Справа № 22-4606-2006 рік Головуючий 1 інстанції
Юр*єва Т.І.
Категорія - 21 Доповідач - Азевич В.Б.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в
складі:
головуючого судді: Ювченко Л.П. суддів: Бабакової Г.А., Азевича В.Б. при секретарі Тума О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційними скаргами Закритого акціонерного товариства „Страхова група „ТАС" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Електромир-2000" на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 3 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства „Страхова група „ТАС" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Електромир-2000", третя особа - ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2003 року позивачка звернулася з даним позовом до суду. В обґрунтування своїх вимог вона посилалася не те, що 3 листопада 2002 року приблизно в 10-30 год. на вул. Кірова м. Донецька сталося ДТП з вини водія ОСОБА_2, який керуючи автомобілем марки „Фіат-Івеко" державний реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив вимоги п. п. 12.1, 2.9 Правил дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив зіткнення з автомобілем ГАЗ 32213 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 Внаслідок чого автомобілю, який належить ОСОБА_1 на праві власності заподіяні механічні ушкодження. З урахуванням того, що водій ОСОБА_2 частково відремонтував належний їй автомобіль, то вона звернулася в суд з позовом до страхової компанії ЗАТ „Страхова група „ТАС" та до власника автомобіля „Фіат-Івеко" - ТОВ „Електромир- 2000" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди до даної установи.
У судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги та просила стягнути з страхової компанії матеріальну шкоду, з ТОВ „Електромир- 2000" моральну шкоду та збитки, пов'язані з простоєм автомобілю. При розгляді справи вона змінила свої позовні вимоги і просила стягнути з ЗАТ „Страхова група,,ТАС" матеріальну шкоду -1324-6 грн., та з відповідачів, на розсуд суду, моральну шкоду, втрату товарного вигляду і судові витрати.
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 3 березня 2006 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1. З ЗАТ „Страхова група "ТАС" стягнута сума матеріальної шкоди - 927-91 грн.; з ТОВ „Електоромир-2000" - втрата товарного виду - 1431-04 грн., франшиза - 396-65, а також витрати по проведення експертиз - 517 грн., і витрати по оплаті державного мита - 51 грн., та моральну шкоду у розмірі 1 500 грн.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
З даним рішення не погодилися відповідачі та подали апеляційні скарги, у яких просять скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд.
Обґрунтовуючи доводи апеляційного скарги ТОВ „Електромир-2000" посилається не те, що суд не правильно застосував норми матеріального права, а саме ЦК України в редакції 2003 року. В зв'язку з тим, що правовідносини виникли у 2003 році то вони регулюються нормами ЦК 1963 р. Виходячи з норм ст. ст. 440, 450 ЦК України ( в редакції закону 1963 року ) шкоду повинна відшкодовувати особа, яка її заподіяла, а не підприємство. Окрім того, водій ОСОБА_2 скоїв ДТП не при виконанні трудових обов'язків, транспортним засобом заволодів мимо волі володільця, обманувши охорону. На думку апелянта, позивачка не довела суду факт заподіяння моральної шкоди, а вартість втрати товарного вигляду повинна включатися до страхової виплати.
ЗАТ „Страхова група „ТАС" в апеляційній скарзі зазначає, що водій ОСОБА_3 керував автомобілем не маючи при собі належним чином оформленого документа, який передбачений законодавством про страхування, що позбавляє позивачку права на сплату страхової виплата. Позивачка передала транспортний запис водію без згоди Страховика. Суд розглянув справу за відсутності особи питання про права та обов'язки якої було вирішено при прийняття рішення, а саме Донецького регіонального управління ЗАТ КБ „Приватбанк", яке є вигодонабувачем за полісом добровільного страхування наземного транспорту.
У судовому засідання представники ЗАТ „Страхова група „ТАС" та ТОВ „Електромир-2000" підтримали доводи своїх апеляційних скарг.
Позивачка просила відхилити апеляційні скарги, а рішення суду залишити без змін.
Третя особа - ОСОБА_2 пояснив, що він винен у даної ДТП і частково відремонтував автомобіль позивачки. Згоден відшкодувати їй матеріальну та моральну шкоду, але у теперішній час не має такої фінансової можливості.
Заслухав доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і
обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 309 ч. 1 п. 4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача ТОВ „Електромир-2000" моральної шкоди та стягнув її у сумі 1 500 грн. Але даний висновок суду не відповідає нормам матеріального права, а саме змісту ст. 440-1 ЦК України ( в редакції закону 1963 року ) де зазначено, що моральна шкода завдана громадянину або установі діями іншої особи, відшкодовується особою, яка її завдала, якщо вона не доведе, що моральна шкода завдана не з її вини.
У судовому засіданні встановлено, що ДТП сталося з вини водія ОСОБА_2, який повинен нести відповідальність за заподіяну моральну шкоду, а не юридична особа -власник транспортного засобу.
В зв'язку з викладеним, рішення суду у частині стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ „Електромир-2000" про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
В іншій частині рішення є обґрунтованим та таким, що відповідає нормам матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами і надав їм відповідну оцінку. Суд першої інстанції при винесенні рішення застосував норми ЦК України ( в редакції закону 2003 року), але йому було слід керуватися нормами ЦК України ( в редакції закону 1963 року) у зв'язку з тим, що правовідношення виникли до набрання чинності з 1 січня 2004 року ЦК України ( в редакції закону 2003 року ). Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень даного кодексу він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Задовольняючи позов у частині стягнення матеріальної шкоди, суд обґрунтовано виходив з норми ст. 1187 ЦК України про те, що шкода заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом. ( а.с. 75 свідоцтво про реєстрацію ТЗ ТОВ „Електромир -2000")
Згідно зі ст. 450 ЦК України (в редакції закону 1963 року) установи та громадяни, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Таким чином норма, передбачена ст. 1187 ЦК України (2003 року) за змістом і по суті відповідає нормі ст. 450 ЦК України ( 1963 року) і дана помилка суду не є підставою для скасування правильного по суті і справедливого рішення суду.
Тому, суд дійшов до висновку, що матеріальну шкоду у вигляді втрати товарного виду позивачці повинно відшкодовувати ТОВ „Електромир-2000", котре є власним транспортного засобу - учасника ДТП під керуванням водія цієї установи ОСОБА_2
Судом першої інстанції встановлено, що 3 листопада 2003 року приблизно в 10-30 год. на вул. Кірова м. Донецька сталося ДТП з вини водія ОСОБА_2, який керуючи автомобілем марки „Фіат-Івеко" державний реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив вимоги п. п. 12.1, 2.9 а) Правил дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив зіткнення з автомобілем ГАЗ 32213 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 Внаслідок чого автомобілю, який належить ОСОБА_1 на праві власності заподіяні механічні ушкодження. Даний автомобіль застрахований у ЗАТ „Страхова група „ТАС".
Відносно ОСОБА_2 складений адміністративний протокол за ст. 124 КпАП України за порушення п. п. 12.1., 2.9 а) Правил дорожнього руху. Постановою судді Калінінського районного суду м. Донецька від 26.12.2002 року він підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції розглядаючи спір повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
З матеріалів справи вбачається, що ДТП сталося з вини водія ОСОБА_2, який порушив п. п. 12.1, 2.9 а) Правил дорожнього руху України, виїхав на смугу зустрічного руху. Даний факт підтверджується постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності, та постановою про відмову у порушені кримінальної справи. Суд першої інстанції застосував положення ст. 1188 ЦК України ( 2003 р. ) згідно з якою, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, якщо вона завдана одній особі з вини іншої особи - винною особою. Даний висновок суду відповідає роз'ясненням ч.2 п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (надалі Постанова ВСУ № 6 від 27.03.1992 р.)
Розмір матеріальної шкоди, а саме вартість ремонту автомобіля позивача підтверджується висновком авто-товарознавчої експертизи № НОМЕР_1а. с.41-45), утрата товарного вигляду - експертизою від 23.03.2005 року № НОМЕР_2 ( а. с. 65-66)
З урахування того, що між ЗАТ „Страхова група „ТАС" та позивачкою укладений договір добровільного страхування наземного транспорту суд стягнув з цього відповідача вартість ремонт за мінусом франшизи. Згідно зі ст. 9 Закону України „Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
На підставі наведеного апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що водій ОСОБА_2 винен в ДТП, а ТОВ „Електромир" повинно відшкодувати позивачці утрату товарного вигляду и франшизу.
Суд обґрунтовано не прийняв до уваги доводи ТОВ „Електромир" про те що, лише водій ОСОБА_2 повинен відшкодовувати шкоду позивачці, та зазначив у рішенні, що підприємство - власник транспортного засобу повинно забезпечити схоронність автомобілю. Відповідно до роз'яснень ч. З п. З Постанова ВСУ № 6 від 27.03.1992 р., коли противоправним діям по заволодінню транспортним засобом сприяла винна поведінка володільця джерела підвищеної небезпеки, то відповідальність по відшкодуванні шкоди може бути покладена на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеню вини кожного з них. Договором про надання послуг по охороні матеріальних цінностей на автостоянці ТОВ „Хард", який укладений між ВАТ „Електромир-2000" та ТОВ „Хард" не передбачений обов'язок охорони перевіряти підстави виїзду зі стоянки. Згідно, з. п, п. 1.4. та 1.5 даного договору Володілець зобов'язаний при виїзді зі стоянки відмітити виїзд у охорони, а також надати охороні список належних йому автомобілів і закріплених за ним водіїв. (а. с. 78 ) У тому, що водій ОСОБА_2 зміг у вихідний день взяти автомобіль зі стоянки є вина підприємства. Договором не передбачений контроль з боку охорони перевірять підстави виїзду зі стоянки.
Також суд не прийняв посилання відповідача - ЗАТ „Страхової групи „ТАС" на те що, водій ОСОБА_3 керував автомобілем позивачки не маючи належним чином оформлених документів і те, що остання передала автомобіль без письмової згода Страховика не ґрунтуються на законі. ОСОБА_3 знаходився з позивачкою у трудових відношеннях, та керував автомобілем на підставі посвідчення водія і шляхового аркуша за встановленим пасажирським маршрутом (а. с. 133,217)
Статтею 26 Закону України „Про страхування" не передбачена така підстава для відмову у страхових виплатах.
Доводи апелянта про те, що суд розглянув справу без участі банку, який є вигодонабувачем за договором кредиту безпідставні тому, що кредит, виданий за договором № НОМЕР_3 станом на 22.08.2005 року, погашений у повному обсязі ( довідка Донецького РУ ПриватБанку - а. с. 165 )
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг суттєвими не являються, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, в цій частині позову, чи процесуально права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
В зв'язку з тим, що суд не правильно визначив суми судових витрат, які підлягають стягненню з відповідачів, апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині стягнення на користь позивачки витрат по оплаті держмита слід скасувати, та стягнути судові витрати на користь позивачки: з ЗАТ „Страхова група „ТАС" - 17-17 грн., та ТОВ „Електромир" - 33-83 грн.
Керуючись ст. ст. 218, 88, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 4, 314 ч. 2, 316 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Страхова група „,ТАС" відхилити.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Електромир-2000" задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 3 березня 2006 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Електромир-2000" на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у сумі 1 500 грн. та витрат по оплаті державного мита скасувати. У задоволень позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Електромир-2000" про стягнення моральної шкоди відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю „Електромир-2000" витрати по сплаті державного мита у сумі 33 (тридцять три ) грн. 83 коп., і з Закритого акціонерного товариства „Страхова група „ТАС"- 17 (сімнадцять ) грн. 17 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення але може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.