ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 319
ПОСТАНОВА
Іменем України
24.07.2007 | Справа №2-23/14907-2006А |
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі
судді Іщенко Г.М.,
секретаря судового засідання Ємєнджієвої А.М., розглянувши за участю представників
від позивача - Корнєва Р.П. - представник, дов. від 24.11.2006р. ВЕС №592555, Чернишенко І.Е. - директор,
від відповідача – Тяпкова С.Ю. - головний державний податковий ревізор-інспектор відділу перевірок відшкодування податку на додану вартість, дов. від 19.07.2007р. №66/10-0, Шумілова Н.А. - головний державний податковий інспектор, дов. від 09.08.2006р. №22,
у відкритому судовому засіданні справу
за адміністративним позовом Малого приватного підприємства фірма «Метал-Сервіс», (98107, АР Крим, м. Феодосія, Керченське шосе,44),
до відповідача Державної податкової інспекції в м. Феодосії АР Крим, (98112, АР Крим, м. Феодосія, вул. Кримська, 82б),
про скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в :
Мале приватне підприємство фірма «Метал-Сервіс» звернулось до господарського суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Феодосії АР Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень: №6942/23-4/1/0 від 21.12.2005р. про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 42399,35грн., у тому числі: основний платіж – 28266,23грн., штрафні санкції -14133,12грн., та №6942/23-4/2/0 від 21.12.2005р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 2635,00грн., (аркуші справи 18,20).
При цьому позивач вважає, що всі податкові накладні були у наявності та оформленні відповідно до діючого законодавства.
В судовому засіданні 19.10.2006р. позивач уточнив позовні вимоги, просить скасувати податкові повідомлення-рішення: №6942/23-4/1/0 від 21.12.2005р. про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 42399,35грн., у тому числі: основний платіж – 28266,23грн., штрафні санкції -14133,12грн., та №6942/23-4/2/0 від 21.12.2005р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 2635,00грн., (аркуш справи 82).
Ухвалою господарського суду АР Крим від 28.11.2006р. провадження у справі зупинено у зв’язку з призначенням судово-економічної експертизи.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 15.05.2007р. провадження у справі поновлено у зв’язку з надходженням висновку експертизи.
Позивач у судовому засіданні (протокол судового засідання від 23.07.2007р.) уточнив повні номера спірних повідомлень-рішень, а саме: №000271 (№6942/23-4/1/0) та №000017 (№6942/23-4/2/0).
Відповідач, заперечуючи проти висновку експерту позову, пояснив, що спірні податкові повідомлення-рішення обґрунтовані, в порядку і розмірах, встановлених чинним законодавством.
Згідно пункту 6 Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України» №2953-1У від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.
Розглянув матеріали справи, заслухав представників сторін, дослідив надані сторонами докази, суд вважає що, позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. визначено що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії її реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб’єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб’єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Як свідчать матеріали справи, Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією в АР Крим (правонаступником якої є відповідач згідно наказу Державної податкової адміністрації в АР Крим від 24.03.2006р. №150 «Про реорганізацію Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції») проведено позапланову виїзну документальну перевірку Малого приватного підприємства фірма «Метал-Сервіс» з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2005р., про що був складений акт перевірки від 08.12.2005р. №3669/23-4/19450028.
Перевіркою виявлені порушення вимог: підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 , підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що привело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявленої в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2005р. в розмірі 2635,00грн., заниження податку на додану вартість на суму 28266,23грн., у тому числі по періодах: червень 2005р. – 16077,29грн., липень 2005р. - 5704,18грн., серпень 2005р. - 2248,25грн., вересень 2005р. - 4236,51грн.
На підставі акту перевірки відповідачем винесені спірні податкові повідомлення-рішення: №000017 (№6942/23-4/2/0) від 21.12.2005р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування в сумі 2635,00грн., та №000271 (№6942/23-4/1/0) від 21.12.2005р. про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 42399,35грн., у тому числі: основний платіж – 28266,23грн., штрафні санкції - 14133,12грн.
Відповідно до статей 43, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб’єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів в одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору видів підприємницької діяльності, комерційного розрахунку і власного комерційного ризику.
В акті документальної перевірки зазначено, що позивачем за перевіряємий період безпідставно завищено податковий кредит на загальну суму 28266,23грн., у тому числі по періодам: червень 2005р. на 16077,29грн., липень 2005р. – на 5704,18грн., серпень 2005р. - 2248,25грн., вересень 2005р. - 4236,51грн. Відповідач прийшов до висновку, що в наданих до перевірки позивачем накладних включені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, у яких зазначене місцезнаходження позивача: м. Феодосія, Сімферопольське шосе, 54, а в деяких: м. Феодосія, вул. Галерейна, 7, м. Феодосія, вул. Чкалова, 185, яке не відповідає адресі, зазначеної у свідоцтві платника податку на додану вартість, а саме – м. Феодосія, вул. К.Лібкнехта,4, юридичній адресі згідно свідоцтву про державну реєстрацію - м. Феодосія, вул. Керченське шосе, 44.
Відповідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно декларації: (за червень 2005р. обсяг операцій, що оподатковувався по ставці 20% склав 32555,00грн, а податок на додану вартість - 6511,00грн. До формування податкового зобов’язання ввійшли наступні податкові накладні: №65 від 02.06.2005р. на суму 2350,00грн. (податок на додану вартість -391,67грн.), №66 від 09.06.2005р. на суму 16275,00грн., податок на додану вартість – 2712,50грн., №67 від 22.06.2005р. на суму 6402,20грн. податок на додану вартість – 1067,03грн., №68 від 28.06.2005р. на суму 2714,00грн., податок на додану вартість - 452,33грн., №70 від 29.06.2005р. на суму 5465,00грн., податок на додану вартість – 910,83грн., №73 від 30.06.2005р. на суму 4730,00грн., податок на додану вартість - 788,33грн., видаток товарно-матеріальних цінностей на суму 1125,28грн., податок на додану вартість -187,55грн.; за липень 2005р. обсяг операцій, що оподатковувався по ставці 20% склав 29195,00грн., податок на додану вартість – 5839,00грн. До формування податкового зобов’язання ввійшли наступні податкові накладні: №77 від 04.07.2005р. на суму 4740,00грн., податок на додану вартість -790,00грн., №78 від 05.07.2005р. на суму 2592,00грн., податок на додану вартість - 432,00грн., №79 від 06.07.2005р. на суму 5140,00грн., податок на додану вартість - 857,00грн., №80 від 14.07.2005р. на суму 5615,00грн., податок на додану вартість - 935,83грн., №82 від 01.07.2005р. на суму 14874,47грн., податок на додану вартість – 2479,08грн., №83 від 29.07.2005р. на суму 7499,75грн., податок на додану вартість -1249,96грн.; за серпень 2005р. обсяг операцій, що оподатковувався по ставці 20% склав 46890,00грн., податок на додану вартість - 9378,00грн. До формування податкового зобов’язання ввійшли наступні податкові накладні: №85 від 03.08.2005р. на суму 32200,00грн., податок на додану вартість – 5366,67грн., №86 від 04.08.2005р. на суму 3225,00грн., податок на додану вартість – 537,50грн., №88 від 05.08.2005р. на суму 5902,00грн., податок на додану вартість -983,67грн., №91 від 15.08.2005р. на суму 6900,00грн., податок на додану вартість -1150,00грн., №94 від 29.08.2005р. на суму 160,40грн., податок на додану вартість – 26,73грн., видаток товарно-матеріальних цінностей на суму 1114,56грн.податок на додану вартість – 185,76грн.; за вересень 2005р. обсяг операцій, що оподатковувався по ставці 20% склав 30748,00грн., податок на додану вартість - 6150,00грн. До формування податкового зобов’язання ввійшли наступні податкові накладні: №100 від 08.09.2005р. на суму 8569,00грн., податок на додану вартість – 1428,18грн., №101 від 09.09.2005р. на суму1525,00грн., податок на додану вартість – 254,17грн., №102 від 29.09.2005р. на суму 24500,00грн., податок на додану вартість - 4083,33грн., видаток товарно-матеріальних цінностей на суму 2303,47грн., податок на додану вартість – 383,91грн.).
Дослідив вказані податкові накладні суд приходить до висновку, що вони складені відповідно вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто, відповідають усім її ознакам, мають усі реквізити. Розбіжності вказування місцезнаходження позивача не може вплинути на зменшення податкового кредиту за відповідний період. Самі по собі недоліки в заповненні податкових накладних, виявлених в результаті перевірки, а саме: неправильне вказування адреси покупця або не вказування відомостей про місцезнаходження покупця, не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неприналежність та недопустимість як доказів. Така позиція висловлена і у постанові Верховного Суду України від 06.12.2005р. відносно застосування підпунктів: 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1, 7.4.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Отже, суд приходить до висновку, що порушень у формуванні за червень, липень, серпень, вересень 2005р. податкового зобов’язання з податку на додану вартість не встановлено. Неправомірність зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2635,00грн. та донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 42399,35грн. встановлені також і у висновку судово-бухгалтерської експертизи №140/06 від 14.05.2007р.
Суб’єкти підприємницької діяльності мають право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання й перешкоджання господарської діяльності суб’єктів господарювання з боку органів державної влади, їхніх посадових осіб при здійснені ними державного контролю і нагляду забороняються (стаття 19 Цивільного кодексу України).
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів(робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статі 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Вказані податкові накладні відповідають вимогам, передбаченим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Крім того, як на основу незаконності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення в частині визначення штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 14133,12грн. суд зазначає наступне.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов’язання платника податку, нараховане контролюючим органом відповідно до пункту 4.2 і пункту 4.3 статті 4 Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податку податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2, то фактично підпункт 17.1.3 встановлює необхідність погодження податкового зобов’язання, з якого сплачуються штрафні санкції. На момент винесення рішення про застосування штрафних санкцій у зазначеній сумі податкове зобов’язання не було узгодженим. Таким чином, застосування відповідачем штрафних санкцій у спірному податковому повідомленні-рішенні є неправомірним.
Згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2635,00грн., яке було заявлено позивачем у вересні 2005р. та донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 42399,35грн. неправомірне і висновки акту перевірки згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України мали бути підтверджені відповідачем.
На підставі наявних у справі доказів, оцінка яких відповідає вимогам статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлені факти відсутності зазначених порушень з боку позивача.
Конституція України передбачає право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, (статті 41,42).
Виконання конституційного обов’язку, передбаченого статтею 67 Конституції України, реалізується сплатою кожним податків і зборів в порядку і розміру, встановленому законом.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, (частина 2 статті 19 Конституції України).
Відповідно до Роз’яснень Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000р. №02-5/35 (з подальшими змінами) підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та /або визначеної законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення прав та охоронюваних законом інтересів підприємства – позивача у справі.
Згідно статті 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів.
Таким чином, невірне застосування відповідачем норм матеріального права спричинило прийняття неправильних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 24 липня 2007року.
У повному обсязі постанову складено 30 липня 2007року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7,8,9,11,12,70,79,82,86, 94,122, 158–163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції в АР Крим від 21.12.2005р. №000271 (№6942/23-4/1/0) про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 42399,35грн., у тому числі: основний платіж – 28266,23грн., штрафні санкції – 14133,12грн.
3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції в АР Крим від 21.12.2005р. №000017 (№6942/23-4/2/0) про зменшення бюджетного відшкодування в розмірі 2635,00грн.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого приватного підприємства фірма «Метал-Сервіс» (98107, АР Крим, м. Феодосія, Керченське шосе,44) 3,40грн. державного мита.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (стаття 254 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.