ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 318
ПОСТАНОВА
Іменем України
14.08.2007 | Справа №2-23/7966-2007А |
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі:
судді ІщенкоГ.М.,
секретаря судового засідання Ємєнджієвої А.М., розглянувши за участю представників:
від позивача – Люблінська О.В. - начальник юридичного відділу, дов. від 06.07.2006р. №10-650,
від відповідача – Патраш В.І. - головний державний податковий інспектор юридичного відділу, дов. від 31.05.2007р. №3232/10,
у відкритому судовому засіданні справу
за адміністративним позовом Державного підприємства «Алушта», (98500, АР Крим, м. Алушта, пр. Іванова, 3),
до відповідача Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим, (98500, АР Крим, м. Алушта, вул. Леніна, 22 а),
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в :
Державне підприємство «Алушта» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень: №0000012400/1 від 31.05.2007р. про застосування штрафних санкцій в сумі 100732,22грн. та №0006782301/1 від 31.05.2007р. про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 35840,55грн., у тому числі: основний платіж – 23893,70грн., штрафні санкції -11946,85грн. (аркуші справи 36, 37). Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю висновків, викладених в акті перевірки положенням діючого законодавства та фактичним обставинам.
Відповідач у запереченнях на позов пояснив, що позов не визнає та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, (аркуш справи 48).
Згідно пункту 6 Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України», що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.
Розглянув матеріали справи, заслухав представників сторін, дослідив надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. визначено що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії її реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб’єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб’єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку Державного підприємства «Алушта» з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Старий замок» за період 01.01.2003р. по 31.03.2005р., за результатами якої складено акт №424/23-2-8/00412694 від 03.04.2007р., (аркуш справи 14).
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.04.2007р. №0006782301/0 на загальну суму 36349,56грн. та від 13.04.2007р. №0000012400/0 на загальну суму 100732,22грн.
Позивач скористувався правом оскарження податкових повідомлень-рішень відповідно до статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за результатами апеляційного оскарження, 31.05.2007р. Державною податковою інспекцією у м. Алушті АР Крим прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000012400/1 від 31.05.2007р. про застосування штрафних санкцій в сумі 100732,22грн. та №0006782301/1 від 31.05.2007р. про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 35840,55грн., у тому числі: основний платіж – 23893,70грн., штрафні санкції -11946,85грн., які позивач просить визнати нечинними.
Відповідно до акту перевірки від 03.04.2007р. №424/23-2-8/00412694 позивач наділений земельною ділянкою загальною площею 774,81га для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва, про що свідчить Державний акт 1-КМ №002749 на право постійного користування землею від 26.12.2000р., реєстраційний №218, виданий радгоспу-заводу «Алушта» рішенням Ізобільненської сільської Ради від 31.10.2000р. №295. Згідно Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» позивач з 01.01.1999р. перейшов на сплату фіксованого сільськогосподарського податку, у зв’язку з чим не здійснював у перевіряємому періоді нарахування та сплату земельного податку.
Пунктом 3 договору оренди від 22.06.2004р. цілісного майнового комплексу структурного підрозділу Державного підприємства родгосп-завод «Алушта» - бази відпочинку, розташованого за адресою: м. Ялта, вул. Леніна, 55, встановлено, що на підставі наказу Фонду державного майна України від 10.02.2004р. №264 «Про виконання завдань по забезпеченню надходжень орендної плати до державного бюджету в 2004році» та відповідно з наказом від 22.03.2004р. №208 «Про передачу цілісного майнового комплексу структурного підрозділу Державного підприємства радгосп –завод «Алушта» - бази відпочинку – Фондом майна АР Крим передається в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Старий замок» в термінове платне користування основні засоби по залишковій вартості у розмірі 1218000,00грн. та оборотні матеріальні активи, що підлягають викупу у розмірі 101000,00грн.
Відповідач вважає, що позивач має податковий борг перед бюджетом, який станом на 23.03.2007р. становить 686253,82грн. Також, Державне підприємство «Алушта» знаходилось в податковій заставі з 13.06.2003р. по 22.07.2003р., з 02.09.2003р. по 31.12.2003р., з 01.01.2004р. по 04.02.2004р., з 04.06.2004р. по 16.08.2004р., з 06.12.2004р. по 31.03.2005р.
Перевіркою встановлено заниження бази оподаткування з безоплатного надання послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «Старий замок» в результаті чого сума донарахувань податку на додану вартість становить 23893,70грн.
Відповідач прийшов до висновку, що у перевіряємому періоді позивачем здійснено операцію по відчуженню майна без письмового узгодження з податковим органом на суму 100732,22грн., а саме: позивачем реалізовано Товариству з обмеженою відповідальністю «Старий замок» згідно укладеного договору від 22.06.2004р. майно в сумі 100732,22грн., однак, не було проведено компенсацію щодо проданого майна, що підтверджує факт надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Старий замок» безоплатно наданих товарів.
Однак, Державною податковою інспекцією у м. Алушті АР Крим не прийнято до уваги, що відповідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, у якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002р. №429, зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об’єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов’язань.
Згідно пункту 7 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, що не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться у платника податку (посадовця платника податків) в порядку, встановленому законодавством: податковою міліцією заведена оперативно-розшукова справа, у зв’язку з чим є потреба в проведенні виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2007р. на підприємстві здійснено виїмку документів стосовно бази відпочинку, про що свідчить протокол виїмки від 29.03.2007р. Виїмку документів здійснено на підставі ухвали про виробництво виїмки від 27.03.2007р., в якій вказано, що розглянувши матеріали кримінальної справи №1060823001, порушеної за фактом умисного ухилення від сплати податків посадовцями Державного підприємства радгоспу-заводу «Алушта» в частині податку на додану вартість – при реалізації виноматеріалів і провина власного виробництва є необхідність вилучення документів, що стосуються бази відпочинку.
Однак, ухвалою Алуштинського міського суду від 02.04.2007р. скасовано ухвалу про порушення кримінальної справи №1060823001 за фактом умисного ухилення від сплати податків посадовцями Державного підприємства радгоспу-заводу «Алушта» в частині податку на додану вартість – при реалізації виноматеріалів і провина власного виробництва.
Згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Державною податковою інспекцією у м. Алушті АР Крим не надані докази, які спростовують вимоги позивача. Матеріалами справи підтверджено, що актом перевірки від 28.09.2005р. №102/23-2-8/00412694 «Про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового і валютного законодавства Державним підприємством радгоспом - заводом «Алушта» вже перевірявся і був досліджений період з 01.01.2003р. по 31.03.2005р. - порушень в частині передачі структурного підрозділу Державного підприємства «Алушта» - бази відпочинку - не виявлено.
Відповідно до статей 43, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб’єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів в одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору видів підприємницької діяльності, комерційного розрахунку і власного комерційного ризику.
Суб’єкти підприємницької діяльності мають право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання й перешкоджання господарської діяльності суб’єктів господарювання з боку органів державної влади, їхніх посадових осіб при здійснені ними державного контролю і нагляду забороняються (стаття 19 Цивільного кодексу України).
Відповідно до підпункту «а» підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи майнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме: готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.
Таким чином, законодавцем передбачено обов’язкове узгодження з податковим органом операцій (у тому числі продаж) щодо активів, які знаходяться у податковій заставі.
Судом приймається до уваги той факт, що в період передачі бази відпочинку майно Державного підприємства «Алушта» у податковій заставі не знаходилося, що підтверджується додатком №1 до акту перевірки від 03.04.2007р. №424/23-2-8/00412694, висновки якого стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Тобто, вказану операцію передачі бази відпочинку не потрібно було узгоджувати з податковим органом відповідно до вимог підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Крім того, як на основу незаконності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення №0006782301/1 від 31.05.2007р. в частині визначення штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 11946,85грн. суд зазначає наступне.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов’язання платника податку, нараховане контролюючим органом відповідно до пункту 4.2 і пункту 4.3 статті 4 Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податку податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2, то фактично підпункт 17.1.3 встановлює необхідність погодження податкового зобов’язання, з якого сплачуються штрафні санкції. На момент винесення рішення про застосування штрафних санкцій у зазначеній сумі податкове зобов’язання не було узгодженим. Таким чином, застосування відповідачем штрафних санкцій у спірному податковому повідомленні - рішенні є неправомірним.
Суд приходить до висновку, що визначення Державному підприємству «Алушта» податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 35840,55грн. та застосування штрафних санкцій згідно спірному податковому повідомленню-рішенню №0000012400/1 від 31.05.2007р. в сумі 100732,22грн. є неправомірними і висновки акту перевірки згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України мали бути підтверджені відповідачем.
На підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог статей 86,69,70 Кодексу адміністративного судочинства України судом не приймається акт перевірки від 03.04.2007р. №424/23-2-8/00412694 як доказ встановлення фактів порушень позивачем вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.2 статті 4, пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»
При цьому суд виходить з того, що акт перевірки від 03.04.2007р. №424/23-2-8/00412694 є джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення. Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів.
Таким чином, невірне застосування відповідачем норм матеріального права спричинило прийняття незаконних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для визнання їх нечинними.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України на підставі частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскільки пунктом 2 частини 3 розділу УII Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору визначається відповідно підпункту б пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», що дорівнює 3,40грн., зайво сплачене держмито у сумі 81,60грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України відповідно до пункту 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» по його заяві.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 14 серпня 2007року.
У повному обсязі постанову складено 20 серпня 2007року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7,8,9,11,12,70,79, 86, 94, 98, 122, 158–163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим №0000012400/1 від 31.05.2007р. про застосування штрафних санкцій в сумі 100732,22грн.
3. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим №0006782301/1 від 31.05.2007р. про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 35840,55грн., у тому числі: основний платіж – 23893,70грн., штрафні санкції – 11946,85грн.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Алушта», (98500, АР Крим, м. Алушта, пр. Іванова,3, рахунок 26002460113111 в Укрсоцбанку м. Алушти, МФО 324032, ЗКПО 00412694) 3,40грн. державного мита.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (стаття 254 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.