Справа № 22а-452/2006 р. Головуючий у першій інстанції
Кучерявець О.М.. Доповідач - Шемець Н.В.
Постанова Іменем України
1 серпня 2006 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого: Іваненко Л.В.
суддів: Шемець Н.В., Губар В.С.
при секретарі: Біляєвій Т.Д.
з участю представників: відповідача Мринської сільської ради - Кунтиш Л .І., третьої особи МГ ДП „Товариство шанувальників природи Козелецького району"- Бриль Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Носівського районного суду від 09 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Мринської сільської ради про захист прав, свобод та інтересів у публічно - правових відносинах та скасування рішень Мринської сільської ради від 09.07.2003 року та 09.06.2004 року як незаконних
встановив:
В березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом зазначаючи, що рішення Мринської сільської ради від 09.07.2003 року, яким погоджено розташування на землях, підпорядкованих Мринскій сільській раді, мисливського господарства ТОВ „Орішне" та рішення від 09.06.2004 року про погодження на надання мисливських угідь для ведення мисливського господарства ДП „Товариство шанувальників природи Козелецького району" є незаконними, так як не відповідають вимогам Конституції України, Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні, ЗК України, бо порушені права громадян на земельні ділянки ,його права, передбачені ст.ст. 90,95 ЗК України, ці рішення не доведені до відома громади, тому є незаконними і підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 09.06.2006 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення, суд прийшов до висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду, передбачений як ст.248-5 ЦПК України, діючого до
01.09.2005 року, так і ст. 99 КАС України, так як про прийняті рішення
довідався в лютому 2005 року; про поновлення пропущеного строку питання не ставив.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду від
09.06.2006 року і постановити нову про направлення справи до суду першої
інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, зокрема, він не отримував ухвали про відкриття
провадження у справі з інформацією про права та обов"язки; ним був
заявлений позов про захист прав, свобод та інтересів у сфері публічно -
правових відносин , а суддя визначив як позов про визнання рішень
Мринської сільської ради незаконними; справу розглянуто без участі його
адвоката; оскаржуваними рішеннями сільської ради порушено його право
самостійно господарювати на землі і право власності на посіви, вироблену
сільського господарську продукцію; апелянт вважає, що строки звернення до суду ним не пропущені, оскільки на період прийняття оскаржуваних рішень діяли ЦК і ЗК України, а згідно ст.268 п.1 п/п 4 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу власника про визнання незаконним правового акта, яким порушені його права.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду скасуванню з винесенням постанови про відмову ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог, виходячи з наступного.
Залишаючи позов ОСОБА_1 без задоволення, суд 1 інстанції прийшов до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду і це є підставою для відмови у задоволенні позову з врахуванням, що представник відповідача наполягала на залишенні позову без задоволення саме за пропуском строку звернення до суду.
Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду 1 інстанції.
Частиною 2 статті 99 КАС України передбачено річний строк для звернення до адміністративного суду особи захистом свого порушеного права, свобод та інтересів. Пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін -ст.100ч.1 КАС України . Проте КАС України набув чинності 01.09.2005 року, зворотної сили не має і тому по даній справі не може бути застосований.
Висновок суду про пропуск 2-місячного строку, передбаченого ст. 248-5 ЦПК України, діючого на час, коли позивач дізнався про порушення свого права - в лютому 2005 року, є необгрунтованим, оскільки даний спір витікає із земельних правовідносин і мав би вирішуватись не у порядку, який визначався гл.31-А ЦПК, а у позовному провадженні, тому строк звернення до суду позивачем не пропущений.
Позивачем оскаржуються рішення Мринської сільської ради від 09 липня 2003 року, яким погоджено розташування на землях Мринської
сільської ради мисливського господарства ТОВ „Орішне" та рішення від 09 червня 2004 року, яким погоджено надання мисливських угідь для ведення мисливського господарства ДП „Товариство шанувальників природи Козелецького району".
Згідно Державного акту на право постійного користування землею ОСОБА_1 на підставі рішення Мринської сільської ради від 26 листопада 1991 року надана в постійне користування земельна ділянка на землях Мринської сільської ради площею 1,96 га для ведення особистого підсобного господарства /а.с.9/.
Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав: самостійно господарювати на землі, реалізувати право власності на посіви, вироблену сільськогосподарську продукцію, оскільки оскаржувані рішення сільської ради порушують його права, визначені ст.ст.90,95 ЗК України.
Відповідно до ч.1ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав , свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів місцевого самоврядування.
Також ст. 104 КАС України передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси у сфері публічно - правових відносин.
Тобто, права позивача мають бути захищені адміністративним судом у разі встановлення фактів їх порушення
Адміністративна справа не містить доказів порушення прав позивача оскаржуваними рішеннями сільської ради. Не зазначає конкретних порушень позивач в позовній заяві, не навів таких доказів і в ході розгляду справи судом 1 інстанції. Не здобуто таких доказів і апеляційним судом. В ході апеляційного розгляду справи достовірно встановлено з пояснень представників відповідача та третьої особи та оглянутої викопіровки земель Мринської сільської ради /а.с. 68-69/, що землі, якими користується позивач і землі, передані для ведення мисливського господарства третім особам, розташовані в різних місцях і ніяким чином не співпадають в натурі.
Оскільки права позивача не порушені, то не може бути задоволений його позов, оскільки його вимоги є безпідставні.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.95,152 ЗК України , ст.ст. 2 ч1,104,195, 202ч.1п.4, 205, 207,212 КАС України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Носівського районного суду від 9 червня 2006 року -скасувати.
ОСОБА_1 в задоволенні його позову до Мринської сільської ради про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах та скасування рішень Мринської сільської ради від 09 липня 2003 року та від 09 червня 2004 року як незаконних - відмовити.
Постанова набирає законної сили після проголошення, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.