Справа № 2-246/2010

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 квітня 2010 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді                            Зубкова С.О.

при секретарі                                     Білецькому Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  акціонерного товариства Компані Насьональ «Ер Франс» (AIR FRANCE) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Представництва «Компані Насьональ «ЕР Франс» в Україні. Згодом відповідача замінено на Акціонерне товариство «Компані Насьональ «Ер Франс» («Air France»). За позовом ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилається на те, що вона придбала електронний пасажирський квиток № 057-2163440466 на рейс AF 2852, що виконувався 18.08.2007 року за напрямком Париж – Київ вартістю 300 ЕUR. При посадці на рейс, після здачі багажу та проходження усіх етапів необхідного контролю, відповідач відмовив мені в наданні послуги з перевезення. Внаслідок наполегливих спроб дізнатись про причини відмови у перевезенні з’ясувала, що моє посадочне місце за квитком вже було зайняте іншим пасажиром. Наявність двох квитків на одне посадкове місце вказує на вину перевізника у ненаданні послуги з перевезення. На її вимогу отримала довідку про відмову у перевезенні за причини відсутності вільних місць (перевантаження борту). Були проблеми зі з’ясуванням місцезнаходження мого багажу. Маючи на руках оплачений квиток не мала достатньої суми коштів ні на придбання нового квитка, ні на подальше перебування у Франції. Змушена була зв’язатись з батьками і просити їх перерахувати кошти. Як наслідок, розгубленість, хвилювання та значний емоційний стрес у якому перебувала, торкнувся й рідних. Зрештою домоглася можливості прилетіти до місця призначення 19.08.07 рейсом AF2652.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про міжнародне приватне право» оскільки місцем укладання та виконання договору перевезення за квитком № 0572163440466 є Україна до договору має застосовуватись законодавство України.

Іноземні перевізники здійснюють свою діяльність на території України за законодавством України, міжнародними угодами та договорами (ст. 66 Повітряного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Перевізник зобов’язується перевезти пасажира, а у разі здавання багажу – також доставити багаж до пункту призначення та видати його пасажиру. Пасажир зобов’язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу – також за його перевезення. За ст. 910 ЦК України укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідного квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються транспортними кодексами (статутами). За договором перевезення пасажир набуває право на місце у транспортному засобі згідно з придбаним квитком (ст. 911 ЦК України). Стаття 94 Повітряного кодексу України встановлює, що перевізник несе відповідальність за прострочення у доставці пасажира, якщо не доведе, що ним було вжито всіх необхідних заходів для запобігання простроченню, або що таких заходів неможливо було вжити.

Невиконання відповідачем своїх зобов’язань з перевезення 18.08.2007 року за квитком №0572163440466 спричинило мені та батькам додаткові витрати на загальну суму 914,99 ЄВРО. Ці витрати є збитками, що випливають з ненадання послуги з перевезення й підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

Згідно з ст. 23 ЦК України маю право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї, членів сім”ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди. Розмір моральної шкоди, завданої протиправними діями відповідача у зв’язку з порушенням  мого права споживача на вчасне й належне отримання послуги з перевезення оцінює в сумі 10000,00 ЄВРО.

Згідно з положеннями ст. 926 ЦК України порядок пред’явлення позовів у спорах, пов’язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами). Таким документом є Варшавська Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень від 12.10.1929 року. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Це також підтверджується «Правилами повітряних перевезень пасажирів і багажу», затверджених наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 14.03.2006 р. №187 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 13.06.2006 р. за №706/12580). За ст. 19 Варшавської Конвенції відповідальність перевізника відносно кожного пасажира обмежується сумою 250000,00 франків, якщо більш високий рівень відповідальності не встановлений Сторонами в договорі (п.1 ст.22 Конвенції).

Зазначені дії відповідача надають їй право на звернення до суду за захистом порушених прав за правилами ст. 16 ЦК України та ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Загалом, просила стягнути з відповідача на свою користь матеріальні збитки в розмірі 10914,99 ЄВРО та моральну шкоду 10000,00 ЄВРО за курсом НБУ на день прийняття рішення суду і судові витрати (ІТЗ) в сумі 30,00 гривень.

Згодом позивач збільшила позовні вимоги: заявою № 1 від 21.02.08 за придбаним електронним пасажирським квитком №0572163440466 вартістю 300,00 ЄВРО на суму пені 144 ЄВРО за прострочення виконання зобов’язань; заявою № 2 від 12.03.08 за правилами Регламенту (ЄС) № 261/2004 Європарламенту та Ради від 11.02.04 на встановлену компенсацію в сумі 400,00 ЄВРО.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача АТ «Компані Насьональ «Ер Франс» («Air France») позов не визнав та пояснив, що відповідач авіакомпанія «Air France» є членом Міжнародної асоціації повітряного транспорту (ІАТА), здійснює міжнародні повітряні перевезення пасажирів, багажу та вантажів у відповідності з вимогами відповідного внутрішнього та міжнародного законодавства Франції та держави до якої і з якої виконуються повітряні перевезення. Міжнародне повітряне перевезення позивача мало виконуватись на рейсі спільної експлуатації за договором «Код-шерінг» між авіакомпаніями «Air France» та «Міжнародні Авіалінії України» AF2852 (PS 9282) – 18.08.07 за маршрутом Париж – Київ.

Положеннями міжнародних нормативних актів, ратифікованими Францією та Україною: Чиказькою Конвенцією-1944 (Конвенція про міжнародну цивільну авіацію від 07.12.1944 року), ратифікована Україною 10.08.1992 року № 995_038; Варшавською Конвенцією-1929 (Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень від 12.10.1929 року), ратифікована Українською РСР 14.08.1959 року за № 995_181; Гаазьким Протоколом від 28.09.1955 року до Варшавської Конвенції (Протокол про поправки до Конвенції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, підписаної у Варшаві 12.10.1929 року), ратифікований Українською РСР 11.04.1960 року за № 995_562; Монреальською Конвенцією-1999 (Конвенція про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень від 28.05.1999 року), ратифікована Україною 17.12.2008 року); загально обов`язковими резолюціями та документами ІАТА, міжурядовими Угодами держав Франція та Україна, законодавством Франції та України про транспорт, керуються призначені своїми державами міжнародні повітряні перевізники – авіакомпанії «Air France» та «Міжнародні Авіалінії України».

У відповідності з вимогами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 8 Повітряного кодексу України, ст. 42 Закону України «Про транспорт», ст. 10 ЦК України, ст. 2 ЦПК України, ст. 3 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст. 3 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, – чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України; якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені Законами України (Кодексами України), застосовуються правила міжнародного договору.

Саме з цього виходить при застосуванні положень Чиказької Конвенції-1944, Варшавської Конвенції-1929, Монреальської Конвенції-1999, міжурядових Угод Франції та України і «Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу» України та Франції /Регламенту (ЄС) № 261/2004 Європейського Парламенту та Ради від 11.02.2004 року/.

За змістом позовної заяви та заявами про збільшення позовних вимог і доданими документами до позову, відповідач виявив підміну документів на яких ґрунтуються позовні вимоги. Позивач до суду не пред’явила своїх перевізних документів – пасажирського квитка, багажних бирок та посадочного талону на рейс AF2852 – 18.08.07.

Під виглядом нового пасажирського квитка позивач пред’явила до суду багажну квитанцію за № 0572604866521, виписаної до авіаквитка за № 0572163440466  на рейс AF2852 – 18.08.07 щодо оплати перевезення 15 кг наднормового багажу на суму 300 Євро.

Це підтверджується перекладом багажної квитанції за № 057-2604866521 (а.с. 184-186). Тобто, розрахунки пені та збитків позивача випливають з оплати перевезення наднормового багажу. Зазначений позивачем випадок, що нібито пасажирці ОСОБА_1 було відмовлено у повітряному перевезенні із-за перепродажу пасажирських місць та перевантаженням повітряного судна, не відповідають фактичним обставинам справи. Після реєстрації на рейс, позивач не прибула у встановлений час на гейт для виходу до автобусів, що перевозили пасажирів до повітряного судна. Позивачці у перевезенні ніхто не відмовляв. Затримка та неприбуття позивача на борт повітряного судна сталась виключно з вини самого позивача та її необачних дій.

Положення Варшавської Конвенції-1929 та положення Монреальської Конвенції-1999 співпадають у частині обмеження відповідальності міжнародних повітряних перевізників за нормами, що зазначені в цих документах. Розміри відповідальності перевізника обмежені реальними матеріальними збитками, що не можуть перевищувати встановлені розміри. Немайнова (моральна) відповідальність та відповідальність за непрямі або побічні збитки міжнародними нормативними актами не передбачена. Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу України від 14.03.2006 та Регламент Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу (ЄС) від 11.02.2004 конкретизують межі матеріальної відповідальності міжнародних повітряних перевізників і відповідальність за спричинену немайнову (моральну) шкоду перевізником не передбачають.

Зазначена у позовній заяві відмова у перевезенні пасажирки ОСОБА_1 ґрунтується на перекручених позивачем обставинах справи. Позивач своє запізнення та неприбуття на посадку у літак обґрунтовує відмовою у перевезенні нібито із-за перепродажу місць на рейс AF2852 – 18.08.07 (Париж - Київ). Однак, перепродажу пасажирських місць на цьому рейсі взагалі не було, а запізнення та неприбуття позивача на посадку у повітряне судно сталося зовсім за інших причин та обставин. Пасажирці ОСОБА_1 ніхто у перевезенні не відмовляв.

Це підтверджується тим, що пасажирка ОСОБА_1 без перешкод отримала посадочний талон на рейс, пройшла особисту реєстрацію та виконала повторну реєстрацію багажу (після оплати перевезення наднормового багажу). Проте, позивач прибула до пункту обов’язкового контролю пасажирів та ручної поклажі і до призначеного сектору аеропорту на відправку на рейс вже після завершення усіх перед польотних процедур та після завершення наземного перевезення пасажирів до літака і закриття пасажирської відомості. Позивач запізнилась до пункту контролю на безпеку і своєчасно не прибула на посадку на рейс. Пропустила процедуру перевірки та реєстрації за пасажирською відомістю під час контролю перевезення автобусами до літака.

Агенти авіакомпанії «Air France» в аеропорту «Paris–Charles De Gaulle Apt» повністю виконали встановлену технологію реєстрації пасажирів, оповіщення та порядку відправки прибулих пасажирів з сектору накопичувача аеропорту до літака. Перепродажу пасажирських місць та перевантаження літака не було. При цьому, 8 пасажирів, у тому числі й пасажирка ОСОБА_1 на посадку на рейс за різних причин не прибули.

Це підтверджується архівною довідкою про виконання рейсу AF2852 – 18.08.07 (Париж – Київ), звітом по рейсу, історією по рейсу, за якими на рейсі була наступна компоновка крісел:

14 місць для пасажирів бізнес класу та 117 місць для пасажирів економ класу, (а.с. 174, 176-177, 187). Тобто, на рейсі AF2852 – 18.08.07  була передбачена можливість перевезти до 131 (14+117) пасажирів. На рейс  18.08.07 було продано 109 авіаквитків і було зареєстровано 109 пасажирів; для посадки на рейс прибуло 100 пасажирів (на окремі місця) та 1 малолітня дитина (без права на окреме місце); не прибуло на посадку 8 пасажирів  (у тому числі й пасажирка ОСОБА_1);

всього було прийнято до перевезення та перевезено 101 пасажир.

Рейс було виконано за розкладом польотів із затримкою на 5 хвилин, при наявності вільних місць в салонах бізнес класу та економічного класу у загальній кількості до 31 місця.

Отже, перевантаження повітряного судна рейсу AF2852 – 18.08.07 та перепродажу пасажирських місць не було.

В пасажирській відомості рейсу AF2852 – 18.08.07 зазначені пасажири, що придбали авіаквитки на рейс, були зареєстровані та прибули на посадку на рейс і здійснили переліт.

Також, у цій відомості зазначені пасажири, які за різних причин та обставин після реєстрації не прибули на посадку на рейс і відмічені як «NOSHO» (а.с. 188-195). Це пасажири – Berlanga G., Litvin O., Litvin D., ОСОБА_1, Stychynska A., Voronob V., Voronoba N., Voronoba G.

У довідці про виконання рейсу, також зазначено час реєстрації пасажирки ОСОБА_1 на рейс AF2852 – 18.08.07, часові параметри проходження особистої реєстрації та її багажу, затримкою із-за оформлення оплати перевезення наднормового багажу, проходження митних, контрольних процедур і прикордонної служби (а.с. 174, 196).

Довідкою часових параметрів відправки пасажирів на рейс AF2852 – 18.08.07, згідно з якою, розписано виконання процедури прибуття-відправки пасажирів та посадки на автобуси, розшук неприбулих пасажирів, здійснення оголошень, посадки пасажирів на борт повітряного судна та останнього пасажира (а.с. 178).

Згідно з відомістю часу реєстрації ОСОБА_1 на рейс AF2852 – 18.08.07 вона зареєструвалась о 13 годині 34 хвилини 18.08.2007 року, проте, на гейт відправки пасажирів до літака не прибула (а.с. 196). Підстави позовної заяви спростовуються пред’явленими відповідачем документами та доказами.  

Фактично позовна заява випливає: із оплати перевезення наднормового багажу, повторної реєстрації оплаченого багажу, запізнення пасажирки ОСОБА_1 на виконання обов’язкової процедури проходження контролю на безпеку, неприбуття на посадку в автобус та в літак, у зв’язку з чим просить суд стягнути з відповідача збитки, пов’язані з неприбуттям на рейс та надуманою відмовою у перевезенні. Звертає увагу суду на те, що саме необачні дії позивача та її особиста вина у запізненні та неприбутті на посадку в літак призвели до її затримки у Парижі на один день і понесенням нею непередбачених витрат.

Це також підтверджується належним повним та правильним перекладом Довідки, виданої пасажирці ОСОБА_1 після її запізнення та неприбуття на рейс AF2852 – 18.08.07, в редакції:

«Довідка про відмову пасажиру у перевезенні. Про відмову пасажиру у реєстрації» (а.с. 167-168), що пред’явлена відповідачем в судовому засіданні 21.12.09, оглянута позивачем і приєднана до справи.

Правильний і повний переклад цієї Довідки повністю висвітлює фактичні причини подій, що стались з позивачем при бажанні здійснити подорож 18.08.2007 року, а не за інших надуманих   позивачем причин та обставин, на які вона посилається у позовній заяві.

За різними перекладами стандартного документу «ДОВІДКА…» авіакомпанії «Air France»,  виконаного позивачем (а.с. 13-14) та виконаного відповідачем (а.с. 167-168) видно:

- Переклад довідки, що приєднаний до позову позивачем, є неповним та викривленим (а.с. 13-14);

- Переклад довідки, приєднаний до справи відповідачем, виконаний уповноваженим спеціалістом бюро перекладів (за ліцензією), є повним та правильним (а.с. 167-168), в редакції:

«Довідка про відмову пасажиру у перевезенні. Про відмову пасажиру у реєстрації». Для подання за місцем вимоги. Пані: ОСОБА_1. Зареєстрована на рейс AФ 2852 / PS 9282 – 18.08.2007. Власниця квитка номер 057-2163440466. Не була зареєстрована (закреслено) / допущена на цей рейс. Перевірка на безпеку – перевантаження у пункті перевірки на безпеку польотів (велике скупчення людей). Ця заява не є приводом покладання на Ер Франс будь-якої відповідальності. Підписано у Руассі, 18.08.07. За Ер Франс, печатка – Ер Франс, відділ продажів СДГ Тер В № 109.»

Отже, за належним перекладом цієї довідки (а.с. 167-168) вбачається намір позивача приховати від суду дійсні обставини справи та реальні причини відмови у повітряному перевезенні пасажирки ОСОБА_1, яка за своєї вини не прибула на посадку на рейс.

Також зазначив, що позивач після отримання посадочного талону на рейс AF2852/PS9282 – 18.08.07 та після прибуття до стойки реєстрації, під час реєстрації двох місць багажу, а не одного місця багажу, контрольна служба аеропорту виявила перевантаження багажу понад встановлену норму безоплатного перевезення на 15 кг. За вимогами Умов договору перевезення, Правил перевізника та вимогами ст.ст. 910, 919 ЦК України пасажир зобов’язаний оплатити встановлену вартість перевезення наднормового багажу. Позивачу було запропоновано оплатити перевезення наднормового багажу або залишити його супроводжуючим особам чи здати в камеру схову на тимчасове зберігання. Згодом позивач оплатила перевезення наднормового багажу та прибула на повторну реєстрацію та оформлення багажу до повітряного перевезення (а.с. 184-186). При цьому, позивач втратила значний термін часу для проходження обов’язкових контрольних процедур – митного контролю, контролю на безпеку та прикордонного контролю і неприбула у встановлений час на посадку на рейс.

Усі пасажири, що своєчасно пройшли контрольні процедури та за 30 хвилин до відправки рейсу о 15.15 годині і навіть пізніше (за 15 хвилин) прибули до сектора збору і відправки пасажирів, були прийняті до перевезення та до посадки на  рейс AF2852 – 18.08.07.

Саме за своєї особистої необачності та вини пасажирка ОСОБА_1 не була прийнята до перевезення 18.08.2007 року і відмова у перевезенні випливає із-за неприбуття її на рейс. За цим випадком відповідач, піклуючись про пасажирку ОСОБА_1 за її клопотанням 18.08.07 безкоштовно переоформив авіаквиток на наступний рейс AF2852 – 19.08.07.  Також, на вимогу позивача, їй була видана Довідка про фактичну причину неприбуття на рейс (а.с. 167-168).

Тобто, у перевезенні пасажирці ОСОБА_1 ніхто не відмовляв, її затримка та запізнення на рейс стались із-за непідконтрольних причин перевізнику – авіакомпанії «Air France».

Перевізник не може відповідати за необачні дії пасажира, що спричинили його запізнення та неприбуття на рейс і спричинили пасажиру матеріальних збитків. Позивач, як пасажирка, на власний розсуд спланувала свій час для організації свого перевезення – реєстрацію себе як пасажира, реєстрацію багажу та оплату перевезення виявленого наднормового багажу, проходження митних процедур, проходження перевірки на безпеку, дотримання паспортного (візового) режиму та реєстрацію при посадки на борт повітряного судна. Відповідальність за необачні дії особи, що має намір здійснити міжнародну повітряну подорож, за неправильне планування свого часу при виконанні встановлених процедур при перетині державного кордону Франції, яка призвела до запізнення та неприбуття пасажира на посадку у повітряне судно, повністю покладається на таку особу.

Правомірність дій контролюючих, компетентних органів встановлена Угодою між Урядом України та Урядом Франції правилами ст.ст. 7, 9, 12, 13, 14, 21, 24  «Про повітряні перевезення» від 03.05.1994 року, ст. 4 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством (ЄС) «Про певні аспекти повітряного сполучення» від 01.12.2005 року.

В стандартних пасажирських квитках авіакомпанії «Air France» (договорах перевезення) також наведені і повідомляються правила міжнародного повітряного перевезення, обмеження відповідальності перевізника за вимогами Варшавської Конвенції-1929 та Монреальської Конвенції-1999 і відповідним керівним законодавством Франції та України (а.с. 169-170).  

У частині матеріальних вимог позивач припустилась грубої помилки щодо визначення суми своїх збитків. Надумана позивачем матеріальна шкода, за недоведеністю придбання нового пасажирського квитка або різниці у вартості квитків під час переоформлення (пере бронювання) свого авіаквитка за наступним міжнародним повітряним перевезенням, відшкодуванню не підлягає. У справі відсутні будь-які докази щодо підтвердження позивачем безпосередньої вини відповідача у наведених нею подіях та докази в обґрунтування позовних вимог (ст. 614 ЦК України). Позивач не навела жодного належного міжнародного нормативного акту, правил перевізника або пунктів умов договору міжнародного повітряного перевезення, які відповідач не виконав або порушив.

Отже, відповідач ніяких прав позивача не порушив, виконав прийняті на себе зобов’язання у правовому полі та у відповідності з вимогами правил встановлених міжнародним і внутрішнім законодавством України та Франції і згідно з Умовами договору на міжнародне повітряне перевезення.

Відповідальність перевізника за шкоду, заподіяну внаслідок затримки чи відмови у перевезенні при міжнародному повітряному перевезенні пасажирів, багажу або товарів визначається на тих же підставах та у відповідності з тими же обмеженнями, які передбачені ст.ст. 19, 20, 22, 24, 32, 33 Варшавської Конвенції-1929.

При цьому, позивач пропустила спеціальні строки позовної давності, що передбачені статтею 26 Варшавської Конвенції-1929 та ст. 31 Монреальської Конвенції-1999. За вимогами п. 4 ст. 26 Варшавської Конвенції, п. 23.1.1 «Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу», при відсутності заперечень у встановлені строки позови проти перевізника не приймаються. Зазначені вимоги також включені до п. 7 Умов договору міжнародного повітряного перевезення.

Позивач пропустила встановлений строк на пред’явлення претензії (заперечень) перевізнику і в цей строк з позовом до суду проти перевізника не звернулась та претензію перевізнику взагалі не пред’являла, що є окремою підставою відмови у позові.

Про моральну шкоду представник відповідача зазначив, що ні Повітряний кодекс України, ні Варшавська Конвенція-1929, ні Монреальська Конвенція-1999, ні Регламент ЄС № 261/2004, ні Правила перевізника, ні Умови договору на міжнародне повітряне перевезення не передбачають відшкодування заподіяної міжнародним авіаперевізником моральної шкоди.

Виходячи з наведеного, підстав для стягнення матеріальної та моральної шкоди з відповідача немає. Просив у позові ОСОБА_1 відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив.

ОСОБА_1 уклала договір на міжнародне повітряне перевезення з авіакомпанією АТ «Компані Насьональ «Ер Франс» («Air France») в її Представництві в Україні (а.с. 179-183).  

Договори на авіаперевезення були укладені з перевізником (відповідачем) за Умовами стандартного договору ІАТА (Резолюцією ІАТА № 724), умови цього договору перевезення наведені у пасажирських квитках № 057-2163440466 авіакомпанії «Air France».

Отже, фактичним та договірним перевізником позивача за цим договором міжнародного повітряного перевезення на рейсі AF2852 – 18.08.07 є авіакомпанія «Air France», а авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» виступає її партнером, як на рейсі спільної експлуатації за наданим блоком місць. За маршрутом Київ – Париж перевезення позивача було виконано рейсом AF2853 – 02.07.07 без зауважень. Позивач за маршрутом Париж – Київ рейсом AF2852 – 18.08.07 не перевозився, а перевозився наступним рейсом AF2852 – 19.08.07.

Після попередньої реєстрації позивача на рейс AF2852 – 18.08.07, позивач для посадки у повітряне судно не з'явилась. Дослідивши матеріали справи, з'ясувалось,-  

Під виглядом пасажирського квитка № 0572163440466, позивач пред’явила до суду квитанцію № 0572604866521 про оплату надлишкового багажу 15 кг на суму 300 ЄВРО, що видана до пасажирського квитка № 0572163440466 (а.с. 12, 184-186).

Пасажирці ОСОБА_1, у розумінні слів довідки «Про відмову пасажиру у перевезенні», у перевезенні не відмовлялось. Повна назва довідки звучить - «Про відмову пасажиру у перевезенні. Про відмову пасажиру у реєстрації», що перекладена з англійської на українську мову не повністю та суб’єктивно. Запис у довідці, що зроблений агентом перевізника ручкою на французькій мові не перекладено. Упущена фраза, яка визначає реальну причину запізнення та неприбуття позивачки на рейс: «Перевірка на безпеку – перевантаження у пункті перевірки на безпеку польотів (велике скупчення людей). Цей запис у довідці спростовує мотивацію обґрунтувань позову позивачем, що їй нібито було відмовлено у перевезенні із-за перевантаження рейсу пасажирами та перепродажем місць на рейсі (а.с. 167-168).

Тобто, у зазначеній довідці перевізника, вказана фактична причина затримки позивача, пов’язаної із перевантаженням в пункті перевірки на безпеку польотів із-за великого скупчення людей, що очікують перевірки. Це й стало причиною запізнення та неприбуття позивача на посадку у повітряне судно. А не надумана позивачем причина відмови у перевезенні нібито із-за відсутності місць на літаку із-за перепродажу авіаквитків.

Отже, пасажирка ОСОБА_1 була допущена до перевезення та на посадку на рейс AF2852 – 18.08.07 (а.с. 167-168, 196).

Позивач із-за своїх необачних дій, пов’язаних з необхідністю додаткового оформлення перевезення багажу у кількості понад 35 кг (а.с. 12, 185) та подвійним проходженням контрольної перевірки по багажу, митного огляду, контролю на безпеку, дотримання паспортного та прикордонного режиму, втратила значний термін часу для виконання наступних обов’язкових перед польотних процедур.

Після попередньої реєстрації на рейс позивач запізнилась на проходження процедури перевірки на безпеку. У пункті контролю перевірки на безпеку польотів виникло значне перевантаження (почалась перевірка пасажирів іншого рейсу, велике скупчення людей) і позивач своєчасно не змогла прибути для посадки на літак (а.с. 167-168).  

Позивач у встановлений час Умовами договору на міжнародне повітряне перевезення за 30 хвилин та посадочним талоном на рейс за 25 хвилин до відправки літака в сектор збору пасажирів на посадку у літак не прибула.

Це підтверджується списком пасажирів у «Пасажирській відомості рейсу AF2852-18.08.07» де, напроти прізвища пас. ОСОБА_1 зазначений статус пасажира «NOSHOW» (а.с. 188-195).

Статус пасажира «NOSHOW» визначає – неприбуття пасажира на реєстрацію або на посадку у літак і встановлює добровільну відмову пасажира від перевезення.

Під час посадки пасажирів в автобус для перевезення до літака, із числа зареєстрованих та прибулих на рейс пасажирів не з’явилось на посадку на рейс 8 пасажирів.

За запрошеннями працівниками служби організації перевезень в аеропорту «Paris–Charles De Gaulle Apt» (гучномовцями та візуально на табло повідомлень) на посадку у повітряне судно рейсу AF2852 – 18.08.07 прибуло тільки 100 дорослих пасажирів (з правом на окреме місце) та 1 неповнолітня дитина. Ці пасажири за пред’явленими посадочними талонами й були прийняті на борт повітряного судна. Інші зареєстровані 8 пасажириів на посадку в автобус так й не з’явились.

Жодному пасажиру цього рейсу у повітряному перевезенні не відмовлялось.

Згідно з технологією міжнародних повітряних перевезень після завершення посадки пасажирів була уточнена пасажирська відомість. Багаж неприбулих пасажирів було повернуто до камери схову аеропорту вильоту для подальшого його видачі власникам багажу або за їх клопотанням переоформленням на інший рейс.

Виходячи з наведеного, після попередньої реєстрації пасажирів на рейс AF2852 – 18.08.07, позивач з відомих їй причин і на її власний розсуд, не прибула для здійснення своєчасної посадки на борт літака цього рейсу (причина - оформлення наднормового багажу та затримка у пункті контролю на безпеку).

Позивач, звернувшись до представників авіакомпанії в аеропорту «Paris–Charles De Gaulle Apt», пояснивши своє неприбуття на посадку на рейс із-за затримки під час виконання оплати перевезення наднормового багажу та перевантаження людьми пункту перевірки пасажирів на безпеку, про що одержала відповідну Довідку про неприбуття на рейс. Так як, позивачу у перевезенні не відмовлялось.

За клопотанням пасажирки ОСОБА_1, перевізник проявивши лояльність, дозволив безкоштовне переоформлення її авіаквитка (пере бронювання) на наступний рейс AF2852 – 19.08.07. Будь-яких інших заяв чи клопотань позивач до відповідача не пред’являла.

Також, позивач до відповідальних контрольних служб та до імміграційної влади у міжнародному аеропорту щодо надання допомоги за фактом запізнення на рейс AF2852 – 18.08.07 не зверталась.

Таким чином, позивач на власний розсуд, за дозволом відповідача безкоштовно переоформила свій авіаквиток (договір на міжнародне повітряне перевезення) на 19.08.2007 року з цим самим перевізником-відповідачем. Відповідач свої зобов’язання за Умовами  договору міжнародного повітряного перевезення, які наведені у пасажирських квитках позивача виконав повністю і ніяких інших зобов’язань перед позивачем нести не може.  Позивачу у перевезенні не відмовлялось і вона була допущена як до реєстрації, так й для посадки у повітряне судно.

Відповідач 18.08.07 рейс AF 2852 виконав своєчасно із недовантаженням місць та вільним 31 пасажирським місцем. Всього було перевезено 100 пасажирів на виділених окремих місцях та 1 пасажир (неповнолітня дитина на руках у батьків).

Претензії позивачем до відповідача або до його представництва в Україні взагалі не пред’являлись. Зазначене є самостійною підставою відмови у позові ОСОБА_1 (ч.4 ст. 26 Варшавської Конвенції-1929, ч.4 ст. 31 Монреальської Конвенції-1999).  

При цьому, пасажирка ОСОБА_1 сплатила за свій авіаквиток з врахуванням такс та аеропортових зборів всього 2453,30 гривень, а не 300,00 ЄВРО і при переоформленні цього авіаквитка ніяких доплат не робила (а.с. 179-180).

У справі відсутні належні докази щодо підтвердження позивачем вини відповідача у наведених нею подіях та докази в обґрунтування своїх позовних вимог.

Позивач не навела жодного міжнародного нормативного акту, правил перевізника або пунктів умов договору міжнародного повітряного перевезення, які Відповідач не виконав або порушив.

Отже, відповідач ніяких прав позивача не порушував, виконав прийняті на себе зобов’язання у правовому полі та у відповідності з правилами встановленими міжнародним і внутрішнім законодавством України та згідно з  вимогами правил відповідача-перевізника.

Виходячи з наведеного, вини відповідача у запізненні та неприбутті на рейс позивача немає. Тому, витрати понесені позивачем за особистих необачних дій і наведених обставин відносяться на рахунок позивача. Вина за запізнення позивача на рейс за даним міжнародним повітряним перевезенням повністю покладається на позивача.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд з’ясував, що зазначених підстав для відшкодування немайнової (моральної) шкоди у позивача немає.

Крім того, згідно ч. 2 п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. за № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз’яснюється, що відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори підлягають застосуванню при розгляді справ судами. За вимогами п. 2 цієї Постанови, спори про відшкодування заподіяної моральної (немайнової) шкоди розглядаються у випадках, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено законодавством, що регулює такі зобов’язання і передбачає відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Однак, ні Повітряний кодекс України, ні Варшавська Конвенція-1929 року, ні Монреальська Конвенція-1999, ні Регламент ЄС № 261/2004, ні Правила перевізника, ні Умови договору на міжнародне повітряне перевезення не передбачають відшкодування заподіяної моральної шкоди повітряним перевізником.

Отже, за пред'явленим позовом, у позивача немає жодних підстав вимагати стягнення з відповідача відшкодувань збитків та моральної шкоди або будь-яких інших матеріальних відшкодувань.  

Оцінюючи докази у справі у їх сукупності суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 1-4, 20, 21, 22, 24, 26, 32, 33 Варшавської Конвенції-1929, .ст. 1, 3, 19, 20, 22, 29, 31, 33 Монреальської Конвенції-1999, ст. 8, 62, 94 Повітряного кодексу України, ст. 42 Закону України «Про транспорт», ст. 10, 908, 910, 916, 922, 926 ЦК України, ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів»; п. 11 преамбули, ч. 3 ст. 3 Регламенту (ЄС) № 261/2004 Європейського Парламенту та Ради від 11.02.2004 року; ст.. 60, 212-215 ЦПК України,  суд  

в и р і ш и в :

          У позові ОСОБА_1 до  акціонерного товариства Компані Насьональ «Ер Франс» («Air France») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

          Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення  може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

 Суддя