ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

21 червня 2010 р.                                                                                   № 9/17пд  

  Вищий господарський суд України  у складі колегії суддів:

головуючого суддіКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М.,

Шаргала В.І.

розглянувши матеріали

касаційної скаргиФізичної особи –підприємця ОСОБА_4

на постанову Луганського апеляційного господарського суду  від 13.04.2010р.

у справі№9/17пд господарського суду Луганської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Об'єднане господарство залізничного транспорту"

доФізичної особи –підприємця ОСОБА_4

пророзірвання договору

ВСТАНОВИВ:

 Касаційна скарга Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 на  постанову Луганського апеляційного господарського суду  від 13.04.2010р. справі №9/17пд подана до Вищого господарського суду України  з порушенням вимог розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з  частиною 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України до скарги, зокрема, додаються докази сплати державного мита. Поряд з цим статтею 46 названого Кодексу визначено, що державне мито сплачується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі встановленому Законодавством.

Порядок і розміри сплати Державного мита регулюються Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 р. №7-93.  

За змістом підпункту г) пункту 2 статті 3 зазначеного Декрету державне мито з апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів  справляється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

При зверненні з позовом до господарського суду позивачем сплачено мито в розмірі 85 грн.

До касаційної скарги додані квитанції  №4200166 від 12.05.2010 та №4200171 від 13.05.2010, які свідчать про  сплату держмита лише в сумі 21,25 грн., тому вказані квитанції не приймається судовою колегією як належний доказ сплати держмита.

Вказана обставина є підставою для повернення поданої касаційної скарги відповідно до пункту 4  частини першої  статті 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд із наведеним касаційна інстанція зауважує на тому, що відповідно до приписів частини 3 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу у загальному порядку з  урахуванням вимог статтей 53, 110, 111   цього Кодексу.

Тобто, повторно звертаючись до касаційної інстанції після виправлення недоліків зазначених у даній ухвалі та дотримавшись при цьому порядку подання касаційної скарги визначеному ст. 109 Кодексу та всіх приписів статті 111 Господарського процесуального кодексу України щодо форми і змісту скарги, скаржник повинен подати клопотання про відновлення пропущеного строку, встановленого для подання касаційного скарги, із зазначенням причин пропуску цього строку.

Керуючись статтями 86, 111, пунктом 4  частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України          

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 на  постанову Луганського апеляційного господарського суду  від 13.04.2010р. справі №9/17пд повернути скаржнику  без розгляду.

Головуючий  суддя
Кравчук Г.А.

СуддяМачульський Г.М.

Суддя
Шаргало В.І.