№ 2-3090/2010

                                                Р І Ш Е Н Н Я

                                                      ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

         20 травня 2010 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді                        Зубкова С.О.

при секретарі                                 Мозговій Є.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Головне управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петрова Світлана Михайлівна про визнання права власності,  

в с т а н о в и в :

        Позивач звернувся до суду  з вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнень просить визнати за ним в порядку спадкування за померлим батьком ОСОБА_4 право власності на ? частину, а не на ? частину, як йому повідомили у нотаріальній конторі, трикімнатної квартири АДРЕСА_1, посилаючись на ст. 24 КпШС України, ст.57 СК України та те, що хоча вказана квартира була придбана його батьком у шлюбі з відповідачем, її повністю оплатив батько за рахунок продажу двох однокімнатних квартир, а саме – квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_3, так як усі угоди були укладені в один день – 31.05.2003 року.

          В судовому засіданні  позивач та його представник позов підтримали з урахуванням уточнень.

          Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позову заперечили, посилаючись на те, що на придбання спірної квартири були витрачені гроші від продажу тільки однієї квартири, квартира АДРЕСА_3 ОСОБА_4 ніколи не належала, а при її продажу він виступав виключно як довірена особа своєї матері – ОСОБА_5, яка на той час потребувала постійного лікування, а другу частину грошей на придбання спірної квартири надав відповідач, так як він на той мав значні доходи і крім того надавав кошти на погашення боргів ОСОБА_4 за кредитами, так як останній на той час майже нічого не заробляв.

          Треті особи  в судове засідання не з’явилися, про час та місто розгляду справи повідомлені належним чином.

          Вислухавши пояснення сторін та їх представників, суд встановив.

          Позивач є рідним сином, а відповідач з 28.10.2000 року є  дружиною ОСОБА_4. Згідно матеріалів спадкової справи № 157/2009, відкритої 12.02.2009 року, інших спадкоємців немає, відносно іншого майна спір відсутній.      

          27.11.2008 р. ОСОБА_4  помер.  

          Згідно договору купівлі-продажу від 31.05.2003 року ОСОБА_4 належить трикімнатна квартира АДРЕСА_1.

          31.05.2003 року ОСОБА_4 продав належну йому  однокімнатну квартиру АДРЕСА_2.

          31.05.2003 року ОСОБА_5 через свою довірену особу-ОСОБА_4 продала належну їй  однокімнатну квартиру АДРЕСА_3. Позивач не надав суду жодних доказів дарування ОСОБА_5 ОСОБА_4  грошей, отриманих від вказаної угоди.

         28.11.2000 року ОСОБА_4 було укладено договір застави квартири АДРЕСА_2 на забезпечення кредиту у сумі 15000 гривень, при цьому квартира була оцінена сторонами у 29893 гривні 00 копійок. Заборона відчуження вказаної квартири була знята нотаріусом 04.12.2001 р. у зв’язку з погашенням кредиту. Відповідач стверджує, що гроші на погашення кредиту надала вона.

         Згідно довідки Національної телекомпанії України № 562 від 30.05.2007 року  заробітна плата ОСОБА_4 для обчислення пенсії за жовтень 1995 року - вересень 1997 року  (24 місяці) становила 4370 гривень 39 копійок.

          Згідно довідки АТЗТ Телерадіокомпанія «Альтернатива» № 21-08 від 15.08.2007 року  заробітна плата ОСОБА_4 для обчислення пенсії за вересень 1997 року - січень 1998 року  (5 місяців) становила 401 гривень 18 копійок.

         Разом з тим, згідно трудових договорів з 20.08.1998 р по 25.02.2002 року відповідач щомісячно отримував винагороду у сумі 800 DM, а з 25.02.2002 року по 2005 рік – 419 Євро.

Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України,  ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

        Згідно п.1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбними договором.

          Згідно ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

         Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

          Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності у межах позовних вимог, суд вважає, що позивач не довів  згідно ст. 57 СК України, на яку він посилається, того, що спірна квартира була повністю придбана на кошти ОСОБА_4, які належали йому особисто, отже  позов задоволенню не підлягає.

         На підставі викладеного,  керуючись ст. 129 Конституції України, ст.  57, 60, 70 СК України , ст. 368 ЦК України, ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

        У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Головне управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петрова Світлана Михайлівна про визнання права власності відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення  може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

 Суддя