Справа № 22-1095 -ас/2006                Головуючий по 1-й інстанції:Блохін А.А.

Категорія - 13                                    Доповідач Звягінцева О.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2006 року             Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Стельмах Н.С.

суддів Звягінцевої О.М., Лоленко А.В.

при секретарі Пометун С.М.

розглянув у відкритому судовому у засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1-адвоката ОСОБА_2 на постанову Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 3 квітня 2006 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Міського районного управління праці та соціального захисту населення виконкому Горлівської міської Ради про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги учаснику війни, -

ВСТАНОВИВ:

20.01.2006 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, зазначав, що він є учасником бойових дій і відповідно до ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" йому щорічно до 5-го травня повинна надаватись разова грошова допомога у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком. Але у порушення цих вимог допомога нарахована і сплачена не у повному розмірі.

У 2004 р. відповідачем згідно із Законом України „Про державний бюджет" йому нараховано та виплачено 120 грн. грошової допомоги, у той час, як мінімальний розмір пенсії за віком встановлений у розмірі 92,45 грн.

У 2005 році відповідачем йому сплачено 250 грн. грошової допомоги, у той час, як з 12.01.2005 р. набрав чинності Закон України від 23.12.2004 р. „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Статтею 63 Закону України „Про державний бюджет на 2005 рік" прожитковий мінімум для цих осіб встановлений у розмірі 332 грн. Таким чином, за період 2004-2005 р.р. сума недоплати разової щорічної грошової допомоги складає 1752,25 грн.

Просив стягнути з відповідача на його користь вказану суму.

Постановою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 3 квітня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню за їх необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 -адвокат ОСОБА_2 оспорює обгрунтованість судового рішення, просить його скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову за порушенням судом норм матеріального права, вважає, що судом не враховано положення вказаного Закону, безпідставно прийнято до уваги норми Бюджетного Кодексу України та Законів про державний бюджет України на 2004-2005 роки. Висновки суду суперечать ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ст.22 Конституції України, згідно з якою не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод громадян.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає,  що  апеляційна скарга  не підлягає задоленню з наступних підстав.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, підтверджено наявними доказами і сторонами не заперечується, що позивач ОСОБА_1 дійсно є учасником бойових дій.

Згідно з ч.5 ст. 12 Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій передбачено щорічну разову грошову допомогу в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком, яка повинна сплачуватись до 5 травня.

Разом з тим, ст. 17 цього ж Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до ст.95 Конституції України виключно законом про державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до ч. 2 ст.4 Бюджетного Кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

Щорічна одноразова допомога ветеранам війни згідно з п.п."б" п.9 ст.87 Бюджетного Кодексу України відноситься до видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення і здійснюються з Державного бюджету України. Отже, якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у т.ч., виплата даної грошової допомоги потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету, його обсяги не можуть визнаватися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України.

Відповідно до ст.44 Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік" розмір разової допомоги учасникам бойових дій склав 120 грн., а відповідно до ст. 30 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік" -250 грн.

З матеріалів справи вбачається, що вказані суми одноразової допомоги за оскаржуваний період позивач отримав, про що він зазначив у своїй позовній заяві, і цього не заперечував його представник при розгляді справи.

В нормативних актах, починаючи з 1996 року, що встановлюють розмір мінімальної зарплати, зазначено, що до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна зарплата, Кабінет Міністрів України здійснює застосування цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України.

Оскільки не встановлено, що відповідач, який є бюджетною установою,   отримав коштів більше, ніж сплатив, апеляційний суд вважає безпідставними доводи скарги, окрім того, доводи скарги не спростовують правових висновків суду.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись п.1 ст. 198 , п.1 ст. 205, ст. 206 КАС України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від З квітня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.