ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2010 р. № 2-22/342-2009
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКравчука Г.А.,
суддів:Мачульського Г.М.,
Шаргала В.І.
За участю представників сторін:
позивачаСпасибка А.В. дов. б/н від 07.06.2010 р.
відповідачане з’явився
ДАБК в Автономній Республіці Кримне з’явився
Сімферопольської міської радине з’явився
прокурора Савицької О.В. –прокурора відділу Генпрокуратури України
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційне поданняЗаступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Інспекції ДАБК в Автономній Республіці Крим та Сімферопольської міської ради
на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.02.2009 р.
у справі№2-22/342-2009
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Серчан"
доКРП "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації"
провизнання права власності та його реєстрації
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Серчан" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до КРП "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" про визнання права власності на нерухоме майно –адміністративно виробничий корпус (літ.А) , будівлю котельні (літ. "В"), будівлю насосної станції (літ. "М"), будівлю трансформаторної підстанції, будівлю торгового центру(Літ. "К"), будівлю насосної станції, будівлю цеху, що розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Низинна, 2.
Позовні вимоги мотивовані тим, що товариством на підставі укладеного з Фондом майна Автономної Республіки Крим договору купівлі-продажу був придбаний об'єкт незавершеного будівництва державного майна, який був відповідно добудований позивачем з відповідним перепрофілюванням цього об'єкту. Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
Доповідач: Шаргало В.І.
10.10.2006 року у справі №2-5/6434-2008А зобов'язано Сімферопольську міськраду укласти з позивачем договір оренди земельної площею 4 га, на якій розміщений вказаний об'єкт нерухомості. Позивачем отриманий висновок спеціаліста, відповідно до якого добудований об'єкт відповідає будівельним нормам.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.02.2009 р. (суддя Калініченко А.А.), позов задоволений, визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Серчан" на вищезазначене нерухоме майно, зобов'язано відповідача зареєструвати це майно.
Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, Заступник прокурора Донецької області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить це рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Прокурор зазначає про те, що БТІ не є належним відповідачем у справі, оскільки на підставі правовстановлюючих документів лише здійснює реєстрацію права власності, у позивача відсутні будь-які правовстановлюючі документи щодо права власності на спірну прибудову. Крім того, прокурор звертає увагу касаційної інстанції на те, що у справі відсутні будь-які документи, що підтверджують отримання позивачем дозволу на будівництво у встановленому законом порядку.
Заслухавши присутніх в судовому засіданні представника позивача, прокурора, розглянувши та обговоривши доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частинами 1, 4 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 року № 1952-IV із змінами і доповненнями визначає державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (стаття 2 цього Закону). Згідно з пунктом 5 розділу V "Прикінцеві положення" цього Закону до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Виходячи зі змісту ст.ст. 387, 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається, а також має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Вирішуючи спір, господарський суд не звернув увагу на те, що КРП "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" відповідно до вищезазначеного положення здійснює лише реєстрацію прав власності на нерухоме майно і не може бути відповідачем щодо вимог ТОВ "Серчан" про визнання права власності. У зв'язку з цим, суду, відповідно до вимог ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, слід було вирішити питання про залучення до участі в справі іншого відповідача повинного відповідати за цим позовом, оскільки реєстрації права власності передують ряд юридично значимих дій, які проводяться відповідними органами місцевого самоврядування.
Крім того, зі змісту договору купівлі-продажу державного майна –незавершеного будівництвом непродовольчого складу в м. Сімферополі, вул. Низинна, 2, що не увійшло до статутного фонду ВАТ "Меблі", вбачається обов'язок покупця –ТОВ "Серчан" у чотиримісячний термін з моменту підписання договору переоформити права забудовника об'єкту у визначеному законом порядку (а. с. 36). В матеріалах справи відсутні визначені законодавством дозволи на будівництво та на виконання будівельних робіт (ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій"), відсутній належним чином погоджений проект будівництва ряду об'єктів нерухомості, оскільки за названим договором був проданий лише склад. Таким чином, питання чи не має спірне нерухоме майно ознак самовільного будівництва (ст. 376 Цивільного кодексу України) і про необхідність при вирішенні питання про право власності на таке майно до участі у справі залучення власника земельної ділянки –орган місцевого самоврядування залишилися поза увагою суду першої інстанції.
За таких обставин прийняте у справі судове рішення не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати, що відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України необхідно, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, встановити дійсні права та обов'язки сторін і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.
Згідно зі статтями 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання Заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.02.2009 р. у справі №2-22/342-2009 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя
Кравчук Г.А.
СуддяМачульський Г.М.
Суддя
Шаргало В.І.