Справа №  2-136

                                                                                                          2010 року

                                                                  З А О Ч Н Е

                                                                 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

22 червня 2010 року                                                                         Біляівський районний суд  

                                                                                                            Одеської області.

у складі головуючого судді: Груца Є.Є.

при секретарі Ткаченко В.М.

при участі представника позивачів ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляівка,  справу по позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 й ОСОБА_5 про визнання права власності й виділу частки в натурі зі спільного майна,

ВСТАНОВИВ:

         Позивачі звернулися до суду з позовом, у якому просять перерозподілити їхні частки в спільному майні й визнати за ОСОБА_2 право власності на 5/15 частині, а за ОСОБА_3 - 4/15 частині в спільному з відповідачами майні, що в сумі становить 3/5 частки в загальному спільному майні. Крім того вони просять виділити їх частку із спільного майна  Загальне спільне майно є  земельна ділянка з недобудованим домобудівництвом під АДРЕСА_1, у садівничому кооперативі «Чайка», відділення «Буревісник», по вул. Стовпової (Лиманської). Справа була раніше розглянута, однак   відповідно Ухвалі апеляційного суду Одеської області від 8 листопада 2007 року, справа  була спрямована на новий розгляд.

        Обґрунтовуючи свої позовні вимоги відносно перегляду часток у спільному майні, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 указують на те, що вони є спадкоємцями  ОСОБА_6, якій був співвласником спірного майна і який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті ОСОБА_6,  у нотаріальну контору для прийняття спадщини, звернулися його дружина ОСОБА_2, його син ОСОБА_7 та його онук ОСОБА_3, що підтверджується наявними в справі документами. При цьому син померлого ОСОБА_6, ОСОБА_8 відмовився від своєї частки в спадкоємному майні, на користь своєї матері ОСОБА_9.

         Відповідачі до суду не з’явилися у дев’ятий раз і не повідомили про причину неявки.

         Представник позивачів не заперечує про розгляд справи у відсутність відповідачів і

винесенні заочного рішення.

         Представник позивачів у судовому засіданні пояснив, що спірна земельна ділянка  за реєстраційним № Б № 055844, була виділена в 1988 році, на підставі Рішення Біляівського міськвиконкому за № 137, що підтверджується наявної в справі Довідкою за № 4 від 24.02.98р. яка видана об'єднаним садівничим  кооперативом «Чайка». Спільними зусиллями родичів, на ділянці почали зводити дачний будиночок, однак через відсутність коштів, будівництво домобудівництва не завершено й на сьогоднішній день його готовність становить 70%, що підтверджується представленої й наявної в справі Довідкою бюро технічної інвентаризації за № 1334 від 26.12.97р.. За рішенням всіх родичів, в 1995 році, земельна ділянка була приватизована й оформлена на сина ОСОБА_6 й ОСОБА_2, ОСОБА_10, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю 11 ОД № 037191, яке видано Дачнянською сільською Радою, Біляівського району Одеської області 10 серпня 1995 року та зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за ОД-06 № 2710. В 1996 році, ОСОБА_10 трагічно загинув. Після його смерті, його спадкоємцям, матері ОСОБА_2, батькові ОСОБА_6, дружині ОСОБА_4, синові ОСОБА_5 і синові від першого шлюбу ОСОБА_3, державним нотаріусом першої Одеської державної нотаріальної контори,  було видано відповідне Свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, яке зареєстровано в реєстрі за № 1-419. Згідно даного Свідоцтва, спадкоємці  стали співвласниками земельної ділянки в рівних частках по 1/5. Оскільки будівництво садового будиночка  було не завершене, у видачі Свідоцтва про право на спадкоємне майно у вигляді незакінченої будови садового будинку, спадкоємцям було відмовлено.

        Згідно п. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника земельної ділянки, суд може визнати право власності на самовільну будову, якщо це не порушує інших прав.        

        Ні відповідачі, ні їхній представник ОСОБА_11 яка діє за дорученням (а.с. 60) у судові засідання не з’являлись, хоча  про дні засідання сповіщалися належним чином. Про причини неявки суд не повідомили, тому суд змушений розглядати справу у відповідності зі ст. 169 ЦПК України на підставі наявних у справі документів.

        Заслухавши представника позивачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

        Спірна земельна ділянка  за реєстраційним № Б № 055844, була виділена родичам в 1988 році, на підставі Рішення Біляівського міськвиконкому за № 137, що підтверджується наявної в справі Довідкою за № 4 від 24.02.98р. яка видана об'єднаним садівничим  кооперативом «Чайка». Будівництво домобудівництва не завершено і його готовність становить 70%, що підтверджується представленою й наявної в справі Довідкою бюро технічної інвентаризації за № 1334 від 26.12.97р.. В 1995 році, земельна ділянка була приватизована та оформлена на сина ОСОБА_6 та ОСОБА_2, ОСОБА_10, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю 11 ОД № 037191, яке видано Дачнянською сільською Радою, Біляівського району, Одеської області 10 серпня 1995 року та зареєстрований в книзі записів державних актів про право приватної власності на землю за ОД-06 № 2710.

         В 1996 році, ОСОБА_10 трагічно загинув. Після його смерті, його спадкоємцям, матері ОСОБА_2, батькові ОСОБА_6, дружині ОСОБА_4, синові ОСОБА_5 та синові від першого шлюбу ОСОБА_3, державним нотаріусом першої Одеської державної нотаріальної контори,  було видано  Свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що зареєстровано в реєстрі за № 1-419. Згідно даного Свідоцтва, спадкоємці  стали співвласниками земельної ділянки у рівних частках по 1/5. Будівництво садового будиночка  було не завершене, тому у видачі Свідоцтва про право на спадкоємне майно, у вигляді незакінченої будови садового будинку, спадкоємцям було відмовлено.

        У судовому засіданні було встановлено, що згідно Свідоцтва про право на спадкування за законом (а.с.14) ОСОБА_6 належала 1/5 частка земельної ділянки площею 0,0543 га,  росташованого на території Дачнянскої сільської Ради, Біляівського району, Одеської області, у садівничому кооперативі «Чайка», відділення «Буревісник», по вул. Стовповий (Лиманської), якій залишився йому після смерті його сина ОСОБА_10. Право на спадщину після смерті ОСОБА_6 мають його дружина ОСОБА_2, син ОСОБА_7 і онук ОСОБА_3, які вчасно звернулися в нотаріальну контору із заявами про прийняття спадкоємного майна (а.с. 82-104). При цьому ОСОБА_7 відмовився від своєї частки в спадкоємному майні, на користь своєї матері ОСОБА_2.

         Таким чином, суд вважає, що на підставі п.2 ст. 549 ЦК України (у редакції  1963 року) і відповідно до п. 5 ст. 1268 ЦК України (у редакції 2004 року), спадкоємне майно належить спадкоємцям і отже ОСОБА_12 є спадкоємицею свого чоловіка ОСОБА_6 у розмірі 2/3 приналежної йому частки в спільній власності на земельну ділянку. ОСОБА_3 є спадкоємцем ОСОБА_6 у розмірі 1/3  приналежної йому частки в спільній власності на земельну ділянку. З урахуванням перерозподілу часток у спільній власності частка ОСОБА_2 у спільній власності на земельну ділянку становить 5/15, а частка ОСОБА_3 - 4/15.  

        На підставі п.3 ст. 88 ЗК України, учасник спільної власності має право вимагати виділа, належної йому частини земельної ділянки як самостійно, так і з іншими власниками, які вимагають виділу. Таким чином, загальна частка ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у спільному майні становить (5/15 + 4/15 = 9/15) або 3/5.

        У процесі розгляду справи про суті суперечки, було призначене проведення судової будівельно-технічної експертизи, на розгляд якої були поставлені питання про оцінку вартості спільного майна й визначення можливих варіантів виділа частки позивачів у натурі зі спільного майна. За результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи 11.03.2005 року був складений Висновок за № 1837/1838/1839, у якому вказується на можливість виділа частки в натурі й визначається конкретний варіант його розподілу, якій  відповідає ідеальним часткам співвласників. Згідно п. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника земельної ділянки, суд може визнати право власності на самовільну будову, якщо це не порушує чужих прав. У матеріалах справи відсутні які бо відомості про порушення чиїх бо прав зведенням самовільного домобудівництва. Тому з урахуванням фактичної наявності незакінченого домобудівництва, що підтверджується довідкою МБТІ та Висновком судової будівельно-технічної експертизи не являлись

 за № 1837/1838/1839 від 11.03.2005р., на підставі п. 5 ст. 376 ЦК України, суд вважає за можливе виділ частки зі спільного майна, у вигляді земельної ділянки з недобудованим домобудівництвом під АДРЕСА_1, на умовах запропонованих судовими експертами. При цьому, розташування й розміри як земельних ділянок, так і приміщень у недобудованому домобудівництві, які підлягають виділу, визначаються у Висновку експертизи. У відношенні незакінченого будівництвом домобудівництва за ОСОБА_2 і ОСОБА_3, суд вважає за можливе визнати право власності в розмірі їхніх 3/5 часток, на незакінчене домобудівництво під АДРЕСА_1 визначивши їх відповідно до Висновок експертизи, а саме: за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 суд вважає за можливе визнати права власності в незакінченому домобудівництві у вигляді: У підвалі, підсобного приміщення під літ., 1-2 площею 6,8 кв.м, під літ. 1-3 підсобного приміщення площею 3,2 кв.м., під літерою 1-4 підсобного приміщення площею 13,8 кв. м., по першому поверсі, 1-3 підсобного приміщення площею 7,0 кв.м., по другому поверсі під літ. 1-1 житлового приміщення площею 8,1кв. м., під літ. 1-2 житлового приміщення площею 11,40 кв.м., під літ. 1-3 коридор площею 3,8 кв.м., під літ. 1-4 житлового приміщення площею 11,0 кв.м.,  басейну, частини огородження.  За ОСОБА_13 і ОСОБА_5, суд вважає за можливе визнати право власності в незакінченому домобудівництві у вигляді: гаража під літ. 1-1-1 площею 14,60 кв.м., приміщень розташованим на 1 поверсі незакінченого домобудівництва, коридору площею 5,7 кв.м, кухні під літ. 1-2, площею 10,30 кв.м., кімнати під літ. 1-4, площею 11,2 кв. м., колодязя під літ.1 і частини огородження.

         По згоді представника позивачів, на підставі ст. 224 ЦПК України, суд постановляє Рішення при заочному розгляді справи.            

         На підставі вищевказаного й керуючись ст.ст. 10, 209, 212-215, 224-226, ЦПК України,  п.3 ст. 88 ЗК України,  п. 5 ст. 376 ЦК України суд

В И Р І Ш И В:

        Визнати ОСОБА_2 спадкоємицею померлого ОСОБА_6 в розмірі 2/3 часток від 1/5 спадкоємного майна у вигляді земельної ділянки з недобудованим домобудівництвом під АДРЕСА_1.      

         Визнати ОСОБА_3 спадкоємцем померлого ОСОБА_6 в розмірі 1/3 часток від 1/5 спадкоємного майна у вигляді земельної ділянки з недобудованим домобудівництвом під АДРЕСА_1.      

         Визнати за ОСОБА_2 право власності на 5/15 часток, у спільному майні у вигляді земельної ділянки з недобудованим домобудівництвом під АДРЕСА_1.      

         Визнати за ОСОБА_3 право власності на 4/15 часток у спільному майні у вигляді земельної ділянки з незакінченим домобудівництвом під АДРЕСА_1.      

          Виділити у власність ОСОБА_2 й ОСОБА_14 їхньої 3/5 частки в спільному майні у вигляді земельної ділянки з недобудованим домобудівництвом підАДРЕСА_1, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи, а саме: ОСОБА_2 і ОСОБА_3: У підвалі, підсобне приміщення під літ. 1-2 площею 6,8 кв.м, під літ. 1-3 підсобне приміщення площею 3,2 кв.м., під літерою 1-4 підсобне приміщення площею 13,8 кв. м., по першому поверсі, 1-3 підсобне приміщення площею 7,0 кв.м., по другому поверсі під літ. 1-1 житлове приміщення площею 8,1кв. м., під літ. 1-2 житлове приміщення площею 11,40 кв.м., під літ. 1-3 коридор площею 3,8 кв.м., під літ. 1-4 житлове приміщення площею 11,0 кв.м.,  басейн і частина огородження.  За ОСОБА_4. і ОСОБА_5, визнати право власності в незакінченому домобудівництві у вигляді: гаража під літ. 1-1-1 площею 14,60 кв.м., приміщень розташованих на 1 поверсі незакінченого домобудівництва, коридору площею 5,7 кв.м., кухні під літ. 1-2, площею 10,30 кв.м., кімнати під літ. 1-4, площею 11,2 кв. м., колодязя під літ.1 і частини огородження.    

                Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідачів.

         Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання    

         його копії.

       Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

       Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви

про апеляційне оскарження.

               Суддя:                                                                                                           Груца Є.Є.