ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 319
ПОСТАНОВА
Іменем України
14.08.2007 | Справа №2-23/4445-2007А |
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі:
судді ІщенкоГ.М.,
секретаря судового засідання Ємєнджієвої А.М., розглянувши за участю представників:
від позивача – Костенко М.М. - начальник юридичного відділу, дов. від 02.01.2007р. №01-06, Кузнєцова Л.М. - представник, дов. від 30.05.2007р. №05-07,
від відповідача – Симонова Є.В. - начальник юридичного відділу, дов. від 01.03.2007р. №328/с/10,
у відкритому судовому засіданні справу
за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Бахчисарайський комбінат «Будіндустрія», (98400, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Промислова, 2),
до відповідача Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим, (98403, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Сімферопольська, 3),
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в :
Закрите акціонерне товариство «Бахчисарайський комбінат «Будіндустрія» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00000423/0 від 12.03.2007р., (том 1, аркуш справи 6). Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю висновків, викладених в акті перевірки положенням діючого законодавства та фактичним обставинам.
31.05.2007р. в судовому засіданні позивач надав клопотання про уточнення позовних вимог, згідно якого, у зв’язку з технічною помилкою виявлено після подання позову, позивач вважає за необхідне уточнити позовні вимоги, і просить суду визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим №00000423/0 від 12.03.2007р. в частині визначення суми податкового зобов’язання за платежем – податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 496875,00грн., у тому числі: за основним платежем - 331250,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -165625,00грн., (том 2, аркуш справи 9).
Відповідач у запереченнях на позов пояснив, що позов не визнає та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, (том 2, аркуш справи 1).
Згідно пункту 6 Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України», до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.
Розглянув матеріали справи, заслухав представників сторін, дослідив надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. визначено що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії її реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб’єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб’єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідачем проведено виїзну планову перевірку Закритого акціонерного товариства «Бахчисарайський комбінат «Будіндустрія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005р. по 30.09.2006р., за результатами якої складено акт від 28.02.2007р. №30/27/23/30800313, (том 1, аркуш справи 19).
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.03.2007р. №00000423/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 538595,00грн., у тому числі: основний платіж – 359063,00грн., штрафні санкції – 179532,00грн. Позивачем оспорюється донарахування податкових зобов’язань в сумі 496875,00грн., у тому числі: основний платіж – 331250,00грн., штрафні санкції – 165625,00грн. (том 1, аркуш справи 18, том 2 аркуш справи 9).
Як свідчать матеріали справи, згідно договорам з постачальниками: ДП «Техпромбуд» від 22.12.2003р. №78-1/Д03042, ЗАТ «Пласт» від 19.03.2004р. №45/03/Д04016, ЗАТ «КСД» від 15.01.2004р. №45-1/04/Д04010 позивач (покупець) сплачув платіжними дорученнями у рахунок виконання договорів за продукцію, постачальники надавали податкові накладні, які вписані до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг). Податок на додану вартість врахований в загальній сумі податкового кредиту та задекларований у податкових деклараціях: за грудень 2003р, лютий та квітень 2004р.
Відповідач вважає, що на момент проведення перевірки Закрите акціонерне товариство «Бахчисарайський комбінат «Будіндустрія» фактично товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності не отримувало. Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі АР Крим прийшла до висновку, що позивач завищив коригування валових витрат за 2005р. у сумі 1325000,00грн., у тому числі за дев’ять місяців 2005р. на 1325000,00грн., що відбулося з причини віднесення до складу валових витрат 2005р. самостійно виявлених помилок у розмірі 1325000,00грн. по авансах, сплачених постачальникам у 2003р. та 2004р.
Однак, Державною податковою інспекцією у Бахчисарайському районі АР Крим неприйняте до уваги, що відповідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, у якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002р. №429, зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об’єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов’язань.
Відповідно до статей 43, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб’єктами господарювання з
метою досягнення економічних і соціальних результатів в одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору видів підприємницької діяльності, комерційного розрахунку і власного комерційного ризику.
Суб’єкти підприємницької діяльності мають право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання й перешкоджання господарської діяльності суб’єктів господарювання з боку органів державної влади, їхніх посадових осіб при здійснені ними державного контролю і нагляду забороняються, (стаття 19 Цивільного кодексу України).
Згідно пункту 5.1 статті 5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» прибуток – валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовлюються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються – суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв’язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов’язання (підпункт 5.2.7 пункт 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Матеріали справи свідчать, що позивачем при переході на автоматичну систему обліку самостійно виявлено помилку – невключення у валові витрати авансових платежів за товарно-матеріальні цінності в сумі 1325000,00грн. у 2003р. і 2004р. Зазначену помилку позивачем усунуто самостійно шляхом включення в Декларацію з податку на прибуток підприємства за 3 квартал 2005р. і відображено у рядку 05.2 «Самостійно виявлені помилки», що повністю узгоджується і відповідає вимогам підпункту 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Більш того, як вбачається з листа Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим від 28.02.2007р.ж №423/10/31, комісія зі спірних питань Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим по розгляду звернення платника податків – позивача - про розгляд зауважень, що виникли в ході виїзної планової перевірки, прийшла до висновку, що відображення Закритим акціонерним товариством «Бахчисарайський комбінат «Будіндустрія» у Декларації з податку на прибуток підприємств валових витрат за 9 місяців 2005р. на підставі підпункту 5.2.7 та пункту 5.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є правомірним. Але відповідачем в порушення вимог пункту 1.16 наказу Державної податкової адміністрації України від 11.10.2005р. №441 висновок постійної комісії при прийнятті податкового повідомлення-рішення врахований не був.
Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі АР Крим не надала докази, які підтверджують факт повторного віднесення зазначених сум у валові витрати, тобто, цей факт перевіркою недоведений і не відображений.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Крім того, як на основу незаконності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення №00000423\0 від 12.03.2007р. в частині визначення штрафних санкцій з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 165625,00грн.суд зазначає наступне.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов’язання платника податку, нараховане контролюючим органом відповідно до пункту 4.2 і пункту 4.3 статті 4 Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податку податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2, то фактично підпункт 17.1.3 встановлює необхідність погодження податкового зобов’язання, з якого сплачуються штрафні санкції. На момент винесення рішення про застосування штрафних санкцій у зазначеній сумі податкове зобов’язання не було узгодженим. Таким чином, застосування відповідачем штрафних санкцій в сумі 165625,00грн. у спірному податковому повідомленні - рішенні є неправомірним.
Згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що визначення Закритому акціонерному товариству «Бахчисарайський комбінат «Будіндустрія» податку на прибуток приватних підприємств в сумі 331250,00грн. та застосування штрафних санкцій згідно спірному податковому повідомленню-рішенню №00000423/0 від 12.03.2007р. в сумі 165625,00грн. є неправомірними і висновки акту перевірки згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України мали бути підтверджені відповідачем.
На підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог статей 86,69,70 Кодексу адміністративного судочинства України судом не приймається акт перевірки від 28.02.2007р. №30/27/23/30800313 як доказ встановлення факту порушення позивачем вимог пункту 4.1 статті4, пункту 5.1, підпункту 5.2.7 пункту 5.2, підпункту 5.4.8 пункту 5.4, пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
При цьому суд виходить з того, що акт перевірки від 28.02.2007р. №30/27/23/30800313 є джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення. В акті перевірки не зазначено, які конкретно норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» порушені позивачем, відсутні посилання і на первинні документи, які підтверджують наявність факту порушення та повторне включення однієї і теж суми до валових витрат.
Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України на підставі частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 14 серпня 2007року.
У повному обсязі постанову складено 20 серпня 2007року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7,8,9,11,12,70,79, 86, 94, 98, 122, 158–163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим №00000423/0 від 12.03.2007р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 496875,00грн.,у тому числі: основний платіж – 331250,00грн, штрафні санкції – 165625,00грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Бахчисарайський комбінат «Будіндустрія», (98400, АР Крим, м. Бахчисарай, вул.Промислова,2, рахунок 2600230030 в АБ «Діамант», МФО 320854,код за ЄДРПОУ 30800313) 3,40грн. державного мита.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (стаття 254 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.