АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц-1531/2010 Головуючий в суді першої інстанції: Бусленко В. П.
Доповідач: Мартинюк В. І.
Рішення
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2010 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді: Мартинюка В. І.,
суддів: Темнікової В.І., Ступіної Я.Ю.
при секретарі : Баюрчак Я.І.
за участю: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Свердловського міського суду Луганської області від 15 січня 2010 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих злочином,-
в с т а н о в и л а:
12 жовтня 2009 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до Свердловського міського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_2
В обгрунтування якої посилалися на таке.
Вироком Свердловського міського суду Луганської області від 27 серпня 2009 р., який вступив у законну силу, ОСОБА_2 був визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України і засуджений до покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. за те, що 09 березня 2009 р. приблизно о 21 годині біля кафе-бару "Джокер" на вул. Гагаріна м. Червонопартизанська, Луганської області під час сварки на грунті неприязних стосунків наніс ОСОБА_4 один удар кулаком в обличчя та не менше ніж три удари ногою в обличчя, чим спричинив йому тілесні ушкодження, одні з яких відносяться до категорії легких, а інші - до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
Під час досудового слідства він, ОСОБА_4 був визнаний потерпілим та цивільним позивачем, а позивачка по справі ОСОБА_3 визнана законим представником потерпілого - неповнолітнього сина, як його мати. Цивільний позов ними не був заявлений, так як вони сподівались пред'явити його при розгляді кримінальної справи судом, однак не змогли зібрати всі необхідні документи, тому заявили його потім в порядку цивільного судочинства.
Злочинними діями ОСОБА_2 їй - ОСОБА_3 завдана матеріальна шкода, пов'язана з лікуванням сина, оскільки він є неповнолітнім, навчається в школі і своїх коштів для лікування не має. Понесені нею затрати на придбання ліків становлять 418 грн. 30 коп., що підтверджується доданими до позовної заяви фіскальними чеками, квитанціями.
Крім того, у зв'язку з пошкодженням зубів сину необхідно для їх лікування від 1300 грн. до 1600 грн., що підтверджується довідкою лікаря-стоматолога, а в неї таких коштів немає і лікувати сина вона не має можливості.
Таким чином, загальна сума матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_2, становить 2018 грн. 30 копійок.
Крім того, ОСОБА_4 вважав , що ОСОБА_2 завдав моральної шкоди, з урахуванням тривалості перенесених фізичних болей та душевних страждань завдану йому моральну шкоду він просив стягнути з відповідача на його користь в сумі 15 000 грн.
ОСОБА_3, вважала, що їй завдано моральну шкоду, в сумі 10 000 грн.
Позивачі просили суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на відшкодування завданої моральної (немайнової) шкоди в сумі 15000 грн. і на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 2018 грн. 30 копійок та на відшкодування моральної шкоди (немайнової) 10000 грн.
Рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 15 січня 2010 р. позов був задоволений частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 476 грн. 10 коп. та на користь ОСОБА_4, а до досягнення ним повноліття стягнуто на користь його матері ОСОБА_3 моральну шкоду у сумі 15 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у сумі 5 000грн. В задовленні решти вимог ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди було відмовлено за необґрунтованістю.
Стягнуто з ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 801грн., а також стягнуто з нього витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.
ОСОБА_2 не погодився з рішенням суду та 18 січня 2010 р. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуєме рішення суду першої інстанції змінити, зменшивши стягнену з нього моральну шкода на користь ОСОБА_4 в сумі 15000 грн. до 1500 грн, а рішення суду в частині стягнення з нього моральної шкоди на користь ОСОБА_3 в сумі 5000 грн. скасувати.
Вислухавши доповідача, пояснения осіб, які з'явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла до наступного висновку.
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Підчас ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
Чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин., яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інше.
Однак зазначені вимоги Закону судом були виконані не в повній мірі.
Постановляючи оскаржуєме рішення по справі суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немаиновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У судовому засіданні були досліджені всі матеріали вказаної цивільної справи та розглянутої раніше кримінальної справи за звинуваченням ОСОБА_2.
З вказаних справ вбачається, що вироком Свердловського міського суда від 27 серпня 2009 р. ОСОБА_2 засуджений за ст. 125 ч. 2 КК України до штрафу в розмірі 850 грн. за те, що 09 березня 2009 р. приблизно о 21 годині біля кафе-бару "Джокер" на вул. Гагаріна м. Червонопартизанська, Луганської області під час сварки на грунті неприязних стосунків наніс ОСОБА_4 один удар кулаком в обличчя та не менше ніж три удари ногою в обличчя, чим спричинив йому тілесні ушкодження, одні з яких відносяться до категорії легких, а інші - до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
Також позивачами надані відповідні довідки про придбані ними ліки на суму 476,10 грн., і оскільки відповідач цю суму в судовому засіданні визнав в повному обсязі, суд дійшов до обгрунтованого висновку про задоволення вимог позивача в цій частині у вказаному обсязі. Цю обставину визнав відповідач і в апеляційній інстанції.
Разом з тим, стягуючи моральну шкоду на користь ОСОБА_4, суд 1 інстанції не в повній мірі врахував , вимоги. п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди, з відповідними змінами, де зазначено що стягуючи моральну шкоду, суд повинен враховувати, характер та обсяг страждань позивача, його стан здоров*я та з урахуванням засад розумності виваженості та справедливості вирішувати питання щодо стягнення моральної шкоди..
Однак суд 1 інстанції не в повній мірі врахував вищезазначені вимоги, та обставини справи.
Як вбачається з вироку суду/ а.с.8/, /,що ОСОБА_4 Ю також оскорбляв ОСОБА_2 , ушкодження потерпілого ОСОБА_4 Ю відносяться до легких тілесних ушкоджень спричинивши короткочасний розлад здоров*я, що Максимов повністю визнав свою провину, працює шахтарем, має невеликий заробіток., тому з урахуванням наведеного, судова колегія вважає за можливе зменшити розмір моральної шкоди на користь ОСОБА_4 до 2500грн.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції також помилково стягнув на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, оскільки у відповідності до ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода батькам відшкодовується тільки в разі загибелі дитини.
Також, ухвалюючи рішення, суд 1 інстанції не навів мотивів та відповідного розрахунку стягнення судових витрат, стягнувши необґрунтовано з позивача 801грн.
З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, за необхідне рішення суду 1 інстанції у відповідності до п.3 ч.1 ст. 307 ЦПК України змінити, зменшивши відповідно стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, а не ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_4 досяг повноліття 27.04.20010р. у відшкодування моральної шкоди до 2 500грн / дві тисячі п’ятсот гривень/.
В задоволенні позову про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 відмовити за необгрунтованністю позовних вимог.
В зв’язку з зменшенням задоволених позовних вимог зменшити також стягнення судових витрат з ОСОБА_2 по сплаті судового збору до 51 грн..
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 307, п.3 ч.1ст. 309, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. 316, ст. 317, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково
Рішення Свердловського міського суду Луганської області від 15 січня 2010р. змінити, зменшивши відповідно стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди до 2 500грн / дві тисячі п’ятсот гривень/, в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 відмовити за необгрунтованністю позовних вимог, зменшивши також стягнення судових витрат з ОСОБА_2 по сплаті судового збору до 51 грн., в іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: Cудді: