ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215
ПОСТАНОВА
Іменем України
26.07.2007 | Справа №2-22/7546-2007А |
За позовом - ТОВ «Керченський стрілочний завод» (м.Керч, вул.В.Бєлік, 12)
До відповідача - ДПІ у м. Керч ( м. Керч, вул.Борзенко, 40).
Про скасування рішень .
Суддя Яковлєв С.В.
За участю секретаря Дулімової В.І.
Представники:
Від позивача – Решоткін О.Г. – пред-к від 29.11.2006 р.
Від відповідача – Базілевич Н.В. – пред-к дов. № 8476/10/20-0 від 11.06.2007 р.
Сутність спору: - ТОВ «Керченський стрілочний завод» ( далі позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Керч (далі відповідач) від 14.05.2007 р. № 0000312200/0 та № 0000302200/0 . Вимоги мотивовані тим, що відповідач за результатами проведення комплексної документальної перевірки 28.04.2007 р. прийняв акт №676/23-1/31929136 , в якому зробив невірні висновки про порушення позивачем положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» , необгрунтованно нарахував пеню за порушення стоків постачання товарів по зовнішньоекономічним договорам. На підставі зазначеного акту перевірки прийняти відповідачем 14.05.2007 р рішення № 0000312200/0 та № 0000302200/0, про застосування до позивача штрафних санкцій, яки на його думку неправомірні та підлягають скасуванню.
Під час судового засідання , яке відбулось 19.06.2007 р. представник позивача, керуючись ст. 49 та 51 КАСУ, уточнив позовні вимоги, просив визнати нечинними рішення відповідача про застосування штрафних ( фінансових ) санкцій від 14.05.2007 р. № 00003122000/0, № 0000302200/0 та від 11.06.2007 р. № 0000312200/1 та № 0000302200/1.
Представник позивача під час судового засідання , яке відбулось 19.06.2007р., надав заперечення на позовну заяву ( вих. № 8820/10/10-0 від 18.06.2007 р.) , в яких з позовними вимогами не погодився, вказав, що зазначені рішення прийняти з додержанням вимог діючого законодавства за порушення позивачем термінів отримання продукції за зовнішньоекономічними контрактами , тому відсутні підстави для визнання їх нечинними.
Під час судового засідання, яке відбулось , 26.07.2007 р. представник відповідача наполягав на відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд
встановив:
На підставі направлення № 216/23-1 від 12.03.2007 р. відповідач провів планову виїзну комплексну документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період часу з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р.
За результатами проведення вказаної перевірки 28.04.2007 р. був складений Акт № 676/23-1/31929136 .
У вказаному акті відповідач зафіксував порушення позивачем діючого законодавства, регулюючого порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті. .
На підставі акту № 676/23-1/31929136 відповідачем 14.05.2007 р. прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій) № 0000312200/0 , відповідно до якого за порушення позивачем ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» згідно зі ст. 4 зазначеного Закону до позивача застосовані штрафні (фінансові санкції у розмірі 61371,26 грн.
Крім того, на підставі акту № 676/23-1/31929136 відповідачем 14.05.2007 р. прийнято рішення про застосування штрафних санкції № 0000302200/0 , відповідно до якого за порушення ст.9 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» , ст.1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи по поверненню до України валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» , на підставі ст. 16 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» , ст. 3 Указу Президента України «Про врегулювання порядку отримання резидентами кредитів, позик у іноземній валюті від нерезидентів і застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 1360 грн.
Керуючись вимогами Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” позивач звернувся до відповідач зі скаргою на вказані рішення.
Відповідач 11.06.2007 р. рішенням № 846410/25-0 відмовив позивачу у задоволенні його скарги.
Відповідач 11.06.2007 р. на підставі акту № 676/23-1/31929136 прийняв рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій) № 0000312200/1 , відповідно до якого за порушення позивачем ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» згідно зі ст. 4 зазначеного Закону до позивача застосовані штрафні (фінансові санкції у розмірі 61371,26 грн., а також рішення про застосування штрафних санкції № 0000302200/1 , відповідно до якого за порушення ст.9 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» , ст.1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи по поверненню до України валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» , на підставі ст. 16 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» , ст. 3 Указу Президента України «Про врегулювання порядку отримання резидентами кредитів, позик у іноземній валюті від нерезидентів і застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 1360 грн.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземної валюті” імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Відповідно до ст.4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземної валюті” порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов’язання це загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому періоді , визначена згідно з Законом, а податковий період – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).
Відповідно до п. п. 7.3.6 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунка платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.
Відповідно до п. п 7.5.2 п. 7.5. ст.. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:
для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України – дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.
У матеріалах справи є рішення Господарського суду АРК від 06.04.2006 р. по справі № 2-27/2066-2006 ,яке залишено без змін Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.07.2006 р.
Під час розгляду справи № 2-27/2066-2006 Господарський суд АРК встановив, що 10.10.2002 р. між позивачем ( покупець ) по справі з одного боку і ВАТ “ФерроТрансТрейд” ( продавець ) укладено контракт №ФТР57/02 , відповідно до якого продавець продав, а позивач придбав товар. Відповідно до п. 3.1 контракту поставка товару проводилась залізничним транспортом загального користування на умовах DAF – кордон РФ – Україна, станція переходу Соловей, Південно – Східної залізної дороги ( в редакції “Інкотермс – 2000” ).
Суд визначив, що при постачанні товару за вказаним контрактом 11.09.2004 р. було проведено відвантаження по залізничної накладної №00025886 в вагоні №65834582 Оплата проведена 02.09.2004 р., що підтверджується платіжним дорученням в іноземної валюті №7. Згідно з рішенням суду підтвердженням кількості відвантаженого товару була визначена вантажна митна декларація № 10608050\090904/0006785, складена Кемеровською митницею, в графі 35 якої вказано вага відвантаженого товару – 134570 кг. Зазначені факти на думку суду свідчили про виконання постачальником прийнятих на себе за вказаним контрактом зобов’язань.
Суд зафіксував не встановлення невідповідності по масі вантажу , який ввозився за зазначеним контрактом та документального підтвердження відповідності кількості вантажу транспортними документами.
Суд визначив , що матеріалами справи підтверджено належне виконання продавцем умов контракту №ФТР57/02 по постачанню товару , зазначений висновок зроблений у зв’язку з тим, що проміжною вантажною митною декларацією №804000003/4\112726, складеною 17.09. 2004 р. Куп’янською митницею встановлено, що в вагонах №67636357 і № 65834582 кількість вантажу, що пройшов митний контроль, складала 134570 кг.
При прийманні вантажу по кількості на станції призначення – було виявлено недостачу вантажу в вагоні №65834582 в кількості 10870 кг., про що складено комерційний акт №182255/1 від 21.09.04 р. Вантажною митною декларацією №600070004/4/001987, складеною 20.10.2004 р. Керченською митницею встановлено кількість вантажу, що прибув у вказаних вагонах – 123700 кг. Внаслідок зазначених фактів судом зроблений висновок про втрачення 10870 кг вантажу під час транспортування по території України .
Судом встановлено , що позивач по справі звернувся в Господарський суд м. Києва с позовом до Державної адміністрації залізничного транспорту України про стягнення суми збитків у розмірі 34308,98 грн. Рішення Господарського суду м. Києва від 08.07.2005 р. по №14/348 позов було задоволено у повному обсязі. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2005 р. по справі №14/348 рішення Господарського суду м. Києва залишено без змін
Саме з огляду на вказані вище факти суд зробив висновок про відсутність у відповідача підстав для застосування відповідальності, встановленої у ст. 4 Закону України “Про здійснення розрахунків в іноземної валюті”
Крім того Господарським судом при розгляді справи № 2-27/2066-2006 також встановлено , що 14.09.2004 р. між ЗАТ “Ленпромтранспроект” ( продавець ) і позивач (покупцем ) був укладений договір купівлі – продажу робочої документації №5506.
При вивченні умов зазначеного договору суд встановив , що предметом договору була технічна документація, розроблена іноземними спеціалістами з урахуванням завдання позивача – резидента . В наслідок зазначеного суд прийшов до висновку , що ця документація мала розглядатися, як “виконання інженерних робіт”, результати яких виконані на паперових носіях та мали декларуватися по ціні паперового носія. Суд також визначив, що відповідно до п. 6.1 Договору №5506 документація, виготовленная ЗАТ “Ленпромтранспроект” , не повинна була використовуватися іншими підприємствами без згоди ЗАТ “Ленпромтранспроект”. За таких обставин суд зробив висновок, що відповідно до умов договору №5506 позивач не отримував право власності на документацію, що в наслідок чого вказаний правочин не можна вважати договором купівлі – продажу у розумінні ст. 655 Цивільного кодексу України. В наслідок чого суд визначив, що вимоги відповідача про оформлення митної декларації для випуску у вільний обіг технічної документації, отриманої за договором №5506 від 14.09.2004р. не відповідали діючому законодавству України.
Суд визнав помилковими висновки відповідач про необхідність сплати позивачем податку на додану вартість в наслідок того , що отримання технічної документації необхідно було розглядати як виконання інженерних робіт, результати яких були виконані на паперових носія та мали бути задекларовані за ціною паперового носія.
Ст. 72 КАСУ визначає, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили , не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач застосував до позивача штрафні санкції за новий звітний період за порушення діючого законодавства , оцінка яким була дана судами під час розгляду справи № 2-27/2066-2006.
Як зазначено вище Господарським судом АРК під час розгляду справи № 2-27/2066-2006 дани вищенаведенні оцінки фактам, встановлення яки на думку відповідача мало призвести до застосування до нього штрафних санкцій.
Вивчивши вказані обставини, суд прийшов до висновку, що, відповідач під час складення Акту № 676/23-1/31929136 безпідставно проігнорував висновки, зроблені Господарським судом АРК під час розгляду справи № 2-27/2066-2006, застосувавши до відповідача штрафні (фінансові) санкції без наявності достатніх підстав для цього, наполягаючи на власної оцінки подій, невірність якої визначена судом під час розгляду вказаної справи.
З урахуванням зазначеного , керуючись ст..72 КАСУ, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Під час судового засідання, яке відбулось 26.07.2007 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 30.07.2007р.
Керуючись ст.ст. 72, 98, 160-163 КАС України, суд
п о с т а н о в и в:
1. Позов задовольнити .
2. Визнати нечинними рішення ДПІ у м. Керч ( м. Керч, вул.Борзенко, 40) про застосування до ТОВ «Керченський стілочний завод» (м.Керч, вул.В.Бєлік, 12, ЗКПО 31929136) штрафних ( фінансових ) санкцій від 14.05.2007 р. № 00003122000/0 та № 0000302200/0 , від 11.06.2007 р. № 0000312200/1 та № 0000302200/1.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь до ТОВ «Керченський стілочний завод» (м.Керч, вул.В.Бєлік, 12, ЗКПО 31929136, п/р 260096331 у «Райффайзен Банк Аваль» м.Сімферополь, МФО 324021) 3грн.40 коп.- судового збору.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Яковлєв С.В.