АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц–2667/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія 57 - Кучеренко В.Г.
Доповідач в апеляційній
інстанції - Корнієнко Н.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
Головуючого - судді Бурлаки В.О.
суддів - Корнієнко Н.В., Гончар Н.І.
при секретарі - Петренко С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 листопада 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про визнання неправомірною відмову в перерахунку пенсії, -
в с т а н о в и л а :
2 липня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до управління пенсійного фонду України в Придніпровського району м. Черкаси про визнання неправомірною відмову в перерахунку пенсії, свої вимоги мотивує тим, що він є інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювань, пов'язаних з роботами в зоні відчуження ЧАЕС, має статус інваліда війни, пенсія по інвалідності виплачуються йому Управлінням ПФУ Придніпровського району м. Черкаси. Згідно ч.4 ст.54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи» (від 28.02.91 року № 796-ХП, далі ЗУ № 796 XII) у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок зі Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижче: по другій групі інвалідності - восьми МПВ; по третій групі інвалідності - шести МПВ. Відповідно до ст. 50 Закону № 796-ХП особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі: по другій групі інвалідності - 75% МПВ; по третій групі інвалідності - 50% МПВ. Крім того, відповідно до ч.4 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» (від 22.10.1993г. № 3551-ХІІ, далі - Закон № 3551-ХІІ) інвалідам війни пенсії підвищуються: інвалідам другої групи - у розмірі 40%) прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, третьої групи -30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до ст. 67 ЗУ «Про внесення змін до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, »(від 05.10.2006 р. № 231-У), «... у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом підвищується розмір пенсії, визначений у відповідності зі ст. 54 цього закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну; здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 1,2, 3,4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму». Відповідно до ст.46 Конституції України «... пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування. Повинні забезпечити рівень життя, не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом». Відповідно до ст.2 ЗУ «Про прожитковий мінімум (№ 966-Х1У) прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком ... та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України і законів України. Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами визначається: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком. 3 01.11.2006р. розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, становив 366 грн. в місяць, а з 1.01.2009 p.- 498 грн. на місяць. Отже, розмір пенсії по другій групі інвалідності, визначеної згідно з ч. 4 ст. 54 ЗУ № 796-ХП мав складати 498 х 8 = 3984грн. По Третій групі інвалідності 498 х 6 = 2988 грн. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 50 цього закону повинна складати з 01.11,2009 р., по другій групі інвалідності 498 х 75% =373.5грн. По третій групі 498 х 50%> = 249 грн. Розмір підвищення пенсії відповідно до Закону № 3551 - XII складав з 01.01.2009 р. інвалідам другої групи 498 х 40%> =1992.2 грн., Інвалідам третьої групи - 498 х 30% = 149.4 грн. Крім того, інвалідам війни виплачується цільова грошова допомога в розмірі 50 грн. в місяць. Отже, з 01.01.2009р. розмір пенсії повинен був становити: для інвалідів другої групи: (498 х 8)+(498 х 75%)+(498 х 40%)+50 грн.=4606.7грн. для інвалідів третьої групи: (498 х 6)+(498 х 50%)+(498 х 30%)+50 грн. = 436.4грн. У зв'язку з тим, що розмір фактично виплачується мені пенсій був значно нижче він звернувся до Управління ПФУ Придніпровського району в м. Черкаси, із заявою про перерахунок. Однак, Управління ПФУ відмовляється зробити перерахунок, посилаючись на постанову КМУ від 30.05.1997 р. № 523, від 03.01.2002 р. № 1, від 13.07.2004 р. № 894, якими нібито встановлений розмір для розрахунку пенсій згідно з ч. 4 ст. 54 Закону № 796-ХП, на постанову КМУ від 27.12.2005г. № 1293 та від 22.05.2008г. № 530, якими нібито визначені розміри мінімальної пенсії для інвалідів ЧАЕС, а також ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік»). Відповідно до ст. З Конституції України людина, її життя і здоров'я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є обов'язком держави. Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі
Конституції і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Відповідно до ст. 16 Конституції України подолання наслідків Чорнобильської і катастрофи є обов'язком держави. Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв і обмежень за ознаками раси, соціального походження, майнового стану або іншими ознаками. Відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадяни не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Відповідно до ст. 6 Конституції України органи державної, виконавчої; та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Виходячи із загальних принципів верховенства права, закони мають вищий юридичний статус у порівнянні з нормативними актами КМУ. Конституційний Суд України неодноразово розглядав - проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що і потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії; є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому 'звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін в діючі закони по ст. 22 Конституції України не допускається(рішення КС Україні від 06.07.1999 р. № 8-рп/99, від 20.03.2002г. № 5-рп/2002 p., від 17.03.2004р. № 7-рп/2004р., від 01.12. 2004 р. № 20-рп/2004, від 09.07.2007р. № 6-рп/2007р., №10-рп від 22.05.2008р.). Вважає, що відмова Управління ПФУ здійснити перерахунок пенсії відповідно до норм чинного спеціального Закону № 796-ХП є неправомірним, а посилання на постанови КМУ, що суперечать нормам цього Закону -неспроможними. У рішенні Європейського Суду по справі «Кечко проти України» (від 08.11.2005г.) вказується, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчувати виплату таких надбавок,.вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплат, поки відповідні положення є чинними. На підставі вищевикладеного просить суд визнати неправомірними з боку Управління ПФУ в Придніпровському районі м. Черкаси в інвалідності відповідно до ст.ст. 50, 54,67 Закону № 796-ХП виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та зобов'язати УПФУ в Придніпровському районі м. Черкаси, здійснити перерахунок пенсії по інвалідності і виплачувати її з дня подання заяви до суду.
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 листопада 2009 року позов задоволено повністю.
Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси в перерахунку пенсії по інвалідності від повідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону № 796-ХІІ виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси здійснити перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до ст. ст. 50, 54, 67 Закону № 796-ХІІ виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність і виплачувати її з дня подання заяви до суду.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси просить скасувати постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 листопада 2009 року як незаконну та винести нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Судом встановлено , що ОСОБА_3 є інвалідом третьої групи внаслідок захворювань, пов’язаних з роботами в зоні відчуження ЧАЕС, має статус інваліда війни, громадянина, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи що підтверджується посвідченням категорії 1, серія НОМЕР_1, видане 15 лютого 2006 року. Відповідно до вкладки № 018951 від 15 лютого 2006 року він є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і як інвалід 3 групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії НОМЕР_2 від 29.11. 2006 року у відповідності до ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали від Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ у зв'язку з чим користується правами та пільгами, встановленими зазначеним Законом.
Статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії І, та у зв'язку із втратою годувальника. Згідно ч. 4 ст. 54 цього ж Закону в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по третій групі шести мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам ІІІ групи - 50 % мінімальної пенсії за віком. Пунктом 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" в зазначені вище ст.ст. 50, 54 Закону були внесені зміни, які за рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають стаття 50 та частина четверта статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Безпідставними є посилання апелянта на те, що порядок обчислення додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсій за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Враховуючи зазначене, судом не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та пенсії як інваліду ІІІ групи, захворювання якого пов'язано з Чорнобильською катастрофою, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, колегія суддів також вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, постановив правильне по суті і справедливе рішення.
Доводи апелянта не є суттєвими, були предметом дослідження суду і не дають підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо дійде висновку, що судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси, відхилити .
Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 листопада 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси про визнання неправомірною відмову в перерахунку пенсії , залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий : підпис
Судді : підписи
Згідно з оригіналом
Суддя Н.В.Корнієнко