ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 318
ПОСТАНОВА
Іменем України
13.08.2007 | Справа №2-23/19087-2006А |
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Іщенко Г.М.,
секретаря судового засідання Ємєнджієвої А.М., розглянувши за участю представників сторін:
від позивача – Майданик П.А.- представник, дов. від 10.05.2007р. №6, Муссурі А.В. - представник, дов. від 15.01.2007р.,
від відповідача – Рибалко Ю.Л. - старший державний податковий інспектор юридичного відділу, дов. від 05.04.2006р. №6515/9/10,
у відкритому судовому засіданні справу
за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Житлово-комунальна контора відкритого акціонерного товариства «КРИМБУД», (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул.Жидкова,76),
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим, (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М.Залки, 1/9),
про визнання незаконним та скасування акту перевірки та податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Дочірнє підприємство «Житлово - комунальна контора відкритого акціонерного товариства «КРИМБУД» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання недійсними: акту перевірки №4497/15-2 від 31.07.2006р. та податкових повідомлень-рішень: №0011461502/0 від 18.08.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 5732,42грн., №0011451502/0 від 18.08.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 393,04грн., №0011461502/1 від 27.10.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 5732,42грн., №0011451502/1 від 27.10.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 393,04грн., (том 1, аркуші справи 6, 21,22, 25,26).
09.01.2007р. від позивача надійшли уточнення до позовних вимог, згідно яким він просить суд визнати незаконними та скасувати: акт перевірки від 31.07.2006р. №4497/15-2 та податкові повідомлення-рішення: №0011461502/0 від 18.08.2006р., №0011451502/0 від 18.08.2006р., №0011461502/1 від 27.10.2006р., №0011451502/1 від 27.10.2006р., (том 1, аркуш справи 38-41).
26.07.2007р. в судовому засіданні позивач, уточнив позовні вимоги, і просить суд: визнати незаконними та скасувати: акт перевірки від 31.07.2006р. №4497/15-2 та податкові повідомлення-рішення: №0011461502/0 від 18.08.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 5732,42грн., №0011451502/0 від 18.08.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 393,04грн., №0011461502/1 від 27.10.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 5732,42грн., №0011451502/1 від 27.10.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 393,04грн., (протокол судового засідання від 26.07.2007р., (том 2, аркуш справи 71).
Відповідач з позовом не згоден за мотивами, викладеними у запереченнях на позовну заяву, вважає, що внаслідок несплати позивачем податків у встановлений строк були нараховані штрафні санкції.
Згідно пункту 6 Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України», до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги частково обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно з статтею 2 Закону України «Про судоустрій», суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону, усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору, можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Як свідчать матеріали справи, за результатами перевірки з питання своєчасності розрахунку з бюджетом Дочірнього підприємства «Житлово-комунальна контора відкритого акціонерного товариства «КРИМБУД» складений акт перевірки від 31.07.2006р. №4407/15-2. Перевіркою встановлена несвоєчасна сплата податку на додану вартість за деклараціями згідно розрахунку, що тягне за собою застосування штрафних санкцій в сумі 6125,46грн., (том 1, аркуш справи 19).
На підставі акту перевірки від 31.07.2006р. №4407/15-2 відносно позивача Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим прийняті податкові повідомлення-рішення: №0011461502/0 від 18.08.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 5732,42грн. за затримку на 23 календарних дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 57324,20грн. з податку на додану вартість – 10%), №0011451502/0 від 18.08.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 393,04грн. (за затримку на 56 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання у розмірі 1965,00грн. з податку на додану вартість).
За результатами апеляційного оскарження відносно позивача прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: №0011461502/1 від 27.10.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 5732,42грн., №0011451502/1 від 27.10.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 393,04грн., які теж оспорюються позивачем.
Відповідно до статті 11 Закону Україні «Про систему оподаткування», фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.
Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі норм підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-III.
Згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 зазначеного Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1-17.1.6 цього пункту, чи ні.
З аналізу цієї норми випливає, що застосування штрафних санкцій за затримку сплати сум узгодженого податкового зобов’язання можливе при наявності сплати суми податкового боргу.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідач прийшов до висновку, що позивач узгоджені суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість сплатив з порушенням строків сплати. Суд вважає, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення і він повинен містить всі вичерпні елементи складу правопорушення. Однак, у даному акті відсутні відомості, які документи з’явилися підставою для проведення перевірки, яким чином та в присутні кого із посадових осіб позивача проводилася перевірка, які документи були досліджені у ході перевірки та на підставі яких документів відповідачем були призведені розрахунки штрафних санкцій. В розрахунку штрафних санкцій, які застосовані до позивача за період з 31.03.2005р. по 05.05.2005р. вказана сума податкових зобов’язань з податку на додану вартість в розмірі 25544,60грн., за затримку сплати яких нарахована сума штрафних санкцій в розмірі 2751,00грн., однак, загальна сума штрафних санкцій, яка підлягає сплаті позивачем, вказана в розмірі 6125,46грн., що не відповідає фактичним даним, вказаним в розрахунку, (том 1, аркуш справи 20).
Крім того, як вбачається з спірних податкових повідомлень-рішень штрафні санкції в сумі 5732,42грн. застосовані за затримку сплати узгодженого податного зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 57324,20грн., а штрафні санкції в сумі 393,04грн. застосовані за затримку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1965,00грн. При цьому загальна сума штрафних санкцій, застосованих згідно спірним податковим повідомленням-рішенням становить 6125,46грн, виходячи із загальної суми податкових зобов’язань в розмірі 61254,60грн.
Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, у якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002р. №429, зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об’єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов’язань.
Тобто, акт перевірки від 31.07.2006р. № 4407/15-2 не підтверджує наявність порушень позивачем несвоєчасності сплати податкових зобов’язань з податку на додану вартість, внаслідок чого не може бути законною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень.
Державною податковою інспекцію у м. Сімферополі АР Крим не прийнято до уваги, що дані штрафні санкції були нараховані за період з 14.02.2005р. по 19.09.2005р., тобто в період оскарження до господарського суду АР Крим податкового повідомлення-рішення №00109623301/3 від 20.01.2005р. про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 7500,00грн., про що свідчить ухвала господарського суду АР Крим від 25.08.2005р. (том1, аркуш справи 16). Матеріалами справи підтверджено, що сума податку на додану вартість в розмірі 7500,00грн. була сплачена позивачем 19.09.2005р. в загальній сумі 11050,00грн., що підтверджується платіжним дорученням від 19.09.2005р. №229.
Погашення заборгованості позивача за податковими зобов’язаннями перед бюджетом з податку на додану вартість підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість та платіжними дорученнями про сплату сум, які вказані в податкових деклараціях за 2005р.
Дослідивши платіжні доручення, особовий рахунок позивача суд встановив, що позивач своєчасно сплачував суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість, але відповідач, керуючись підпунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не звертаючи уваги на призначення платежів в платіжних дорученнях, зараховував платежі на погашення не поточних податкових зобов’язань, а податкового боргу, (відповідач помилково вважає, що з 14.02.2005р. податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 7500,00грн. стало податковим боргом), що виник раніше, тобто облік надходження платежів у картці особового рахунку позивача з податку на додану вартість в порядку календарної черговості настання граничних строків сплати узгоджених зобов’язань.
Згідно статті 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримувати Конституцію і закони України, інші нормативно-правові акти, права і інтереси громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій і повною мірою використовувати надані їм права.
Серед прав органів державної податкової служби, передбачених статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не має права самостійно, без згоди на то платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.
Відповідно до пункту 1.8 чинної у перевіряємий період Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 12.05.1994р. №37 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 03.09.2001р. №342) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.05.1994р. за №14/322, облік, у тому числі ведення особових рахунків платників, формування довідкової інформації та складання звітності.
В силу пункту 5.3 Інструкції дані про надходження платежів до бюджету повинні бути відображені органом державної податкової служби в особових рахунках платників і у реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державного казначейства України (фінансових органів) відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.
При обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використання даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту «Призначення платежу» на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.
Слід зробити висновок, що відповідач діяв із значним перевищенням повноважень, передбаченим Конституцією України та Законом України «Про державну податкову службу в Україні», оскільки не вправі був самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу та перераховувати платежі за поточними зобов’язаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше. Оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, у тому числі, й визначати призначення платежів.
Також встановлена непропорційність дій органів державної податкової служби, зокрема, недотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія, оскільки дії відповідача спричинили штучне збільшення недоїмки зі штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати податку на додану вартість.
Оскільки Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим не було доведено, що позивач несвоєчасно сплатив суми узгодженого податкового зобов’язання, тому суд вважає безпідставним застосування до Дочірнього підприємства «Житлово-комунальна контора відкритого акціонерного товариства «КРИМБУД» штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем строків сплати узгоджених сум податкового зобов’язання з податку на додану вартість, через недоведеність відповідачем порушень і недостатніх доказів, які підтверджують факт вчинення зазначених порушень – затримку сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість.
Відповідачем не надані суду документальні докази, які підтверджують факти затримки сплати позивачем сум узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість згідно спірним податковим повідомленням-рішенням.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач узгоджені суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість сплатив без порушень строків уплати, тому суми штрафних санкцій, які визначені у спірних податкових повідомленнях-рішеннях, застосовані до позивача неправомірно. Відтак, спірні податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим: №0011461502/0 від 18.08.2006р., № №0011461502/1 від 27.10.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 5732,42грн., №0011451502/0 від 18.08.2006р., №0011461502/1 від 27.10.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 393,04грн. незаконні та підлягають скасуванню.
Суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог відносно визнання незаконним та скасування акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №4497/15-2 від 31.07.2006р. через наступне.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 17, пункту 1 частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень.
Адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання не чинним рішення відповідача – суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.
Оскаржуваний акт перевірки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 31.07.2006р. №4497/15-2 не є актом ненормативного характеру. За результатами акту перевірки державна податкова служба виносить рішення, які і є предметом оскарження по даній справі.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, позовні вимоги Дочірнього підприємства «Житлово-комунальна контора» відкритого акціонерного товариства «КРИМБУД» підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 1,70грн. з Державного бюджету України на підставі частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до задоволених вимог.
Оскільки пунктом 2 частини 3 розділу УII Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору визначається відповідно підпункту б пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», що дорівнює 3,40грн., зайво сплачене держмито у сумі 81,60грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України відповідно до пункту 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» по його заяві.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 13 серпня 2007року.
У повному обсязі постанову складено 20 серпня 2007 року.
На підставі викладеного та керуючись статтями 94, 98, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0011461502/0 від 18.08.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 5732,42грн.
3. Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0011451502/0 від 18.08.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 393,04грн.
4. Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0011461502/1 від 27.10.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 5732,42грн.
5. Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0011451502/1 від 27.10.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 393,04грн.
6. В частині визнання незаконним та скасування акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 31.07.2006р. №4497/15-2 в позові відмовити.
7. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Житлово-комунальна контора» відкритого акціонерного товариства «КРИМБУД», (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул.Жидкова,76, рахунок 26001301322628 в КЦВ ПІБ м. Сімферополя МФО 324430, ЗКПО 01275650) 1,70 грн. державного мита.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (стаття 254 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.