Справа № 22-5085/2006 рік Головуючий у 1 інстанції Дорошенко В.Г.
Категорія 16 Доповідач Маширо О. П.
РІШЕННЯ
іменем України
17 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Червинської М. Є. суддів Маширо О.П., Алексєєва А.В. при секретарі Мартіросовій А.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Донвуглеводоканал" на рішення Кіровського районного суду м.Донецька від 21 березня 2006 року у справі за позовом ВАТ „Донвуглеводоканал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення, за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ВАТ „Донвуглеводоканал" про визнання договору про реструктуризацію боргу за надані послуги недійсним,
установив:
До апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду звернулось ВАТ „Донвуглеводоканал".
В своїй апеляційній скарзі товариство просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити їхні вимоги, оскільки, починаючи з 2000 року, Законами України „Про державний бюджет" було призупинено дію тих положень Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", які регулюють надання пільг, а потім був змінений порядок надання цих пільг.
За таких обставин оплата за надані послуги по водопостачанню та водовідведенню з 2000 року нараховувалась ОСОБА_2 без урахування пільг.
Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що ОСОБА_2 користується 50% пільгою по оплаті, у тому числі, послуг водоканалу.
Це положення закону скасоване не було, більш того, воно розповсюджується не тільки на самого „пільговика", а й на членів його сім"ї. За таких обставин заборгованість по оплаті становить лише 10грн. 26коп., а не 323грн. 98коп., як вказано у договорі реструктуризації.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким частково задовольнити позовні вимоги ВАТ „Донвуглеводоканал", а у задоволенні зустрічного позову відмовити, з таких підстав.
Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_1 щодо визнання недійсним договору реструктуризації заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, укладеного між ОСОБА_1 та товариством, суд першої інстанції виходив з того, що цей договір був укладений нею під впливом помилки: ОСОБА_1 вважала, що їхня сім"я має борг за надані послуги, тоді як насправді боргу у них не було.
Відповідно до вимог ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилась щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Висновок суду першої інстанції про недійсність договору про реструктуризацію як укладеного під впливом помилки у зв"язку з тим, що відповідачка помилялась відносно наявності боргу та пільг при укладанні договору, не можна вважати правильним.
Наведені судом підстави щодо визнання недійсним договору реструктуризації як укладеного під впливом помилки не є такими, з якими закон пов"язує визнання недійсним правочину відповідно до вимог ст.229 ЦК України.
Апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність боргу у сім"ї відповідачки за надані товариством послуги не грунтується на фактичних обставинах справи.
Як вбачається з укладеного між сторонами 5 листопада 2003 року договору реструктуризації, заборгованість по платежах за період з 1997 року по 1 липня 2003 року становила 323грн. 98коп.
Зокрема, за 1997 рік товариством за надані послуги було нараховано з урахуванням 50% знижки по оплаті у зв"язку з пільгою, яку має батько ОСОБА_1 -ОСОБА_2, 54грн. 96коп., а сплачено у цьому році 36грн. 64коп. При цьому, відповідачка надала до апеляційного суду квитанції по оплаті, згідно з якими оплата за водопостачання була здійснена ними у січні-липні 1997 року по 4грн. 58коп. щомісячно у загальній сумі 32грн. 06коп.
Таким чином, по розрахунках товариства заборгованість за 1997 рік становить 18 грн. 32 коп., а згідно наданих відповідачкою квитанцій - 32грн. 06коп.
У 1998 та 1999 роках сума нарахованих платежів з урахуванням пільги становила по 54грн. 72коп. за кожен рік. При цьому, у 1998 році відповідачі сплатили у загальній сумі 13грн. 74коп., хоча квитанцій на підтвердження цих платежів до суду вони не надали, а у 1999 році послуги товариства не сплачувались зовсім.
За таких обставин заборгованість по платежах згідно розрахунків товариства становить за 1998 рік 40 грн. 98 коп., а за 1999 рік - 54 грн. 72 коп.
Згідно із ст.62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2000 рік", який був прийнятий 17 лютого 2000 року, а опублікований 14 березня 2000 року, на 2000 рік було зупинено дію положень законодавчих актів України у частині надання компенсацій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів, на звільнення або зменшення оплати за житло, комунальні послуги, електроенергію, газ, паливо особам, якім надані зазначені пільги.
З урахуванням наведеного за січень-березень 2000 року має бути нараховано за надані товариством послуги з урахуванням пільги, оскільки вказаний Закон набрав чинності з дня опублікування, у загальній сумі 13грн. 68коп. (2,28 грн. х 4 х 50% = 4,56 грн. х 3 місяці = 13грн. 68коп.), а починаючи з квітня 2000 року - у повній сумі: 4грн. 44коп. х 4 х 9 міс. = 159грн. 84коп.
Загальна сума нарахувань за 2000 рік становитиме 173 грн.52коп. (13,68 грн. + 159,84коп. = 173, 52коп.)
У 2000 році відповідачка та члени її сім'ї послуги водопостачання не оплачували, тому вся вказана сума -173 грн. 52 коп. - є боргом.
Згідно з п.8 ст.58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2001 рік" зупинено на 2001 рік дію положень законодавчих актів України у частині надання пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів на звільнення або зменшення плати за житло, комунальні послуги, електроенергію, газ, паливо, особам, яким надані зазначені пільги. Цей Закон було введено в дію з 1 січня 2001 року, тому у 2001 році відповідачі мали сплачувати надані ним послуги по водопостачанню та водовідведенню у повному обсязі, без урахування пільги ОСОБА_2.
4грн. 44коп. х 4 = 17грн. 76коп. х 12 міс. = 213грн. 12коп.
Фактично відповідачі перерахували 316грн., тому сума переплати за підсумками 2001 року становила 102грн. 88 коп. (з16грн. -213,12грн. = 102, 88грн.)
Рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року у справі № 1-15/2002 були визнані неконституційними та втратили чинність, зокрема, положення ст.58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2001 рік". Однак це рішення не може бути застосоване у даному випадку, оскільки положення вказаної статті втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього рішення, тобто з 20 березня 2002 року, тоді як дія пільг та компенсацій була зупинена Законом України „Про Державний бюджет на 2001 рік" тільки на період з 1 січня по 31 грудня 2001 року.
Законом України „Про державний бюджет на 2002 рік" дія пільг щодо оплати комунальних послуг особам, які мають таке право за Законом України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", не зупинялась, тому щомісячні платежі за водопостачання та водовідведення на цей рік мають становити по 8 грн. 88 коп., а за рік - 106 грн. 56 коп. (8,88 грн. х 12 = 106,56 грн.)
Фактично відповідачами сплачено за 2002 рік 72 грн., тоді сума недоплати становитиме 34 грн. 56 коп. (106,56 грн. - 72 грн. = 34,56 грн.)
Законом України „Про Державний бюджет України на 2003 рік" було встановлено, що пільги, компенсації і гарантії, на які згідно із законами України мають право окремі працівники (військовослужбовці) бюджетних установ (військових формувань) щодо, зокрема, плати за комунальні послуги, надаються у разі, якщо грошові доходи цих працівників (військовослужбовців) менше величини прожиткового мінімуму, встановленої для працездатних осіб (ч.З ст.59 Закону). Розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом з грошовими доходами зазначених працівників (військовослужбовців) не повинен перевищувати величини прожиткового мінімуму, встановленої для працездатних осіб (ч.4 ст.59 Закону).
Таким чином, з наведеного вбачається, що порядок надання пільг був змінений відносно працюючих осіб та тих військовослужбовців, які ще проходять службу. Оскільки батько відповідачки - ОСОБА_2 - є військовим пенсіонером, інвалідом Радянської Армії, на нього дія вказаного положення Закону не розповсюджується, тому його пільга на 2003 рік має бути збережена.
Тим же Законом України - ст.60 - було встановлено, що до членів сім"ї пільговика при наданні пільг належать: дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років), член сім"ї, який проживає разом з інвалідом війни 1 групи і доглядає за ним за умови, що інвалід війни не перебуває у шлюбі, непрацездатні батьки та особи, які знаходяться під опікою та піклуванням громадян, що мають право на пільги.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 проживає разом з дружиною, та двома доньками, одна з яких стала повнолітньою у 2005 році (а.с. 12).
Тоді щомісячна плата за водопостачання та водовідведення для їхньої сім"ї у 2003 році становитиме: у січні - 11 грн. 10 коп. ( 4,44 грн. х 3 х 50% + 4,44 грн.), а з лютого у зв"язку із збільшенням тарифу - 13 грн. 55 коп. щомісячно (5,42 грн. х 3 х 50% + 5,42 грн. = 13,55 грн.)
За договором про реструктуризацію боргу, укладеним ОСОБА_1, врахований борг по платежах за період з 1997 року по 1 липня 2003 року.
Виходячи з наведених вище розрахунків на 2003 рік, загальна сума нарахувань за перше півріччя 2003 року становитиме 78 грн. 85 коп. (11,10 грн. + 13,55 грн. х 5 міс. = 78, 85грн.), а фактично за цей період сплачено 88 грн. 46 коп. (9грн. х 2 + 21,68 грн. х 2 + 13,55 грн. х 2 = 88,46 грн.), тоді сума переплати за перше півріччя 2003 року дорівнюватиме 9 грн. 61 коп. (88,46 грн. - 78,85грн. = 9,61грн.)
Таким чином, за період з 1997 року по 1 липня 2003 року, коли укладався договір реструктуризації, відповідачі дійсно мали заборгованість по платежах за водопостачання та водовідведення у загальній сумі 210 грн.01коп.:
1997 рік - недоплата 18 грн. 32 коп.
1998 рік - недоплата 40 грн. 98 коп.
1999 рік - недоплата 54 грн. 72 коп.
2000 рік - недоплата 173 грн. 52коп.
2001 рік-переплата 102 грн. 88 коп.
2002 рік - недоплата 34 грн. 56 коп.
1 півріччя 2003 року - переплата 9 грн. 21 коп.
За таких обставин апеляційний суд не може прийняти посилання ОСОБА_1 та суду першої інстанції на те, що ОСОБА_1, укладаючи договір реструктуризації боргу, була введена в оману позивачем та помилилась щодо обставин, які мають істотне значення у договорі, а саме: вона начебто помилково вважала, що її сім"я має борг перед ВАТ „Донвуглеводоканал", тоді як у дійсності на її думку такого боргу не було.
Наведені розрахунки свідчать про наявність такого боргу, тому на думку апеляційного суду немає підстав для визнання укладеного договору недійсним за обставин, наведених ОСОБА_1 у позовній заяві та у судовому засіданні.
Апеляційний суд не може також прийняти довід ОСОБА_1 про те, що договір реструктуризації мав укладати тільки її батько ОСОБА_2 як основний квартиронаймач, оскільки згідно зі ст.64 ЖК України члени сім"ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов"язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім"ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов"язаннями, що випливають із зазначеного договору.
В апеляційному суді відповідачі пояснили, що за договором реструктуризації вони платежі не вносили, оскільки вважали, що не мають боргу.
За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення суми у розмірі 116 грн. 20 коп. за договором реструктуризації (а.с.З) є підставними та підлягають задоволенню, тому з відповідачів на користь товариства слід стягнути 116 грн. 20 коп. у відшкодування заборгованості по платежах за договором реструктуризації за період з грудня 2003 року по липень 2005 року.
У той же час, нарахування поточних платежів за листопад 2003 року -травень 2004 року (а.с.З) проведене позивачем без урахування пільги, яку має ОСОБА_2, тому в цій частині позову ВАТ „Донвуглеводоканал" слід відмовити.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ВАТ „Донвуглеводоканал" слід задовольнити частково, оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким частково задовольнити позовні вимоги товариства, а у задоволення зустрічного позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
вирішив:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Донвуглеводоканал" задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м.Донецька від 21 березня 2006 року скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ „Донвуглеводоканал" 116 грн. 20 коп. у відшкодування заборгованості за договором реструктуризації від 5 листопада 2003 року.
В іншій частині позову ВАТ „Донвуглеводоканал" відмовити.
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовити у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору реструктуризації, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ „Донвуглеводоканал" 5 листопада 2003 року.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.