АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц-1744/2010 Головуючий в суді першої інстанції: Закопайло В. А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мартинюк В. І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 липня 2010 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді: Мартинюка В. І.,
суддів: Темнікової В. І., Ступіної Я. Ю.,
при секретарі Глазкової Ю.О.
За участю представників Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» Симоненко о.О., Бобкової І.С, прокурора Смирнова О.О..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» на рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 24 лютого 2010 р. у цивільній справі за позовом Попаснянського транспортного прокурора в інтересах ОСОБА_5 до Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-
в с т а н о в и л а:
11 січня 2010 р. Попаснянський транспортний прокурор в інтересах ОСОБА_5 звернувся до Попаснянського районного суду Луганської області з позовом до ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод».
При цьому посилався на такі обставини.
ОСОБА_5 перебував в трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді газорізальника вагоноскладального цеху. Наказом № 892 від 23 листопада 2009 р., який був виданий генеральним директором ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» ОСОБА_6, позивач був звільнений з займаної посади на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України ізв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. При цьому підставою для звільнення позивача явилось те, що позивач, маючи дисциплінарне стягнення, 17 та 18 листопада 2009р. разом з іншими працівниками вагоноскладального цеху не приступив до роботи.
В поданому позові прокурор зазначив, що наказ про звільнення позивача був винесений безпідставно, так як проведеною прокурором перевіркою було встановлено, що 17 листопада 2009 р. працівники вагоноскладального цеху фактично у повному складі дійсно не приступили до роботи та звернулись з колективною заявою до керівництва заводу, в якій вимагали від керівництва виплатити існуючу з травня 2009 р. заборгованість по заробітній платі та забезпечити безпечні та нешкідливі умови праці.
При цьому Попаснянською транспортною прокуратурою разом з фахівцями територіального управління Держгірпромнагляду України по Луганській області була проведена перевірка дотримання вимог законодавства про охорону праці в вагоноскладальному цеху ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод», за наслідками якої було виявлено 21 порушення діючих нормативно-правових актів України з питань охорони праці, з приводу чого фахівцями територіального управління Держгірпромнагляду було видано розпорядження про зупинення деяких видів робіт в цеху та заборонено експлуатацію трьох напівпортальних кранів.
Крім того, перевіркою було встановлено, що станом на 1 грудня 2009 р. заборгованість по заробітній платі перед працівниками вагоноскладального цеху складала 76 2149 грн. 03 коп. А тому, заявлені в письмовому звернені вимоги колективу цеху, на думку прокурора, були правомірними та обґрунтованими.
У зв'язку з чим прокурор просив суд скасувати наказ про звільнення позивача з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, поновити позивача на попередній роботі на посаді газорізальника вагоноскладального цеху та стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Рішенням Попаснянського районного суду Луганської області від 24 лютого 2010 р. позов був задоволен в повному обсязі.
Наказ № 892 від 23 листопада 2009 р. про звільнення ОСОБА_5 на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України було скасовано. ОСОБА_5 був поновлений на посаді газорізальника вагоноскладального цеху ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод».
Стягнуто з ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» на користь ОСОБА_5 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 7 284 грн. 24 коп. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати у розмірі 2391 грн. 84 коп. було допушено до негайного виконання. Стягнуто з ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» на користь держави державне мито у розмірі 72 грн. 84 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ у розмірі 120 грн.
ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» не погодилося з рішенням суду та подав апеляційну скаргу на рішення суду, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просило оскаржуєме рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог прокурору повністю відмовити.
Вислухавши доповідача, пояснения осіб, які з'явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла до наступного висновку.
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Підчас ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
Чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин., яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інше.
Однак зазначені вимоги Закону судом були виконані не в повній мірі.
Постановляючи оскаржуєме рішення по справі суд першої інстанції виходив з наступного.
ОСОБА_5 працював на посаді газорізальника вагоноскладального цеху.
17 листопада 2009 р. працівники вагоноскладального цеху фактично у повному складі в тому числі й ОСОБА_5 дійсно не приступили до роботи та звернулись з колективною заявою до керівництва заводу, в якій вимагали від керівництва виплатити існуючу з травня 2009 р. заборгованість по заробітній платі і забезпечити безпечні та нешкідливі умови праці (а.с. 7).
Після звільнення позивача Попаснянською транспортною прокуратурою разом із фахівцями територіального управління Держгірпромнагляду України по Луганській області 04 грудня 2009 р. була проведена перевірка дотримання вимог законодавства про охорону праці, за наслідками якої було виявлено 21 порушення діючих нормативно-правових актів України з питань охорони праці, з приводу чого фахівцями територіального управління Держгірпромнагляду було видано розпорядження про зупинення деяких видів робіт в цеху та заборонено експлуатацію трьох напівпортальних кранів. Крім того, перевіркою було встановлено, що станом на 1 грудня 2009 р. заборгованість по заробітній платі перед працівниками вагоноскладального цеху складала 76 2149 грн.03 коп.
Генеральний директор особисто не проводив ніякої перевірки щодо обставин, при яких позивач не приступив до виконання роботи, не врахував ступінь вини позивача та його попередню трудову діяльність, а лише обмежився складанням подання до профспілкового комітету про надання згоди на звільнення працівників, зазначивши в цьому подані список прізвищ працівників цеху, в тому числі і ОСОБА_5 які були зазначені в докладній записці заступника начальника цеху ОСОБА_7, про що також свідчать і письмові матеріали справи .
Після надання профкомом згоди на звільнення генеральний директор видав наказ про звільнення позивача, хоча з урахуванням обставин і причин дисциплінарного порушення та попередньої діяльності позивача, який безперервно працював на підприємстві з 1994 р., генеральний директор міг обмежитись накладенням іншого, не дисциплінарного стягнення, передбаченого колективним договором.
Однак з такими висновками суду. судова колегія не може погодитися з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою позову прокурора про поновлення ОСОБА_5 на роботі було порушення відповідачем умов праці, які були встановлені при перевірці фахівцями територіального управління Держгірпромнагляду та було видано розпорядження про зупинення деяких видів робіт в цеху та заборонено експлуатацію трьох напівпортальних кранів.
Крім того, перевіркою було встановлено, що станом на 1 грудня 2009 р. заборгованість по заробітній платі перед працівниками вагоноскладального цеху складала 762149 грн.03 коп. (а.с. 27)., а тому ОСОБА_5, був безпідставно звільнений з роботи.
Про те задовольняючи позовні вимоги прокурора, суд1 інстанції не звернув увагу на те, що в своїй заяві, від 17.11. 2007 р працівники ВСЦ Заводу в тому числі й ОСОБА_5 , відмовляючись приступити до роботи, зазначили що власник заводу не забезпечив ним безпечних умов праці, та мається заборгованість підприємства по заробітній платі.
Однак з зазначеної заяви не вбачається на якому робочому місці, умови праці не відповідають , безпеці та вимогам Закону, а носять загальний характер та не зрозуміло як вони відносяться до виконання ОСОБА_5 своїх трудових обов’язків на його робочому місці.
Посилання Прокурора на те, що транспортною прокуратурою разом із фахівцями територіального управління Держгірпромнагляду України по Луганській області 04 грудня 2009 р. була проведена перевірка дотримання вимог законодавства про охорону праці, за наслідками якої було виявлено 21 порушення діючих нормативно-правових актів України з питань охорони праці, з приводу чого фахівцями територіального управління Держгірпромнагляду було видано розпорядження про зупинення деяких видів робіт в цеху.
Алеяк вбачається з матеріалів справи, все це було встановлено вже після звільнення ОСОБА_5з роботи та й не зазначено ані в актах, ані в позові також, чи було це підставою для невиконання роботи ОСОБА_5 17.11.2009р
Крім того, підставою позовних вимог прокурора було зазначено, що перевіркою було встановлено, що станом на 1 грудня 2009 р. заборгованість по заробітній платі перед працівниками вагоноскладального цеху складала 762 149 грн.03 коп.
Однак сама по собі заборгованість підприємства перед працівником по заробітній платі не є підставою для невиконання працівником своїх обов’язків та відмови його виконувати роботу.
Зазначена обставина надає право працівнику звернутися за захистом в цій частині своїх прав до КТС, Профкому підприємства, прокурору, суду.
ОСОБА_5 до цих органів з зазначеними вимогами за захистом своїх порушених прав не звертався.
Даних про те, що за наявністю таких підстав, прокурор відреагував у відповідності до вимог Закону України „ Про прокуратуру” суду не надано. Враховуючи те що ОСОБА_5, відмовився надати пояснення, щодо невиконання ним роботи , відповідачем було складено відповідний акт, отримано згоду профкому на його звільнення.
Відповідно до ст. ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такі віди стягнення : виговор та звільнення.
Відповідно до наказу № 270 від 23 грудня 2008 р. ОСОБА_5 було оголошено дисциплінарне стягнення –виговор.
Таким чином у відповідача. були правові підстави для звільнення ОСОБА_5 з роботи у відповідності до п.3 ст.40 КЗпП України, за систематичне невиконання працівником без поважної причини обов’язків покладених на нього трудовим договором, або правилами внутрішнього трудового розпорядку якщо до працівника раніше застосовувалося дисциплінарне стягнення.
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що висновки суду 1 інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а тому у відповідності до п.3.ч.1.ст.309 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідне, рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову Попаснянського транспортного прокурора відмовити за необгрунтованнісю позовних вимог.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п..3ч.1 ст. 309, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. 316, ст. 317, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» задовольнити.
Рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 24 лютого 2010 р.скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення яким у задоволенні позовних вимог Попаснянського транспортного прокурора в інтересах ОСОБА_5 до Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу- відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.
Рішення суду набирає чинності з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: Cудді: