ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 318
ПОСТАНОВА
Іменем України
07.08.2007 | Справа №2-23/4760-2007А |
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі
судді Іщенко Г.М.,
секретаря судового засідання Ємєнджієвої А.М., розглянувши за участю представників:
від позивача – Бісікало Т.А. - начальник юридичного відділу, дов. від 06.10.2006р. №4574/6, Вінник М.Ю. – головний державний податковий інспектор відділу супроводження справ у судах юридичного управління Державної податкової адміністрації в АР Крим, дов. від 17.04.2007р. №795/9/10, Зубков Є.С. - старший уповноважений відділення розкриття злочинів в базових галузях економіки, дов. від 30.05.2007р. №1143/9/10-014,
від відповідачів:
1. Карасьов М.П. - директор,
2. Семашко Д.М. - адвокат, дов. від 02.11.2006р.,
у відкритому судовому засіданні справу
за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим, (98500, АР Крим, м. Алушта, вул. Леніна, 22-а),
до відповідачів:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавіта», (98540, АР Крим, м. Алушта, с. М.Маяк, вул.Новоселівська,7),
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Агро», (03127, м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1; фактична адреса: 04119, м. Київ, вул. сім’ї Хохлових, 8),
про визнання недійсним договору,
в с т а н о в и в :
Державна податкова інспекція у м. Алушті Автономної Республіки Крим звернулася до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавіта», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Агро» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.06.2005р. №16/06, укладеному між відповідачами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Агро» при укладенні договору №16/06 від 16.06.2005р. не були спрямовані на реальне настання наслідків, а фактично уклали договір та безпідставно отримали право на податковий кредит, право на відшкодування коштів з бюджету, чим порушили діюче законодавство України та завдали шкоди інтересам держави.
Відповідач (1) з позовними вимогами не згоден за мотивами, викладеними у відзиві на позов, вважає, що з позовних вимог позивача не вбачається, у чому конкретно полягає суперечність інтересам держави і суспільства укладена угода між сторонами.
Відповідач (2) відзив на позовну заяву не представив, проти позову заперечує.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 31.05.2007р. у задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Агро» про закриття провадження у справі відмовлено.
Відповідачі оскаржили дану ухвалу до Севастопольського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.06.2007р. у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Агро» відмовлено.
Згідно пункту 6 Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України» №2953-1У від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.
Розглянув матеріали справи, заслухав представників сторін, дослідив надані сторонами докази, суд вважає що, позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Агро» укладено договір купівлі-продажу №16/06 сонячного насіння кількістю 870 тон, вартістю 1250,00грн. за тону. Загальна ціна договору разом з податком на додану вартість становить 1305000,00грн., у тому числі податок на додану вартість – 217500,00грн.
Згідно пункту 4.1 зазначеного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» зобов’язується здійснити 100% передоплату за товар, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Агро» - поставити товар до 01.07.2005р.
Згідно банківських виписок, передплату проведено 21.06.2006р. платіжним дорученням №418 на суму 670000,00грн., у тому числі податок на додану вартість - 111666,67грн. та 23.06.2005р. платіжним дорученням №423 на суму 635000,00грн., у тому числі податок на додану вартість - 105833,33грн. Також, від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Агро» були отримані податкові накладні на суму передплати: №23 від 21.06.2005р. та №24 від 23.06.2005р.
Додатковими угодами сторони, зокрема, продовжували строк поставки товару, так додатковою угодою №5, строк поставки продовжений до 01.04.2006р.
07.10.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Г.Р.К.» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» укладений договір поставки №7/10, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» зобов’язується поставити та передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Г.Р.К.» соняшник у кількості 870,00 м/тон +/- 5% на вибір продавця. Відповідно до договору №1 про внесення змін та доповнень до договору поставки №7/10 від 07.10.2005р. від 28.12.2005р. продовжено строк поставки до 31.03.2006р. після отримання передоплати в повному обсязі.
Матеріалами справи підтверджено, що 07.10.2005р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Г.Р.К.» здійснено передоплату згідно договору №7/10 у розмірі 7600,00грн., у тому числі податок на додану вартість – 1266,67грн. та 15540,68грн., у тому числі податок на додану вартість – 2590,11грн., про що свідчать копії банківських виписок та журнал-ордер і відомість по рахунку.
10.02.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Г.Р.К.» укладено договір №01/02 про відступлення права вимоги, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Г.Р.К.» став кредитором за договором купівлі-продажу №16/06 від 16.06.2005р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Агро».
Таким чином, згідно договору, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Агро» в розмірі 1348500,00грн. закрита проведенням взаєморозрахунків. Також між Товариством з обмеженою відповідальністю «Г.Р.К.» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Агро» здійснено взаєморозрахування боргу.
Тобто, здійснилася заміна кредитора у зобов’язанні за договором купівлі-продажу №16/06 від 16.06.2005р.
Відповідно до статей 43, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб’єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів в одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору видів підприємницької діяльності, комерційного розрахунку і власного комерційного ризику.
Згідно статті 207 Господарського Кодексу України недійсними визнаються угоди, вчинені з метою, завідомо суперечною інтересам держави.
Підстав для визнання спірного договору купівлі-продажу від 16.06.2005р. №16/06, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Агро», як укладеного з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства суд не вбачає, оскільки кваліфікуючою ознакою угод, вчинених з завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, є намір сторін на здійснення операції з метою, завідомо суперечною інтересам держави.
Суб’єкти підприємницької діяльності мають право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання й перешкоджання господарської діяльності суб’єктів господарювання з боку органів державної влади, їхніх посадових осіб при здійснені ними державного контролю і нагляду забороняються (стаття 19 Цивільного кодексу України).
Відповідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З доданих до позовної заяви документів не вбачається доказів, підтверджуючих у чому конкретно полягає суперечність інтересам держави і суспільства укладена угода між відповідачами, у чому віна сторін у формі умислу.
Позивачем не надані докази на підтвердження того, що укладаючи договір купівлі-продажу від 16.06.2005р. №16/06 сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.
Згідно пункту 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом в порядку статті 207 Господарського кодексу України про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.06.2005р. №16/06, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Агро», посилаючись на невідповідність чинному законодавству прийнятих сторонами господарських зобов’язань. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Агро» при укладенні спірного договору не були спрямовані на реальне настання наслідків.
Згідно рішення господарського суду м. Києва від 11.06.2007р. у справі №31/319 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Агро» про визнання недійсним договору купівлі-продажу №16/06 від 16.06.2005р. у задоволенні позову відмовлено.
Судом встановлено, що посилання позивача на те, що відповідач здійснив винні, навмисні дії, якими намагався запевнити позивача про такі властивості і наслідки правочину, які насправді наступити не можуть, судом до уваги не прийнято з наступних підстав: так як Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Агро» не було виконано зобов’язання згідно з договором №16/06 від 16.06.2005р. перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» по поставці оплаченого товару, як наслідок Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» не в змозі було виконати свої зобов’язання по поставці сплаченого товару перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Г.Р.К» згідно з договором №7/10 від 07.10.2005р. З метою вирішення даної ситуації між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Г.Р.К» був укладений договір №01/02 від 10.02.2006р. про відступлення права вимоги, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Г.Р.К» стало кредитором за договором №16/06 від 16.06.2005р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Агро».
Також судом встановлено і зазначено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Г.Р.К.» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Агро» здійснено взаєморозрахування боргу.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивачем не надані докази, які спростовують доводи відповідачів.
На підставі наявних у справі доказів, оцінка яких відповідає вимогам статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено факт відсутності порушень відповідачів при укладенні договору від 16.06.2005р. №16/06.
Конституція України передбачає право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, (статті 41,42).
Виконання конституційного обов’язку, передбаченого статтею 67 Конституції України, реалізується сплатою кожним податків і зборів в порядку і розміру, встановленому законом.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, (частина 2 статті 19 Конституції України).
Згідно статті 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Отже, суд приходить до висновку про безпідставність визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.06.2005р. №16/06, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Агро», як укладеного з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.
Оцінив надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем достатніх доказів, що є підставою для відмови позивачу у позові.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 07 серпня 2007року.
У повному обсязі постанову складено 13 серпня 2007року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7,8,9,11,12,70,79, 86, 94, 98, 122, 158–163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (стаття 254 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.