Справа № 22ц-2304\2010 р.

Головуючий у 1-й інстанції: Логвіна Т.В.

 Доповідач: Редька А.Г.

У Х В А Л А

І М “ Я М    У К Р А Ї Н И

23 червня 2010 року                 місто Чернігів

А  п  е  л  я  ц  і  й  н  и  й     с  у  д     Чернігівської області

у складі:

головуючого – судді Демченко Л.М.,

суддів – Скрипки А.А., Редьки А.Г.,

                              при секретарі – Пільгуй Н.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 9 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в:

Рішенням деснянського районного суду міста Чернігова від 9 квітня 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 30870 грн боргу, 428,70 грн у відшкодування судових витрат та відмовлено у стягненні 5000 грн у відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення боргу, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неправильне застосування судом норм матеріального права, оскільки не було між ними договору позики, розписку вона написала під тиском позивача і грошей від нього не отримувала, а доводи позивача про те, що вона винна йому гроші за неіснуючим договором купівлі-продажу автомобіля не можуть бути доказами договору позики.  

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 не може бути задоволена.

Приймаючи рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 30 870  грн.  боргу, місцевий суд виходив з того, що відповідачка не виконала належним чином взятого на себе зобов’язання повернути позивачу борг, оформленого відповідною письмовою розпискою.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли і закон, який їх регулює.

Судом установлено та підтверджено наявними у справі доказами, що 25 березня 2009 року ОСОБА_1 власноручно склала розписку, в якій взяла на себе зобов’язання повернути позивачу борг в сумі 11 500 грн., що в еквіваленті становить 1 500 доларів США до 25 квітня 2009 року,  та 21 000 грн., що в еквіваленті становить 3 000 доларів США до 01.09.2009 року (а.с.6, 32 ). В установлені строки відповідачка гроші не повернула.

При таких обставинах апеляційний суд  вважає, що у відповідності до ст. ст. 1046, 1047 ЦК України  суд першої інстанції правомірно встановив факт боргового зобов’язання, за яким позикодавцем є ОСОБА_2.

Посилання ОСОБА_1 про відсутність між нею та позивачем договірних правовідносин за договором позики, оскільки ніяких грошей від позивача не отримувала,  безпідставні, так як у відповідності до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна була довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, зазначені нею обставини. Таких доказів вона не надала, як і не надала безспірних доказів про застосування до неї психічного тиску з боку позивача під час написання розписки.

Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані сторонами документи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив обставини справи і висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та законі.

    Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -  

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 9 квітня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.

Головуючий:                     Судді: