П  О  С  Т  А  Н  О  В  А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

31 травня 2010 року                                                            м. Київ

Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва Балацька Г.О., розглянувши у залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва  від 08 квітня 2010 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, працюючого директором ПП “Дубекспо”, що проживає в        АДРЕСА_1, -

в с т а н о в и л а :

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-1 ч. 1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти  неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян, що становить 170 ( сто сімдесят) гривень.  

Відповідно до вказаної постанови, при здійсненні перевірки 19.03.2010 року ПП “Дубекспо”, директором якого є ОСОБА_1, виявлено порушення ведення податкового обліку, а саме невірно заповнена декларація сплати ПДВ за січень 2010 року, чим порушено п.п. 7.4.5, 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року.

Не погоджуючись з даною постановою судді, ОСОБА_1 вказує, що рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Також апеляційна скарга містить прохання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді, оскільки вказаний строк ним пропущено з поважних причин.

ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції повідомлений належним чином, його неявка в судове засідання суду не перешкоджає розгляду справи.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, яка містить прохання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді з наведенням поважності причин пропуску цього строку, слід прийти до висновку про необхідність поновлення ОСОБА_1  строку на подачу апеляційної скарги на постанову судді, разом з тим, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було направлено повідомлення про час і місце розгляду справи в Голосіївського районному суді    м. Києва ( а.с. 15).

Проте, відомостей стосовно того, коли вказане повідомлення було направлено  ОСОБА_1 та чи він його отримав, матеріали справи не містять.

Постанова судді від 08.04.2010 року, згідно супровідного листа суду, була направлена ОСОБА_1 09.04.2010 року ( а.с. 17), згідно з штампу поштового відправлення суд направив вказану постанову 17.04.2010 року ( а.с. 31), а тому заслуговують на увагу доводи апеляції ОСОБА_1 про те, що він її отримав лише 20.04.2010 року, виходячи з чого слід визнати, що строк на апеляційне оскарження ним пропущений з поважних причин, у зв’язку з чим  від підлягає поновленню.

    Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом ст. 268 КУпАП ще при складанні протоколу про адміністративне правопорушення 19.03.2010 року, що не позбавляло його можливості реалізовувати свої права, як під час провадження справи в Голосіївському районному суді м. Києва, про направлення справи до якого він був повідомлений під розписку при складанні протоколу про адміністративне правопорушення ( а.с. 1), так і при провадженні справи в апеляційному суді, де судовий розгляд справи призначався двічі, про що ОСОБА_1 було повідомлено належним чином.

    Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про безпідставне притягнення його до адміністративної відповідальності, то вони є безґрунтовні з наступних підстав.

Так, стаття 163-1 КУпАП установлює відповідальність за порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 19.03.2010 року № 10/07-113, ОСОБА_1, як директор ПП “Дубекспо” визнав порушення порядку ведення податкового обліку, власноручно виклавши пояснення про те, що декларація з ПДВ за січень 2010 року невірно заповнена із-за арифметичної помилки.

Те, що арифметична помилка не призвела до невірного нарахування бюджетного відшкодування, слугувало підставою до не накладення фінансових стягнень на ПП “Дубекспо” згідно з п.п. 7.4.5, 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, разом з тим, не може бути підставою для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, оскільки суб’єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 163-1 КУпАП, характеризується наявністю вини не тільки у формі умислу, але і у формі необережності, останнє і мало місце в даному випадку.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано   дійшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-1 ч. 1 КУпАП, за порушення ним           п.п. 7.4.5, 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

При визначені виду і розміру адміністративного стягнення, що підлягало накладенню на ОСОБА_1, було вірно враховано у відповідності до вимог     ст. 33 КУпАП - характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і майновий стан, яке є справедливим.  

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

                      п о с т а н о в и л а :

Клопотання ОСОБА_1 задовольнити - поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08.04.2010 року відносно нього.

Постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08 квітня 2010 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни , а його апеляцію - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя судової палати у кримінальних справах

   Апеляційного суду міста Києва                                               Г.О. Балацька