Справа № 22- 8531/ 2010р Головуючий у 1– інстанції: Миколаєць І.Ю.
Доповідач : Кравець В.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючої – Кравець В.А.
Суддів – Шиманського В.Й., Заришняк Г.М.
При секретарі – Козачук О. М.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 квітня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, Закритого акціонерного товариства Виробничо-комерційна фірма „Стафед-2», ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про визнання недійсними державних актів та визнання межі і порядку користування суміжними земельними ділянками ,-
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом , в якому просив , уточнивши позовні вимоги, визнати державні акти, видані на їм»я ОСОБА_5, ОСОБА_3. та ОСОБА_4 незаконними; визнати недійсними та незаконними державні акти на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_6 та ОСОБА_2 та скасувати їх; зобов’язати ТОВ «Стафед-2» безкоштовно виготовити технічну документацію по виготовленню державного акта на право приватної власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 для ОСОБА_2; зобов’язати Київську міську раду затвердити технічну документацію на виготовлення державного акта для ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 100-101).
В мотивування вимог посилався на те, що розмір та межі земельної ділянки АДРЕСА_1, якою його сім’я відкрито та добросовісно користується з 1956 року не відповідає розміру та межам, визначеним у державному акті на право власності на зазначену земельну ділянку від 09.03.2000 р. № 75-2-02061.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 квітня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов, посилаючись на те, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт вказує, що судом неповністю досліджені матеріали справи, невірно застосовано цивільне законодавство.
В судовому засіданні апелянт скаргу підтримав.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., пояснення осіб, що з’явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного:
Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що межі земельної ділянки № 19 змінювалися, крім того позивач пропустив строк звернення до суду, передбачений законом, поважність причин пропуску судом не встановлена.
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на законі.
В судовому засіданні встановлено, що 09 березня 2000 року ОСОБА_2 на підставі рішення Київської міської Ради від 08 липня 1999 року № 347-9/ 448 згідно з планом 9 кадастровий номер 75800021 безкоштовно отримав у приватну власність земельну ділянку № 19, площею 0,0585 га на території садового товариства « Тюльпан» по АДРЕСА_1.
ОСОБА_2 не заперечував проти того, що він отримав даний акт в 2000 році.
Згідно акту на право приватної власності на землю від 09.03.2000 року по сусідству із земельною ділянкою ОСОБА_2 від точки 1 до точки 4 плану межувала земельна ділянка ОСОБА_5 загальною площею 0,0714 га.
Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_5 29.04.2003 року продав земельну ділянку в спільну сумісну власність гр.. ОСОБА_4 (1/3 частка) і ОСОБА_3. (2/3 частки).
У подальшому ОСОБА_4 подарувала свою частину земельної ділянки ОСОБА_6, що підтверджено договором дарування від 24.04.2005 року і на підставі даного договору отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 16.04.2006 року.
В 1997 році ЗАТ ВКФ „Стафед-2» виконано комплекс проектно-вишукувальних робіт по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки садівницького товариства і окремих ділянок громадян – членів товариства на земельних ділянках загального користування садівницького товариства „Тюльпан» (т. 1 а.с.42-46).
Межі земельних ділянок №87(19) та 97(21), що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 були узгоджені землекористувачами суміжних земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в присутності представників суміжних земельних ділянок, про що всі присутні засвідчили своїми підписами в Актах встановлення та узгодження існуючих меж земельних ділянок в натурі від 30.09.1997 р. (т. 1а.с.163, 165).
Позивач посилається в скарзі на те, що ЗАТ ВКФ „Стафед-2» при розроблені технічної документації на виготовлення державного акту не належним чином виконаний обов’язок по винесенню меж земельної ділянки, наданої позивачу Рішенням Київської міської Ради у розмірі 0,0585 га в натурі (на місцевості).
Проте, суд вірного висновку дійшов , що позивач фактично користується земельною ділянкою більшого розміру, ніж йому надано в процесі приватизації, і дана обставина не є підставою скасування, визнання недійсними чи незаконними державних актів на право приватної власності на землю, прав позивача не порушено, позивач не мав жодних претензій при визначенні меж своєї та суміжної земельної ділянки №21, якою користувався ОСОБА_5, про що поставив свій підпис на актах узгодження меж від 30.09.1997 р.
Позивач пропустив трирічний строк позовної давності, оскільки фактично оспорює межі та розмір земельної ділянки, про що знав ще в 1999 році, коли подавав до Київського міського Управління земельних ресурсів заяву на виготовлення державного акта на право
Докази на підтвердження поважних причин пропуску строку позовної давності суду не надано
Відповідно до ст.. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Інший строк щодо спорів про захист прав власників земельних ділянок чинним законодавством не установлений.
Таким чином , відмовляючи в задоволенні позову, суд вірного висновку дійшов, що позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що межі земельної ділянки № 19 змінювалися та пропустив строк звернення до суду, передбачений законом, поважність причин пропуску судом не встановлена.
Суд повно, всебічно та об»активно дослідив обставини спору, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й ухвалив рішення ,що відповідає вимогам закону.
Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального та процесуального пава, тому підстав до його скасування колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308,315 ЦПК України колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 Валентиновича- відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14 квітня 2010 року в справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий Судді