П  О  С  Т  А  Н  О  В  А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 червня 2010 року                                                            м. Київ

Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва Балацька Г.О. за участю

особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності –

захисника

іншого учасника ДТП -

його представника - ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

розглянувши у залі суду у відкритому судовому засіданні клопотання      ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді та його апеляційну скаргу на постанову судді Дарницького районного суду           м. Києва від 29 січня 2010 року відносно

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, працюючого директором ТОВ “Фіорд”, що проживає в           м. Києві, бул. Давидова, 13-а, кв. 91, -

в с т а н о в и л а :

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.  

Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1 15.12.2009 року, приблизно о 11 год. 30 хв., керуючи автомобілем  НОМЕР_1, на нерегульованому перехресті вул. Ревуцького – вул. Кошиця в м. Києві, рухаючись заднім ходом, не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням водія   ОСОБА_3, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, чим порушив вимоги п.п. 10.9, 10.10 Правил дорожнього руху України.

ОСОБА_1, не погоджуючись з даною постановою судді, 23.04.2010 року подав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Дарницького районного суду м. Києва, в якому вказує, що строк на подачу апеляційної скарги ним пропущено з поважних причин.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, що вказали на поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку на подачу апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 про залишення клопотання ОСОБА_1 без задоволення, вивчивши заяву, матеріали адміністративної справи та додаткові матеріали, слід прийти до висновку, що клопотання ОСОБА_1 від 23.04.2010 року про поновлення строку на подачу апеляційної скарги на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 отримав копію постанови суду 02.02.2010 року ( а.с. 9 зв.).

Між тим, відповідно матеріалів справи, додатково наданих ним в суді апеляційної інстанції посвідчення про відрядження, договору про проведення робіт та доповнення до нього, ОСОБА_1 з 02.02.2010 року по 22.04.2010 року перебував у відрядженні за межами м. Києва, по прибуттю до якого 23.04.2010 року і подав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді районного суду ( а.с. 15-21).

За вказаних обставин слід прийти до висновку про можливість поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови судді щодо нього.

В апеляційній скарзі на постанову судді, ОСОБА_1 вказує, що рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому постанова підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 ,  що просили постанову скасувати, а провадження в справі закрити у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, пояснення     ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, які просили залишити постанову судді місцевого суду без зміни, вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, долучені до неї та додаткові матеріали, слід прийти до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Доведеність винуватості ОСОБА_1 в порушенні ним п.п. 10.9, 10.10  Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів, підтверджується сукупністю досліджених доказів.

Так, сам ОСОБА_1 не заперечує того, що за вказаних в постанові судді районного суду обставин сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля “Хюндай” під його керуванням та автомобіля “ГАЗ” під керуванням водія ОСОБА_3

При цьому, як убачається з пояснень ОСОБА_1, він, рухаючись по   вул. Ревуцького в м. Києві, проїхав перехрестя з вул. Кошиця, куди йому необхідно було звернути, а тому він зупинився та, рухаючись заднім ходом у лівій смузі одностороннього руху по вул. Ревуцького в м. Києві в зустрічному напрямку, намагався повернутися для здійснення маневру повороту на               вул. Кошиця.    

Доводи ОСОБА_1 про те, що на момент зіткнення транспортних засобів, автомобіль під його керуванням не рухався, а стояв, спростовуються послідовними поясненнями іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_5, що вказують на зворотне ( а.с. 6).

Підстав обмовляти ОСОБА_1 у свідка ОСОБА_5 та ОСОБА_3 по справі не встановлено.

Не вказали на такі обставини, щоб заслуговували на увагу, і ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції.

При цьому необхідно зазначити про те, що інший учасник дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3, вказуючи на дії ОСОБА_1, визнав і свою винуватість у порушенні ним при цій події п. 10.1 Правил дорожнього руху України, оскільки він при зміні напрямку руху – виїзді на вказане перехрестя з вул. Кошиця в м. Києві не достатньо переконався, що це буде безпечно для інших учасників руху, а саме для ОСОБА_1

Дані пояснення ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_5 не суперечать і висновками спеціаліста від 15.05.2010 року, що складений 17.05.2010 року             ( а.с. 31-40).

Необхідно при цьому зауважити те, що спеціаліст при наданні висновку не досліджував пояснення ОСОБА_1 про те, що він, проїхавши перехрестя вулиць Ревуцького та Кошиця, деяку відстань рухався заднім ходом, а спеціалістом досліджувалася тільки обставина того, що автомобіль під керуванням  ОСОБА_1 при події пригоди стояв перед перехрестям.

Остання обставина також не виключається, коли ОСОБА_1, рухаючись заднім ходом, безпосереднього перед зіткненням міг зупинитися, між тим дана обставина спеціалістом також не досліджувалася.

Як убачається з вказаного висновку спеціаліста, якщо навіть виходити з версії ОСОБА_1 про те, що він в момент зіткнення стояв, то його дії не відповідали вимогам п. 15.9 “г” Правил дорожнього руху України про заборону зупинки при даних обставинах.      

Також спеціаліст у висновку послався на те, що виходячи з версії ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 рухався заднім ходом, останній повинен був керуватися вимогами п. 10.10 абзацу другого Правил дорожнього руху України, невиконання яких в діях ОСОБА_1 не вбачається, оскільки він повинен був очікувати тільки наявність транспортних засобів ззаду в своїй лівій смузі.

Разом з тим, відповідно до вказаної норми Правил, рух заднім ходом дозволяється за умови дотримання водієм вимог п. 10.9 Правил, що регламентують не створення водієм при русі заднім ходом небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху, та неможливості під’їхати до об’єкта іншим чином, що у висновку спеціаліста не відображено, як і немає посилань на дослідження спеціалістом тих обставин, що у правій смузі руху по вул. Ревуцького були припарковані за поясненнями обох водіїв автомобілі в безпосередній близькості до перехрестя, що за твердженням ОСОБА_3 унеможливлювало здійснити йому маневр повороту праворуч саме в праву смугу руху.

Останні обставини стороною захисту в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не спростовані.

У відповідності з даними схеми пригоди зіткнення транспортних засобів відбулося на правій смузі руху по вул. Ревуцього в м. Києві ( а.с. 7).

Таким чином, висновок спеціаліста про те, що дії водія ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 2.3 “б” Правил дорожнього руху України, що вказують на обов’язок водія бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою та відповідно реагувати на її зміну, у рівній мірі відносяться і до обов’язку виконати вказані дії водієм ОСОБА_1 при керуванні ним транспортним засобом.

Висновки спеціаліста, що побудовані на дослідженнях, у тому числі, схеми пригоди та наявністю і розташуванням механічних пошкоджень транспортних засобів, про те, що характер утворення пошкоджень на автомобілі “Хюндай” при дії деформуючої сили в напрямку ззаду наперед, відповідає механізму зіткнення як у разі, якщо даний автомобіль стояв, так і разі, якщо він рухався заднім ходом, в сукупності з іншими доказами по справі вказують саме на те, що керований ОСОБА_1 автомобіль “Хюндай” в порушення вимог п.п. 10.9, 10.10 Правил дорожнього руху України рухався заднім ходом, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем “ГАЗ” під керуванням ОСОБА_3, що призвело до пошкодження транспортних засобів.      

З урахуванням викладеного, слід прийти до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, щза порушення ним п.п. 10.9, 10.10 Правил дорожнього руху України.  

 Доводи ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції про те, що зіткнення відбулося фактично з вини іншого учасника пригоди ОСОБА_3, який не дотримався п.п. 1.4, 1.5, 16.11 Правил дорожнього руху України, на увагу не заслуговують, оскільки дотримання п.п. 1.4, 1.5 загальних положень Правил стосується і ОСОБА_1 при керуванні ним транспортним засобом. Що  ж стосується п. 16.11 Правил на виконання знаку “дати дорогу”, то в діях водія ОСОБА_3 порушення вказаної норми не вбачається, оскільки, як стверджує сам ОСОБА_1, він проїхав по головній дорозі перехрестя з одностороннім рухом, після чого зупинився і став пересуватися заднім ходом, не переконавшись в безпечності свого маневру, чим порушив п.п. 10.9, 10.10 Правил.

При визначені виду та розміру адміністративного стягнення, що підлягало накладенню на ОСОБА_1, було вірно враховано у відповідності до вимог    ст. 33 КУпАП - характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і майновий стан, та обґрунтовано накладено стягнення у мінімальних межах, встановлених в санкції ст. 124 КУпАП, у виді штрафу, що є справедливим.  

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

                      п о с т а н о в и л а :

Клопотання ОСОБА_1 задовольнити - поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Дарницького районного суду м. Києва від 29.01.2010 року відносно нього.

Постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 29 січня 2010 року відносно ОСОБА_1   залишити   без зміни, а його апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя судової палати у кримінальних справах

   Апеляційного суду міста Києва                                               Г.О. Балацька