Судове рішення #9942022

  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД   ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

           

           Справа № 22ц-2369/2009                                              Головуючий по першій інстанції

    Категорія: 46                                                                              Гудзюк І.В.

                                                                                               Доповідач в апеляційній інстанції

                        Корнієнко Н.В.

                                                    УХВАЛА

                                                  іменем України

                                                               

          29 червня 2009 року                                     Колегія суддів судової палати в цивільних

справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

           головуючого                          Бурлаки В.О.

           суддів                                   Корнієнко Н.В., Гончар Н.І.

           при секретарі                       Голобородько С.О.

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 8 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про виділ частки у спільному майні та визнання права власності, -

                                                                    встановила:

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 02 серпня 1986 року по 07 серпня 2008 року. Від шлюбу мають двох синів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідно ІНФОРМАЦІЯ_2 року та ІНФОРМАЦІЯ_1.

Угоди про поділ спільного майна після розірвання шлюбу між сторонами не досягнуто.

Позивачка звернулась до суду із позовом до відповідача про виділ частки в спільному майні подружжя та визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що свого житла вони з відповідачем не мали, тому проживали в домоволодінні АДРЕСА_1 разом із батьками відповідача. Зареєстроване домоволодіння було на ім'я матері відповідача ОСОБА_5 на підставі договору на забудову від 12 жовтня 1956 року.

На той час житловий будинок складався із передпокою площею 8,0 кв.м, кухні площею 7,0 кв.м та трьох кімнат загальною площею 30,7 кв.м. Цієї житлової площі було явно недостатньо для сумісного проживання батьків відповідача та молодої сім'ї із двома малолітніми дітьми, а перспектив для отримання житла ні у неї ні у відповідача не було. Тому з матір'ю відповідача, як власником та забудовником домоволодіння, було досягнуто усної угоди що вона із відповідачем добудує власними силами та за спільні кошти житлову прибудову та гараж. Звичайно, що дозволи на цю прибудову та гараж оформлялися від імені ОСОБА_5, як власниці домоволодіння.

Починаючи з 1986 року, вона, спільно з відповідачем, в спірному домоволодінні прибудували вхідний коридор, замінили огорожу дерев'яну на плоский шифер, побудували гараж та добудували дві спальні і ванну кімнату в будинку, а також провели спільний загальний ремонт та побудували літній душ.

Таким чином, позивачка вважає, що вона із відповідачем, з однієї сторони, домовилися із матір'ю відповідача, з другої сторони, про створення спільної часткової власності з набуттям права власності на ту частину будинку, яку вони забудували, а також на гараж.

Після смерті матері відповідач 24 лютого 2005 року отримав свідоцтво про право на спадщину на усе спірне домоволодіння, включаючи і на ту частину будинку яку вона будувала разом із ним, а також на гараж.

Після розірвання шлюбу стосунки між ними погіршились, відповідач повідомив їй, що усе домоволодіння належить тільки йому, в зв'язку із чим про порушення свого права вона фактично дізналася в 2008 році.

За уточненими позовними вимогами позивачка просить поновити її строк на звернення до суду за захистом порушеного права, визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину від 24 лютого 2005 року № 488, виданого на ім'я відповідача, про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, визнати за нею право власності на 1/4 частину цього домоволодіння, виділивши їй в користування житлову прибудову під літ. "а2", що складається із кімнат 1-7, 1-8 та 1-9, а відповідачу виділити в користування 3/4 частини цього домоволодіння, стягнувши з неї на його користь 8483 грн. 50 коп. - компенсацію, що становить різницю за більшу частку у спільному майні, яка виділяється їй.

Рішенням  Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 квітня 2010 року позов задоволено.

Поновлено ОСОБА_4 строк на звернення до суду.

Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину від 24 лютого 2005 року № 488, виданого ім'я ОСОБА_3 на домоволодіння АДРЕСА_1 Черкаської області.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частину домоволодіння АДРЕСА_1 Черкаської області, виділивши їй в користування прибудову під літ. "а2", що складається із ванної кімнати № 1-7, площею 7,8 кв.м. та двох житлових кімнат № 1-8, 1-9, площею відповідно 12 кв.м. та 11 кв.м..

Виділено ОСОБА_3 в користування 3/4 частини домоволодіння АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 8483 грн. 50 коп. - компенсацію, що становить різницю за більшу частку у спільному майні, яка виділяється ОСОБА_4.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 2251 грн. 72 коп., а також на користь держави 563 грн. 74 коп. судового збору.

              В апеляційній скарзі  ОСОБА_3 просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 квітня 2010 року, як необ'єктивне, однобічне і неправильне та таке, що ухвалене без дотримання вимог закону і ухвалити нове, яким відмовити позивачці в задоволенні її позовних вимог.

            В апеляційній інстанції під час розгляду апеляційної скарги сторони виявили бажання укласти між собою мирову угоду.

             В заяві, поданій до суду, просили визнати мирову угоду та закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про виділ частки у спільному майні та визнання права власності .

Тут же зазначили, що з наслідками укладення мирової угоди ознайомлені.  

Згідно мирової угоди, укладеної між сторонами:

1.   Позивачка ОСОБА_4 визнає право власності на 41/50 частину домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , а саме: кімната 1-1 (8кв.м); 1-2 (7 кв.м); 1-3 (6,3 кв.м); 1-4 (18 кв.м); 1-5 (6,4 кв.м); 1-6 (4,6 кв.м); 1-7 (7,8 кв.м) та тамбур літ.а-1 і вхідні двері, а також надвірні споруди: гараж  літ. В; погріб літ. п/д; літня кухня літ. Б; сарай та саж (літ.б,б-1).

Судові витрати, понесені по справі, залишає за собою.

2.   Відповідач ОСОБА_3 визнає право власності на 9/50 частини домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, а саме: кімната 1-8 (12 кв.м); 1-9 (11 кв.м), згідно схеми, а також на 9/50 частини земельної ділянки.

Судові витрати понесені по справі, залишає за собою.

3.    Позивачка ОСОБА_4 відмовляється від позову.

            Дана мирова угода скріплена підписами обох сторін.

             Відповідно до частини 1 статті 310 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених статтею 205 цього Кодексу.

             Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом (п.4 ч.1 ст.205 ЦПК).

             Закриваючи провадження у справі, колегія вважає, що умови мирової угоди не суперечать закону та не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому  враховуючи клопотання сторін, висловлене ними особисто в судовому засіданні, вважає за необхідне визнати мирову угоду на таких умовах.

             При цьому колегія роз’яснює сторонам наслідки такого рішення.  

                     

  Керуючись ст. ст. 175, 205, 303, 307, 310 ,  314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

                                                                  у х в а л и л а :

                       

        Визнати мирову угоду, укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по справі про виділ частки у спільному майні та визнання права власності:

   1.  Позивачка ОСОБА_4 визнає право власності на 41/50 частину домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , а саме: кімната 1-1 (8кв.м); 1-2 (7 кв.м); 1-3 (6,3 кв.м); 1-4 (18 кв.м); 1-5 (6,4 кв.м); 1-6 (4,6 кв.м); 1-7 (7,8 кв.м) та тамбур літ.а-1 і вхідні двері, а також надвірні споруди: гараж  літ. В; погріб літ. п/д; літня кухня літ. Б; сарай та саж (літ.б,б-1).

Судові витрати, понесені по справі, залишає за собою.

2. Відповідач ОСОБА_3 визнає право власності на 9/50 частини домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, а саме: кімната 1-8 (12 кв.м); 1-9 (11 кв.м), згідно схеми, а також на 9/50 частини земельної ділянки.

Судові витрати понесені по справі, залишає за собою.

             3. Позивачка ОСОБА_4 відмовляється від позову.

        Рішення Смілянського міськрайонного   суду Черкаської області від 8 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про виділ частки у спільному майні та визнання права власності, скасувати.

                       Провадження  у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про виділ частки у спільному майні та визнання права власності, закрити.

                       Ухвала  набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня її проголошення.

                   

                                    Головуючий:  підпис                                                                 Судді: підписи

Згідно з оригіналом

Суддя                                         Н.В.Корнієнко

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація