№ 2-11210/2010
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
заочне
14 травня 2010 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Зубкова С.О.
при секретарі Мозговій Є.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» до ОСОБА_1, Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов’язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати за ним право власності на нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 4246,6 кв. м., витребувати вказану нежитлову будівлю з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та зобов’язати КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” зареєструвати за позивачем право власності на нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 4246,6 кв. м.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2007 року № 34/251-25/536 за позивачем було визнано право власності на нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1. Рішення набрало законної сили після його перегляду та залишення без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2008 року.
13.10.2009 року позивач звернувся до КП „Київське міське Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” з заявою про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1 на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2007 року № 34/251-25/536.
16.11.2009 року КП „Київське міське Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна”, листом № 48901, відмовило позивачу в реєстрації права власності, у зв’язку з тим, що право власності на будівлю за адресою АДРЕСА_1 вже зареєстровано. Як було з’ясовано позивачем, будівля зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати у справі № 10-30/09 від 24.02.2009 року.
В обґрунтування своїх вимог, позивач також зазначає, що документ на підставі якого ОСОБА_1 набула право власності на будівлю за адресою АДРЕСА_1, а саме рішення Постійно діючого третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати у справі № 10-30/09 від 24.02.2009 року, було скасовано рішенням Фастівського міськрайоннного суду Київської області від 2.01.2010 року у справі № 6-1/10.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.
Відповідачі в судове засідання не з’явились, про час та місто розгляду справи повідомлялися належним чином .
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Будівля по АДРЕСА_1, з приводу якої виник даний спір, була предметом декількох судових спав, які розглянуті в межах господарського чи цивільного судочинства.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2007 року № 34/251-25/536 за позовом ГО«Всеукраїнська спілка автомобілістів» до ГО «Київська міська спілка автомобілістів», К омунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна”, за Позивачем було визнано право власності на будівлю по АДРЕСА_1, також визнано недійсним реєстраційне посвідчення від 25.09.1995 року про реєстрацію в БТІ будівлі у АДРЕСА_1.
Зазначене рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2008 року, постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2008 року, ухвалою Верховного суду України від 14.08.2008 року відмовлено в порушені касаційного провадження.
Господарським судом міста Києва при ухваленні рішення у справі № 34/251-25/536 встановлено наступне.
Будівля по АДРЕСА_1 була побудована за кошти позивача. На підставі Актів державних приймальних комісій про прийняття в експлуатацію, затверджених Рішенням Виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів м. Києва № 242 від 30.06.1986 року будівлю за адресою АДРЕСА_1 було передано на баланс Республіканського добровільного товариства автолюбителів УРСР, правонаступником, якого є позивач, що підтверджується положеннями статуту позивача.
Відповідачами по справі № 34/251-25/536 не доведено факту вибуття будівлі за адресою АДРЕСА_1 з володіння Українського республіканського добровільного товариства автолюбителів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2008 року у справі № 29/411 було задоволено позов ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» до ГО «Київська міська спілка автомобілістів» і ТОВ «Лексбуд компані» та визнано недійсним договір купівлі-продажу будівлі по АДРЕСА_1 від 04.04.2008 року укладений між ТОВ «Лексбуд компані» та ГО «Київська міська спілка автомобілістів», витребувано будівлю по АДРЕСА_1 від ТОВ «Лексбуд компані» на користь законного власника – позивача.
Рішення від 29.09.2008 року у справі № 29/411 було скасовано постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2009 року в частині витребування будівлі від ТОВ «Лексбуд компані», в частині визнання договору купівлі-продажу недійсним, рішення залишено без змін.
При ухваленні рішень у справі № 29/411 суди виходили з того, що право власності на будівлю за адресою АДРЕСА_1 належить позивачу на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2007 року у справі № 34/251-25/536.
19.11.2009 року Господарським судом міста Києва було ухвалене рішення у справі № 31/7, яким було визнано недійсним п. 8.1 статуту ТОВ «НТЦ Укрбазискомпані» від 09.04.2008 року, номер запису про реєстрацію 107 3105 0001 013888, в частині внесення до статутного капіталу нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1. При ухваленні вказаного рішення суд виходив з того, що право власності на будівлю по АДРЕСА_1 належить позивачу на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2007 року у справі № 34/251-25/536. При передачі ТОВ «Лексбуд компані» будівлі до статутного капіталу ТОВ «НТЦ Укрбазискомпані» останнє не отримало право власності на будівлю, оскільки будівля була передана особою, яка не мала права її передавати і не була її власником.
У жовтні 2009 року позивач звернувся до КП „ Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” з заявою про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1 на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2007 року № 34/251-25/536.
Листом від 16.11.2009 року № 48901 КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” відмовило позивачу в реєстрації права власності, у зв’язку з тим, що право власності на будівлю за адресою АДРЕСА_1 вже зареєстровано за іншою фізичною особою, а отже немає законних підстав для державної реєстрації будівлі за позивачем.
24.02.2009 року Постійно діючим третейським судом при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати було ухвалене рішення у справі № 10-30/09. Зазначеним рішенням, було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, визнано договір купівлі-продажу нерухомого майна № 11-14 від 20.01.2009 року - дійсним, визнано права власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та зобов’язано КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” зареєструвати вказане право за ОСОБА_1
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26.02.2009 року № 6-1/09, було видано виконавчий лист за рішенням Постійно діючого третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 24.02.2009 року у справі № 10-30/09.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25.01.2010 року у справі № 6-1/10 задоволено заяву ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів» та скасовано рішення Постійно діючого третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 24.02.2009 року у справі № 10-30/09. Рішення набрало законної сили.
При ухваленні рішення від 25.01.2010 року у справі № 6-1/10, Фастівський міськрайонний суд Київської області виходив з того, що майнові права на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 належать саме позивачу, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мали права укладати договір купівлі-продажу будівлі по АДРЕСА_1, адже на момент укладення договору на будівлю було накладено арешт згідно ухвали Господарського суду міста Києві від 04.12.2008 року у справі № 31/7.
Згідно ч. 3 ст. 69 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судовими рішеннями від 18.12.2007 року у справі № 34/251-25/536 (Господарський суд міста Києва), від 29.09.2008 року у справі № 29/411 (Господарський суд міста Києва), від 19.11.2009 року у справі № 31/7 (Господарський суд міста Києва), від 25 січня 2010 року у справі № 6-1/10 (Фастівський міськрайонний суд Київської області) встановлено, що власником нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 є позивач.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.»
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним з способів захисту цивільних прав є визнання права.
Згідно ст. 392 ЦК України, в ласник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Право власності позивача на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 не визнається відповідачами, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у зв’язку з чим, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та вважає за необхідне задовольнити вимогу про визнання за позивачем права власності на нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 4246,6 кв. м.
Згідно ч. 1 ст. 384 ЦК України, в ласник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним .
ОСОБА_1 набула права власності на будівлю за адресою АДРЕСА_1, на підставі судового рішення Постійно діючого третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 24.02.2009 року у справі № 10-30/09, яке на даний час скасовано. Тобто, у судовому порядку було підтверджено та встановлено незаконність набуття права власності ОСОБА_1 на будівлю за адресою АДРЕСА_1.
За таких, обставин нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_1 має бути витребувана від ОСОБА_1 на користь законного власника - позивача.
Згідно ч. 1 ст. 182 ЦК України, п раво власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно п. 1 Наказу Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, яким затверджено «Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», до створення єдиної системи органів державної реєстрації прав та формування Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) здійснюють державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
Згідно ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Згідно п. 1.4. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.
Додатком № 1, до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджено перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна. Пунктом 10 зазначеного переліку, до правовстановлювальних документів, на нерухоме майно віднесено рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності..
Згідно п. 3.4. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, розгляд заяви і прийняття рішення щодо реєстрації права або відмови в реєстрації проводиться у строк, який з дня отримання заяви БТІ не повинен перевищувати тридцяти календарних днів без урахування терміну проведення інвентаризаційних робіт, а також строку прийняття рішення органами, визначеними пунктом 6.1 цього Положення.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався з заявою про реєстрацію права власності на будівлю по АДРЕСА_1, однак йому було відмовлено у такій реєстрації.
КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” , відмовляючи в державній реєстрації за позивачем нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 виходило з того, що право власності на вказану будівлю вже зареєстровано і належить ОСОБА_1 на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 24.02.2009 року у справі № 10-30/09.
Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає,ь що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 15, 316, 384 ЦК України, ст. 3, 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
Позов задовольнити повністю.
Визнати за Громадською організацією «Всеукраїнська спілка автомобілістів» право власності на нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 4246,6 кв. м.
Витребувати нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1 від ОСОБА_1 на користь Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів».
Зобов’язати Комунальне підприємство „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” зареєструвати за Громадською організацією «Всеукраїнська спілка автомобілістів» право власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 загальною площею 4246,6 кв. м.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Громадської організації «Всеукраїнська спілка автомобілістів» судові витрати у сумі 910 гривень 00 копійок.
Стягнути з Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” судові витрати у сумі 910 гривень 00 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя