АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД М. КИЄВА

Справа №  22-  7196 /2010 Головуючийу 1 інстанції:Клочко І.В.

Суддя-доповідач  Кравець В.А.  

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 03 червня 2010 року   колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва   в складі :

Головуючої – Кравець В.А.

Суддів –   Українець Л.Д.,  Шиманського В.Й.  

При секретарі :    Козачук О.М.

Розглянула  у відкритому судовому засіданні в м. Києві  цивільну  справу  за  апеляційними скаргами  Управління Пенсійного фонду України в  Деснянському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат  на Постанову   Деснянського районного суду м. Києва від  05 лютого 2010 року в справі за адміністративним позовом  ОСОБА_4 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Деснянського району в м. Києві, Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва про визнання дій органів протиправними щодо перерахунку пенсії та допомоги, -  

ВСТАНОВИЛА:

В  жовтні 2009 року ОСОБА_4 звернулася до  суду  із позовом до відповідачів, в якому просила визнати  неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті  їй пенсії та зобов’язати  відповідачів здійснити  нарахування  та  виплату  щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як постраждалій від насідків  ліквідації Чорнобильської катастрофи, виходячи з розміру ЗО % мінімальної пенсії за  віком   відповідно до ст.  51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

  В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він являється постраждалою від наслідків Чорнобильської катастрофи (категорія 2)  а тому відповідно до ст.ст. 51, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на перерахунок та виплату додаткової пенсії шкоду, заподіяну здоров»ю,    у розмірах, визначених законом. Також просила здійснити перерахунок згідно ст.. 48 вищевказаного Закону щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі З мінімальних заробітних плат за 2008р.  

Постановою  Деснянського районного суду м. Києва від  05 лютого 2010 року позов   задоволено частково.

 Постановлено:

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_4 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи виходячи З 30% мінімальної пенсії за віком в період з 19 жовтня 2008 року по 05 лютого 2010 року.

Визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації протиправною.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації провести перерахунок недоплаченої ОСОБА_4 суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік відповідно до положень ст.. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити перерахунок недоплаченої ОСОБА_4 суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік відповідно до положень ст.. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В іншій частині позову відмовлено.

Відповідачі , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати постанову  Деснянського  районного суду м. Києва від  05 лютого 2010  року  та  ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні вимог, заявлених позивачем.

Вимоги апеляційних скарг мотивують тим, що судом першої інстанції при постановленні  оскаржуваного судового рішення було порушено норми матеріального та  процесуального права. Зокрема, суд не взяв до уваги те, що управління Пенсійного фонду України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Тому на думку апелянтів, саме до відання Уряду належать питання, пов'язані з реалізацією і додержанням гарантій, передбачених пенсійним законодавством, що вказує на правомірність застосування ним постав КМУ при нарахуванні та призначенні позивачу пенсій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті  (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції,  позивачка ОСОБА_4    перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва та отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 2, передбачену  ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від З січня 2002р. №1 та постанови Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 №831 відповідно.

ОСОБА_4. має статус особи, евакуйованої у 1986 році з зони відчуження, 2 категорії, що підтверджується копіями посвідчень, наявних в матеріалах справи та не заперечується відповідачами.

Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, З, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини першої статті 51 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, призначається у розмірі  30 процентів мінімальної пенсії за віком.( розмір мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року – 470 грн. х 30% : 100% =141 грн., З 01.10.2008 року – 498 грн. Х  30 : 100 = 149 грн. 40 коп.)

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при розрахунку додаткової пенсій, передбаченої статтею 5 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,  встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.  

Пунктом 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року було внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зокрема, текст статті 51 викладено в новій редакції, відповідно до якої , особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

 Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд  вірно виходив з того , що при визначенні розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю позивачу застосуванню підлягають частина перша статті 51 Закону № 796XII ( в редакції Закону № 230/96-ВР від 06.06.1996 року ) , а не Постанова Кабінету Міністрів  України № 530 від 28.05.2008 року , яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

Разом з тим, згідно із ч. 3 ст. 67 Закону № 796-ХІІ, ( яка набрала чинності 31.10.2006 р. ), у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також: розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки пенсія позивачу має визначатись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Тому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо протиправності відмови відповідача у перерахунку пенсій у випадку встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Крім того, судова колегія погоджується з висновком суду щодо зобов'язання УПФУ   провести нарахування та виплату позивачу  пенсій з  19.10.2008 року., з огляду на таке.

 Пунктом 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року було внесено зміни ДО Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зокрема, текст статті 51 викладено в новій редакції, відповідно до якої , особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. положення п.п. 15 п. 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", були визнані неконституційними.

Відповідно до ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов’язковим на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Згідно ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі  положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення  Конституційним  Судом  України рішення про їх неконституційність, що також визначено в п. 3 Рішення  Конституційного  Суду  України від 09.07.2007 року № 6-рп.

Згідно п.5 Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп,  рішення Конституційного суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що бездіяльність УПФУ   є протиправною з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Отже, в період з 01.01.2001 р. по 22.05.2008 р. позивач не мав права на перерахунок  додаткової пенсій, у зв'язку з дією положень п.п. 15 п. 28 розд. II  Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а тому висновок суду першої інстанції в частині зобов’язання проведення перерахунку та виплати призначених позивачеві пенсій з 19.10.2008 р. - є вірним із застосуванням  річного строку звернення до суду.

 Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що  щорічна допомога на оздоровлення встановлена в таких розмірах: евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей –три мінімальні заробітні плати.

Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання неправомірними дій УСЗН  Деснянської районної у м. Києві  ради   щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати  ОСОБА_4 недоотриманої одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік.

 За загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.

Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що були встановлені законодавством, чинним до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.

Отже, правомірність дій відповідача залежить від дати виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік.

 За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2008 рік після ухвалення Конституційним Судом України рішення   в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», положення якого втратили чинність на момент виплати такої допомоги, не виконав взяті державою зобов'язання та порушив права позивача, а тому позовні вимоги задоволені судом першої інстанції правильно.

  Таким  чином, з  підстав вищевикладених  обставин та наявних  в  справі  доказів, колегія суддів приходить до висновку про правомірність та обгрунтованість заявлених позивачем вимог в частині зобов’язання проведення   перерахунку   та  виплати  йому   додаткової  пенсії, передбаченої  ст. 51, 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за  період з  19.10..2008 р. по день ухвалення рішення .  

 В іншій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають з  вищевикладених  підстав.  

Апелянтами не було надано доказів на  підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційних скарг спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.  

 Інші доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують і на суть постанови не впливають.

Керуючись ст.ст.  303, 304, 307, 308, 313- 315 ЦПК  України,

УХВАЛИЛА :

Апеляційні скарги  Управління Пенсійного фонду України в  Деснянському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат – відхилити.

Постанову   Деснянського районного суду м. Києва від  05 лютого 2010 року в справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом  двох  місяців з дня  її оголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до  Верховного Суду України.

      Головуючий                

Судді