Справа 22-1186 Головуючий у 1 інстанції Стоілова Т.В.
Категорія 11 Доповідач Червинська М. Є.
ПОСТАНОВА Іменем України
17 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі
Головуючої: Червинської М.Є. Суддів: Алексєєва А.В., Маширо О.П.
При секретарі Мартіросовій А.Б.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 квітня 2006 року за позовом Красноармійського міжрайонного прокурора до Красноармійської районної державної адміністрації про визнання неправомірним розпорядження про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок,
Встановив:
Постановою Красноармійського міськрайонного суду від 21 квітня 2006 року позовні вимоги прокурора задоволені, розпорядження голови Красноармійської районної державної адміністрації від 5.08.2005 року № 296 про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Ровенської сільської ради визнане таким, що не відповідає вимогам закону та скасоване.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати постанову суду, ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що судом при вирішенні спору суттєво порушені вимоги матеріального та процесуального права, вони є власниками земельних ділянок відносно яких приймалось розпорядження, вони не були залучені до участі в справі, суд не врахував, що підстав для визнання розпорядження неправомірним не було.
Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням голови райдержадміністрації від 5.08.2005 року 7-ми громадянам було передано у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 14 га пасовищ, власниками земельних ділянок на час пред"явлення позову є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Суд дійшов до висновку, що розпорядження голови є неправомірним, оскільки у власність громадянам передані земельні ділянки, які відносяться до земель водного фонду, що суперечить вимогам закону.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які залучені до участі в справі в якості третіх осіб відповідно до ухвали апеляційного суду, підтримали доводи апеляційної скарги, представник третіх осіб також підтримав доводи скарги, представник відповідача посилався на незаконність постанови суду першої інстанції
Заслухавши доповідача, доводи третіх осіб, їх представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, постанова суду скасуванню з ухваленням по справі нової постанови з наступних підстав:
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими.
Апеляційний суд вважає, що обставини, які суд вважав встановленими не доведені, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови щодо відмови в задоволенні адміністративного позову.
Встановлено, що розпорядженням голови Красноармійської районного державної адміністрації від 5.08.2005 року проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства у приватну власність на території Ровенської сільської ради був затверджений та відповідно до нього передано у приватну власність 7-ми громадянам земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 14 га пасовищ з перенесенням меж ділянок в натурі та видачею державних актів на право приватної власності на земельні ділянки (а. с.7).
На підставі вказаного розпорядження громадяни ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримали державні акти на право приватної власності на землю (а. с. 131).
Відповідно до договорів купівлі-продажу земельних ділянок власники земельних ділянок ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 продали належні ним земельні ділянки третім особам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а. с. 136-142).
На час пред"явлення адміністративного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були власниками 14 га земельних ділянок на підставі державних актів про право приватної власності на землю та договорів купівлі-продажу.
Звернувшись до суду з адміністративним позовом прокурор наполягав на неправомірності прийнятого головою розпорядження про передачу у приватну власність земельних ділянок за підстав того, що відповідно до проекту реформування КСП „Молочне" Ровненської сільської ради землі балки „Орсовська" на території Красноармійського району віднесені до категорії земель водного фонду. Такі земельні ділянки не могли бути надані у приватну власність відповідно до вимог ст. 59 ЗК України.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги прокурора, дійшов до висновку, що розпорядження голови райдержадміністрації прийняте всупереч вимогам закону, оскільки вважав, що доводи прокурора переконливі.
Проте суд першої інстанції не врахував, що на час внесення протесту прокурора та пред"явлення позову до суду треті особи ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є власниками земельних ділянок на підставі державних актів на право приватної власності та договорів купівлі-продажу. Прокурор не ставить питання про визнання недійсними правочинів, на підставі яких треті особи є власниками земельних ділянок. Фактично власники земельних ділянок позбавляються права власності на землю, оскільки при висновку щодо недійсності розпорядження голови можуть бути визнані недійсними вказані правочини. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЗК України ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Апеляційний суд вважає, що доводи прокурора щодо невідповідності розпорядження голови райдержадміністрації вимогам закону за тих підстав що земельні ділянки відносяться до земель водного фонду в судовому засіданні не доведені.
Прокурор, звернувшись з позовом, посилався на проект реформування КСП „Молочне", відповідно до якого спірні земельні ділянки віднесені до земель водного фонду. Проте при прийнятті розпорядження враховувався проект землеустрію щодо відводу земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, який був виконаний Донбаським державним підприємством геоінформатики та маркшейдерії і відповідно до якого вказані земельні ділянки не відносяться до земель водного фонду.
Відповідно до вимог ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення, землі житлової та громадської забудови, землі водного фонду та інші. Частиною 1 статті 20 ЗК передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
На час прийняття розпорядження голови щодо передачі у приватну власність спірних земельних ділянок відсутнє відповідне рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо віднесення земельних ділянок до земель водного фонду.
Прийняте рішення Ровненською сільською радою від 5.04.2006 року щодо погодження з передачею із земель сільськогосподарського призначення (запас) на території Ровненської сільської ради земельної ділянки площею 5,01 га пасовищ в землі водного фонду, не свідчить про те, що на час винесення оскаржуваного розпорядження голови від 5.08.2005 року щодо передачі у власність спірних земельних ділянок громадянам, земельні ділянки у встановленому законом порядку були віднесені до земель водного фонду (а. с. 38).
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до технічного звіту по коригуванню планових матеріалів зйомок минулих років колишнього КСП „Молочне" розробленого ДП Донецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" спірні землі віднесені до пасовищ, а не до земель водного фонду (а. с. 86).
Аналогічний висновок міститься й в відповіді Донецького обласного головного управління земельних ресурсів (а. с. 132).
Оскільки на час винесення розпорядження від 5.08.2005 року щодо передачі земельних ділянок в приватну власність громадянам відсутні належні докази, що передані у власність земельні ділянки віднесені у встановленому законом порядку до земель водного фонду, підстав для висновку що розпорядження прийняте з порушенням вимог закону немає.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги за тих підстав, що при винесенні розпорядження порушені вимоги закону щодо неможливості передачі у приватну власність земель водного фонду, не врахував, що суб"єктом владних повноважень було доведено в судовому засіданні правомірність прийнятого
розпорядження. За таких підстав в задоволенні адміністративного позову прокурора слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 198, 202 КАС України, ст.ст. 19,20 ЗК України, апеляційний суд
Постановив:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Красноармійського міськрайонного суду від 21 квітня 2006 року скасувати.
В задоволенні адміністративного прозову Красноармійського міжрайонного прокурора до Красноармійської районної державної адміністрації про визнання неправомірним розпорядження голови Красноармійської районної державної адміністрації від 5 липня 2005 року про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та території Ровненської сільської ради відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з дня набрання законної сили.