ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 червня 2010 р.                                                                                    № 5/307-09  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Шаргала В.І.,

суддів :Мачульського Г.М.,

Олійника В.Ф.

за участю представників сторін:

позивачаТкач МП. дов. №138/Ю від 06.04.2010 р.

відповідачане з’явився

3-тьої особине з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуОСОБА_5

на постанову  Харківського    апеляційного господарського суду від 07.04.2010 р.

у справі№5/307-09 господарського суду Сумської області

за позовомКолективного сільськогосподарського підприємства "Україна"  в особі ліквідатора Іваненко Наталії Олександрівни

до1.          Токарівської сільської ради

2.          Виробничо-комерційного підприємства "Альянс"

3-тя особа ОСОБА_5

провизнання  права власності

В С Т А Н О В И В:

Колективне сільськогосподарське підприємство (надалі КСП) "Україна"  в особі ліквідатора Іваненко Наталії Олександрівни звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Токарівської сільської ради  та Виробничо-комерційного підприємства (надалі ВКП) "Альянс" про визнання права власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході ліквідаційної процедури підприємства –банкрута, було виявлено належне цьому підприємству майно –будівля магазину, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Вказана будівля зведена господарським способом за рахунок коштів ЗАТ "Україна", правонаступником якого є КСП "Україна". Позивач звернувся до сільради з проханням оформити право власності, однак остання не надала свідоцтво про право власності.

В процесі розгляду справи до участі у справі ухвалою від 03.12.2009 року господарський суд Сумської області залучив до участі у  справі Доповідач: Шаргало В.І.

в якості третьої особи ОСОБА_5, яка вважає себе власником названого нерухомого майна на підставі договору дарування  від 06.05.2009 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_5

Рішенням господарського суду Сумської області  від 08.02.2010 року (суддя Гудим В.Д.) в позові відмовлено з тих підстав, що позивачем не надано доказів того, що будівля зводилась за рахунок коштів ЗАТ "Україна", разом з тим будівля має всі ознаки самочинного будівництва, оскільки доказів про отримання дозволів на будівництво не надано, затверджений у визначеному законом порядку проект відсутній, земельна ділянка під уже зведене майно не надавалась.

За апеляційною скаргою КСП "Україна" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Харківського   апеляційного господарського суду від 07.04.2010 року (судді: Лакіза В.В., Бабакова Л.М., Пуль О.А.) скасоване,  позов задоволений, за позивачем визнане право власності на вищезазначене нерухоме майно.

Постанова мотивована тим, що на час звернення КСП "Україна" до Токарівської сільської ради право власності на спірне майно не зареєстроване за жодною особою, це майно було передано ЗСАПТ "Україна" на баланс створеного названим засновником ВКП "Альянс", цей факт встановлений у постанові Харківського    апеляційного господарського суду від 30.07.2009 року у справі №14/716-07, тому відповідно до ст. 35  Господарського процесуального кодексу України не доводиться знову. Тобто це майно належало засновнику –ЗСАПТ "Україна", правонаступником якого є позивач.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, ОСОБА_5 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 16, 331 Цивільного кодексу України, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу позивач КСП "Україна" просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову –без зміни, як таку, що відповідає обставинам справи та чинному законодавству.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та  правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга   підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що  відповідно до витягу з протоколу загальних зборів ЗСАПТ "Україна" від 27 лютого 1998 року, останнє вирішило виступити засновником ВКП "Альянс" та передати на його баланс будинок побуту під магазин.

Рішенням Виконкому  Токарівської сільської ради №32 від 15.03.2007 р. вирішено оформити право власності на приміщення в АДРЕСА_1 з видачею ВКП "Альянс" свідоцтва про право власності,  а 12.04.2007 р. останньому було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, зокрема нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Згодом на підставі договору купівлі-продажу від 07.11.2007 року ВКП "Альянс" продано вищезазначене нерухоме майно  фізичній особі –підприємцю ОСОБА_7 Право власності на нерухоме майно визнано за ОСОБА_7 рішенням господарського суду  Сумської області у справі 14/716, яке в подальшому було скасоване судом апеляційної інстанції з відмовою у позові.

Однак, 06.05.2009 року відповідно до договору дарування нежилого приміщення  ОСОБА_7 подарувала спірне нерухоме майно ОСОБА_5

Проте, за протестом прокурора рішенням №18 від 01.04.2009 року Виконком  Токарівської сільської ради скасував своє рішення №32 від 15.03.07 р. про оформлення права власності на назване приміщення за ВКП "Альянс".

На момент звернення позивача до господарського суду  з даним позовом право власності на будівлю магазину  не зареєстроване за жодною особою. При цьому Токарівська сільрада відмовилась реєструвати спірне майно за позивачем.

Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.  Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно зі ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ст. 331 Цивільного кодексу України.

Господарський суд першої інстанції відзначив, що позивачем не подано будь-яких матеріалів на підтвердження тієї обставини, що спірне майно зведено господарським шляхом, силами та за рахунок грошових коштів закритого акціонерного пайового товариства "Україна"  і в наступному передано КСП “Україна”. Разом з тим, суд зазначив, що спірне майно має ознаки самочинного, оскільки  позивач не представив  ні дозволів на будівництво,  ні затвердженого  у визначеному законом порядку проекту будівлі,  ні доказів того, що  земельна ділянка  надавалась під уже зведене майно.

З урахуванням встановлених обставин справи та норм наведеного законодавства, господарський суд першої інстанції  правомірно відмовив у задоволенні позову.

Скасовуючи  законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції послався на норми ст. 35 Господарського процесуального кодексу України та постанову Харківського   апеляційного господарського суду від 30.07.2009 року у справі №14/716-07.

За правилами частини 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Позивачем у справі №14/716-07 була Фізична особа –підприємець ОСОБА_7, а відповідачем –ВКП "Альянс". КСП "Україна та Токарівська сільрада, а також ОСОБА_5 не були сторонами у цій справі. Тому посилання суду апеляційної інстанції на норми названої статті є помилковими.

Оскільки судом апеляційної інстанції вищезазначене залишене поза увагою, судова колегія вважає, що під   час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, оскаржену постанову слід скасувати, а рішення місцевого господарського суду –залишити в силі.

Згідно зі  статтями 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України  №8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.04.2010 року у справі №5/307-09  скасувати.

Рішення господарського суду Сумської області від 08.02.2010 року у цій же справі залишити в силі.

Постанова касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий  суддя
Шаргало В.І.

СуддяМачульський Г.М.

Суддя
Олійник В.Ф.