довідки, виданої Харківським обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 отримав щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік - у серпні 2008 року в розмірі 120 грн., за 2009 рік - у вересні 2009 року в розмірі 120,00 грн.
Позивач звертався до Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської РДА з заявою щодо недоврахування щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак, згідно листа йому було відмовлено в перерахунку.
Відповідач не заперечує того факту, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), і є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС .
Враховуючи зазначений статус позивача, суд зазначає, що його соціальний захист регулюється Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ".
Відповідно до ч .4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи "для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 2 групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі 8-ми мінімальних заробітних плат. Згідно із ч. 7 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до п.28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про несення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 48 Закону України „ Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” викладено в такій редакції: « Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи Закон України „Про Державний бюджет України на 2008 рік”, Верховна Рада України внесла зміни у вказані вище закони, надавши право КМ України визначити розміри соціальних виплат і тому відповідач призначив в 2008 році позивачу разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 360 грн. та щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 120 грн., яка була виплачена позивачу за 2008 рік, що підтверджується поясненнями ОСОБА_1 , викладеними в позовній заяві та наданою довідкою. Конституційний Суд своїм рішенням №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнав внесення змін в зазначені Закони неконституційними.
Згідно ст. 61 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, розпорядники коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов’язань минулих років. Так відповідачем в 2008 році позивачу було призначено та виплачено разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 360 грн., а в 2009 році – в розмірі 430 грн.
Виплати разової грошової допомоги до 5 травня та щорічної допомоги на оздоровлення здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином право позивача на їх отримання та обов’язок Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
Згідно ч.2 ст.19, ч.3 ст.22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті(вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо(неупереджено); добросовісно, розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретні розмірі разової грошової допомоги до 5 травня та щорічної допомоги на оздоровлення були встановлені певними нормами ЗУ „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” та ЗУ „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, відповідно.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п. п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.28 розділу 2 Закону України „ Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”. Рішення Конституційного Суду України у цих справах мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не можуть бути оскарженими.
Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації, здійснивши у квітні 2008 року виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік, правомірно діяло, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України.
Стосовно виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2009 році, то відповідно до ст.13 ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, інвалідам війни другої групи встановлена щорічна разова грошова допомога до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно до ст.71 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
З наведеного вбачається, що ЗУ „Про Державний бюджет України на 2009 рік” не встановлює конкретний розмір разової грошової допомоги до 5 травня, а надає право Кабінету міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, розмір яких залежить від мінімальної заробітної плати, а не від мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.ст.12-15 ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Тобто Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету міністрів України не надано права встановлювати розмір соціальних виплат, розмір яких визначено ст.ст.12-15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Між тим, КМУ своєю постановою №211 від 18 березня 2009 року „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2009 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”, разова грошова допомога здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни ІІ групи 430 грн.
Проте, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст.13 ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а не Постанова КМУ №211 від 18 березня 2009 року „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2009 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”.
За таких обставин та з урахуванням вимог ст.13 ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, відповідач по справі повинен виплатити позивачу щорічну допомогу із сум мінімальної пенсії за віком на момент виплати. Відповідно до ст.54 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2009 рік” у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 році. Згідно ст.58 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2008 рік” прожитковий мінімум на одну особу, в розрахунку на місяць, для осіб, які втратили працездатність в грудні 2008 року становила 498 гривень.
Виходячи з наведеного , у 2009 році позивач повинен був отримати суму разової щорічної допомоги до 5 травня у розмірі 3984 грн. (498х8).
Враховуючи, що в квітні 2009 року позивачу виплачено разову щорічну грошову допомогу до 5 травня в розмірі 430 грн., то виплаті підлягає недоплачена сума щорічної разової грошової допомоги в сумі 3554 грн. (3984 – 430).
При цьому мінімальна пенсія за віком повинна була розраховуватися виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” №1051-1 від 09.07.2003 року.
Цей обов’язок у відповідача беззаперечно виник після прийняття Конституційним Судом України рішення №19-рп/2009 від 08.09.09 р. по справі №1-27/09 за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 10 ПКМУ „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”. Конституційним Суд України встановив, що відповідно до Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (п.6 ч.1 ст.92).
КМУ повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечувати проведення політики, зокрема, у сфері соціального захисту ( п.2,3 ст.116 Основного Закону України). Зазначене свідчить, що КМУ не наділений повноваженнями щодо встановлення розмірів пенсій.
Таким чином, КМУ втрутився у сферу виключної компетенції законодавця всупереч положенням ч.2 ст.6, ч.2 ст.8, ч.2 ст.19, п.3 ч.1 ст.85, п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, про що вказано в рішенні суду, яке має преюдиціальне значення. Відповідач і на сьогодні продовжує виплачувати йому пенсії в розмірах визначених постановами КМУ.
Стосовно виплати позивачу щорічної грошової допомоги на оздоровлення в 2008-2009 роках суд, виходячи із системного аналізу вищезазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, приписів ч.2 ст.152 Конституції України, вважає протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації щодо невиплати позивачу разової щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому Законом України „ Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, оскільки з моменту прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, ця норма Закону втратила чинність.
Як було встановлено під час розгляду справи, виплата щорічної грошової допомоги на оздоровлення позивачеві здійснювалась Управлінням праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації за 2008 рік - в серпні 2008 року, тобто після ухвалення Конституційним Судом України вищезазначеного рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проживає в Дергачівському районі Харківської області, а тому обов’язок по призначенню та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення покладено на Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації, за місцем проживання позивача.
Згідно ч. 2 ст. 19, ч. 3 статті 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно, розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи правомірність дій Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації щодо здійснення виплат щорічної допомоги на оздоровлення суд застосовує законодавство, яке діяло на час вчинення дій суб’єкта владних повноважень, виходячи з наступного.
З 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення були встановлені згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2008-2009 роки.
Як зазначалось вище, позивач отримав щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік у серпні 2008 року в розмірі 120,00 грн., а за 2009 рік – у вересні 2009 року в розмірі 120,00 грн., що підтверджується відповідною довідкою Харківського обласного Центру по нарахуванню і виплаті допомоги та контролю за призначенням і виплатою пенсій.
Суд зазначає, що особи, яким щорічна допомога на оздоровлення була сплачена після 22.05.2008 року, тобто після ухвалення рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, мають право на її отримання у розмірах, встановлених базовими законами, а саме, статтею 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Така позиція ґрунтується на приписах ч.2 ст.152 Конституції України та зазначених рішеннях Конституційного Суду України.
Враховуючи зазначене рішення, яким визнано неконституційними положення Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими внесено зміни або зупинено на відповідний рік дію статті 48 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з моменту його ухвалення, а саме з 22.05.2008 року, органи соціального захисту населення, застосовуючи положення законів, що визнані неконституційними діяли протиправно, всупереч приписам базових законів, які підлягали застосуванню при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення.
Застосування законодавства України у такий спосіб, ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп, який у п.3 зазначив наступне: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Щорічна допомога на оздоровлення позивачу призначена та виплачувалася за 2009 рік відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та склала 120грн.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , а не Постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
За таких обставин суд вважає, що відповідачі зобов”язані нарахувати та виплатити в 2009 році позивачу щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із сум мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на пропущення позивачем річного строку для звернення до суду з адміністративним позовом, виходячи з наступного.
Згідно ст.ст. 50, 54 Закону України « Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплата щомісячної державної та додаткової пенсії є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров’ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС та сім’ям за втрату годувальника.
За змістом ч.3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи Кодексом адміністративного судочинства України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, ніж річний строк передбачений ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, виходячи з системного аналізу ст.ст. 50, 54 Закону України „ Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ч.ч. 2, 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, вважаємо, що на вимоги позивача відшкодувати шкоду, заподіяну його здоров’ю строки позовної давності не поширюються та річний строк звернення до адміністративного суду не застосовується.
Крім того, відповідно до ч. 2. ст. 87 Закону України « Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, суд вважає адміністративний позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22, ст. 152 Конституції України, ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішенням Конституційного Суду України №10-рп2008 від 22.05.2008 року, рішення Конституційного Суду України №19-рп/2009 від 08.09.09 р. по справі №1-27/09, ст. ст. ч.4 ст. 9, 71, 72, 86, 94, 98, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області по відмові у перерахунку коштів щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 р. у відповідності до ч.4 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області по відмові у перерахунку коштів разової грошової допомоги до 5 травня та щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 р. у відповідності до ч.4 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області здійснити перерахунок та провести відповідні виплати щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1, як особі віднесеної до 1 категорії учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду 2-ї групи за 2008 рік , у відповідності до ч.4 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в редакції зазначеного Закону, яка діяла з 22.05.2008 року, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року №107-VI, з урахуванням фактично виплачених сум у 2008 році .
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області здійснити перерахунок та провести відповідні виплати разової грошової допомоги до 5 травня та щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1, як особі віднесеної до 1 категорії учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду 2-ї групи за 2009 рік , у відповідності до ч.4 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-VI, з урахуванням фактично виплачених сум у 2009 році .
В іншій частині позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі заяви на оскарження в 10 денний строк після повного виготовлення постанови, та подання після цього апеляційної скарги протягом 20 днів.
Суддя В.П. Манич.