Справа № 2-А-3233/09/1512

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2009 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді         Салтан Л.В.

при секретарі             Небесній О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1

до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси

про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси, в якому просить визнати дії відповідача щодо відмови йому в перерахунку пенсії по надбавці (підвищенню) як учаснику бойових дій за період з 1 січня 2000 року та зобов’язати відповідача зробити перерахунок пенсії з урахуванням права на надбавку за участь в бойових діях з 1 січня 2000 року в розмірі 324,84 грн., з 1 січня 2001 року – 373,15 грн., з 1 січня 2002 року – 402,00 грн., з 1 січня 2003 року – 402,00 грн., з 1 січня 2004 року – 427,03 грн., з 1 січня 2005 року – 498,00 грн., з 1 січня 2006 року – 525,00 грн., з 1 квітня 2006 року – 538,50 грн., з 1 липня 2006 року та у подальшому у розмірі не менше 538,50 грн., а також зобов’язати відповідача виплатити йому суму недотриманого пенсійного забезпечення, що утворилась унаслідок проведеного перерахунку з період з 1 січня 2000 року по день фактичного проведення перерахунку.

27 серпня 2009 року від представника позивача надійшла заява про уточнення адміністративного позову в якому він просив визнати неправомірними дії УПФУ у Київському районі м. Одеси в частині застосування розміру мінімальної пенсії за віком встановленого постановами Кабінету Міністрів України № 831 від 26 липня 1996 року та № 1 від 3 січня 2002 року, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії учасника бойових дій за період з 1 січня 2000 року, в іншій частині позовні вимоги залишив без змін.

Представник позивача у судовому засіданні уточнений позов підтримав.

Представник Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси в судовому засіданні позов не визнала, надала заперечення проти позову та просила відмовити в його задоволенні у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника УПФУ у Київському районі м. Одеси, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, має статус учасника бойових дій та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Київському районі міста Одеси.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону (в редакції до 5 жовтня 2005 року) позивач, як учасник бойових дій, має право на підвищення до пенсії в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що підвищення до пенсії позивачу розраховувалось пенсійними органами виходячи із розміру в 16 грн. 62 коп., визначеного постановами Кабінету Міністрів України № 342 від 19 березня 1996 року та № 831 від 26 липня 1996 року, а з 1 жовтня 2003 року – в розмірі 19 грн. 91 коп., згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року.

У період з 1 липня 2006 року по 30 вересня 2006 року у розмірі 89,75 грн., з 1 жовтня 2006 року – 91,50 грн., з 1 січня 2007 року – 95,00 грн., з 1 квітня 2004 року – 101,50 грн., з 1 жовтня 2007 року – 102,75 грн., з 1 січня 2008 року – 117,50 грн., з 1 квітня 2008 року – 120,25 грн., з 1 липня 2008 року – 120,50 грн., з 1 жовтня 2008 року – 124,50 грн., згідно Закону України № 2939-IV від 5 жовтня 2005 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, до яких відносяться і пенсії, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Відповідно до ст. 17 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.

На підставі ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Положення щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком міститься в ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 28 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Будь-якими іншими діючими законодавчими актами розмір мінімальної пенсії за віком не визначається.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачеві підлягають застосуванню ч. 3 ст. 46 Конституції України, ч. 4 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції до 5 жовтня 2005 року), ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» і ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Оскільки позивачеві слід визначати підвищення до пенсії виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 1 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000 рік» прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність, затверджено на 2000 рік в розмірі 216 грн. 56 коп.

Статтею 1 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік» прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність, затверджено на 2001 рік в розмірі 248 грн. 77 коп.

На підставі ст. 1 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік» (із послідуючими змінами) прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність, затверджено на 2002 та 2003 роки в розмірі 268 грн.

Статтею 1 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік» прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність, затверджено на 2004 рік в розмірі 284 грн. 69 коп.

Згідно ст. 63 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2005 рік» визначено, що розмір мінімальної пенсії за віком відповідає рівню прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, які втратили працездатність, і затверджений у розмірі 332,00 грн. на місяць на 2005 рік.

Згідно ст. 65 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» розмір мінімальної пенсії за віком на відповідний період часу встановлений з 1 січня 2006 в розмірі 350 грн.  та з 1 квітня 2006 року в розмірі 359 грн.

На підставі викладеного, позивач, як учасник бойових дій, на протязі з 1 січня 2000 року по 30 червня 2006 року мав право на отримання підвищення до пенсії в розмірах:

- з 1 січня 2000 року по 31 грудня 2000 року - щомісячно у розмірі 324 грн. 84 коп. (216 грн. 56 коп. х 150 процентів);

- з 1 січня 2001 року по 31 грудня 2001 року - щомісячно у розмірі 373 грн. 15 коп. (248 грн. 77 коп. х 150 процентів);

- з 1 січня 2002 року по 31 грудня 2003 року - щомісячно у розмірі 402 грн. (268 грн. х 150 процентів);

- з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року - щомісячно у розмірі 427 грн. 03 коп. (284 грн. 69 коп. х 150 процентів);

- з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року - щомісячно у розмірі 498 грн. (332 грн. х 150 процентів);

- з 1 січня 2006 року по 31 березня 2005 року - щомісячно у розмірі 525,00 грн. (350 грн. х 150 процентів);

- з 1 квітня 2006 року по 30 червня 2006 року - у розмірі 538,50 грн. (359 грн. х 150 процентів).

Оскільки Законом України № 2939-IV від 5 жовтня 2005 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» внесено зміни до ч.4 ст. 12 Закону, які з липня 2006 року стали передбачати підвищення пенсії учасникам бойових дій на 25% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, позовні вимоги після 1 липня 2006 року задоволенню не підлягають.

Також, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на пропущений строк звернення до суду передбачений ст. 99 КАС України, оскільки згідно ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Таким чином суд вважає необхідним поновити порушені права позивача шляхом зобов’язання відповідача здійснити позивачу перерахунок підвищення до пенсії за участь у бойових діях, починаючи з 1 січня 2000 року по 30 червня 2006 року, з виплатою позивачу суми недоотриманого пенсійного забезпечення, що утворилася унаслідок проведеного перерахунку, за весь період по день фактичного проведення перерахунку .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 17, 19, 122, 159-163, 167, 185, 186, 254, 256 КАС України, ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії» суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси з відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного підвищення до пенсії як учаснику бойових дій за період з 1 січня 2000 року по 30 червня 2006 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії як учаснику  бойових дій у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком: з 1 січня 2000 року по 31 грудня 2000 року - у розмірі 324 грн. 84 коп.; з 1 січня 2001 року по 31 грудня 2001 року - у розмірі 373 грн. 15 коп.; з 1 січня 2002 року по 31 грудня 2002 року - у розмірі 402 грн.; з 1 січня 2003 року по 31 грудня 2003 року - у розмірі 402 грн.; з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року - у розмірі 427 грн. 03 коп.; з 1 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року - у розмірі 498 грн.; з 1 січня 2006 року по 31 березня 2006 року - у розмірі 525 грн.; з 1 квітня 2006 року по 30 червня 2006 року - у розмірі 538 грн. 50 коп.

В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий