У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого - судді Бєлан Н.О.,

суддів Балацької Г.О., Мороза І.М.,      

за участю прокурора Тертичного О.А.,

представника цивільного               позивача     ОСОБА_5,

засудженого ОСОБА_6,

розглянула у залі суду у відкритому судовому засіданні 01 червня 2010 року кримінальну справу за апеляціями прокурора Ярошенко Ю.І., який затвердив обвинувальний висновок, та засудженого на вирок Печерського районного суду       м. Києва від 16 лютого 2010 року, яким -

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та зареєстрований в       АДРЕСА_1,  громадянин України, судимий 10.07.2007 року Печерським районним судом м. Києва за ст.ст. 190 ч. 2; 15   ч. 2, 190 ч. 2; 185 ч. 2 КК України на 2 роки 3 місяці позбавлення волі, що звільнився 22.10.2008 року умовно-достроково на 5 місяців 23 дня,-

засуджений за ст. 185 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ст.ст. 15 ч. 2, 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено – 4 роки позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на відшкодування майнової шкоди  на користь: ТОВ “Зара Україна” - 398 грн., ТОВ “Спортмайстер” - 273 грн.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 02.08.2009 року приблизно о 18.00 годині, перебуваючи в торговому залі магазину “Zara” по вул. Хрещатик, 23 в м. Києві, повторно таємно викрав майно ТОВ “Зара Україна” вартістю 199 грн., після чого з місця вчинення злочину зник.

Крім того, ОСОБА_6 повторно викрав чуже майно, після чого з місця вчинення злочину зникав:

- 10.08.2009 року приблизно о 17.00 годині в магазині “Спортмайстер” вказаного ТОВ, що розташований по б-ру Л.Українки, 28 в м. Києві, вартістю         273 грн.;

- 15.08.2009 року приблизно о 19.00 годині в магазині “Zara” по                    вул. Хрещатик, 23 в м. Києві майно ТОВ “Зара Україна” вартістю 299 грн.;

- 04.09.2009 року приблизно о 18.00 годині в магазині “Zara” по                    вул. Хрещатик, 23 в м. Києві майно ТОВ “Зара Україна” вартістю 199 грн.;

- 07.09.2009 року приблизно о 19.00 годині в магазині “Savage” по                вул. Хрещатик, 21 в м. Києві майно ТОВ “Саваж Мега” вартістю 169 грн.;  

- 08.09.2009 року приблизно о 18.00 годині в магазині “Savage” по                вул. Хрещатик, 21 в м. Києві майно ТОВ “Саваж Мега” вартістю 99 грн.;

- 09.09.2009 року приблизно о 20.00 годині в магазині “Savage” по                вул. Хрещатик, 21 в м. Києві майно ТОВ “Саваж Мега” вартістю 359 грн.;

- 12.09.2009 року приблизно о 15.00 годині в магазині “Savage” по                вул. Хрещатик, 21 в м. Києві майно ТОВ “Саваж Мега” вартістю 359 грн.;

- 13.09.2009 року приблизно о 16.00 годині в магазині “Zara” по                    вул. Хрещатик, 23 в м. Києві майно ТОВ “Зара Україна” вартістю 899 грн.;

- 15.09.2009 року приблизно о 16.00 годині в магазині “Savage” по                вул. Хрещатик, 21 в м. Києві майно ТОВ “Саваж Мега” вартістю 239 грн.

18.09.2009 року, приблизно о 20.25 годин, ОСОБА_6, знаходячись в магазині “Zara” по вул. Хрещатик, 23 в м. Києві, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, таємно викрав чоловічу куртку, що належить  ТОВ “Зара Україна”, вартістю 699 грн. При спрацюванні сигнального пристрою при виході з магазину, усвідомлюючи, що дії викрито, ОСОБА_6, утримуючи при собі викрадене майно, став чинити опір працівникам магазину, які намагалися його затримати, та застосував до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 насильство, що не є небезпечним для їх життя і здоров’я, разом з тим, свій злочинний намір до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками магазину.  

В апеляції прокурор Ярошенко Ю.І., який затвердив обвинувальний висновок, не оспорюючи фактичних обставин справи встановлених судом та правильності кваліфікації дій ОСОБА_6, просить вирок суду відносно нього в частині призначеного покарання скасувати внаслідок його м’якості та призначити засудженому за ст. 185 ч. 2 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі за ст.ст. 15 ч. 2, 186 ч. 2 КК України – у виді 4 років позбавлення волі та на підставі     ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначити – 5 років позбавлення волі.

При цьому прокурор посилається на ступінь тяжкості вчиненого      ОСОБА_6 злочинів та його особу, що раніше притягувався до кримінальної відповідальності, не працював, свою вину у вчиненні злочину, передбаченого       ст.ст. 15 ч. 2, 186 ч. 2 КК України не визнав, що свідчить про те, що він намагається уникнути кримінальної відповідальності, а тому, на думку прокурора, є підстави вважати, що обраний строк покарання є м’яким і засуджений буде продовжувати злочинну діяльність.

      В апеляції засуджений просить вирок в частині його засудження за            ст.ст. 15 ч. 2, 186 ч. 2 КК України змінити, перекваліфікувати його дії в цій частині на ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2 КК України та призначити більш м’яке покарання, з урахуванням визнання своєї вини, активного сприяння розкриттю злочину та щирого каяття.

    Також засуджений посилається на те, що коли спрацював на виході магазину сигнальний пристрій він одразу ж на вимогу працівника міліції показав вміст сумки, де знаходилася викрадена куртка. Разом з тим намагався з викраденим зникнути з місця вчинення злочину, чинив опір працівникам магазину, що робили спробу його затримати до прибуття працівників міліції, використав при цьому і газовий балончик.

Заслухавши доповідь судді Балацької Г.О., пояснення прокурора, який, заперечуючи проти доводів апеляції засудженого, повністю підтримав апеляцію прокурора та вважав, що вирок суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання підлягає скасуванню з постановленням нового вироку, яким призначити засудженому за ст. 185 ч. 2 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі, за ст.ст. 15 ч. 2, 186 ч. 2 КК України – у виді 4 років позбавлення волі та на підставі     ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначити – 5 років позбавлення волі, пояснення представника цивільного позивача, який вважав вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, пояснення засудженого, що заперечував проти апеляції прокурора та вважав за необхідне вирок змінити, перекваліфікувати його дії з ст.ст. 15 ч. 2, 186 ч. 2 КК України на ст.ст. 15 ч. 2, 185   ч. 2 КК України та призначити менш суворе покарання, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів уважає їх такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, викладених у вироку, стосовно таємного викрадення ОСОБА_6 чужого майна, повторно, в апеляціях не оспорюються, а тому колегія суддів їх не перевіряє згідно з вимогами ч. 1 ст. 365 КПК України.

Дії ОСОБА_6 в цій частині судом правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України.

Доводи апеляції засудженого щодо відсутності у нього умислу на відкрите викрадення чужого майна 18.09.2009 року - на увагу не заслуговують, виходячи з наступного.

Так, сам ОСОБА_6 не заперечує обставини того, що 18.09.2009 року приблизно о 20.25 годині його затримали, коли він намагався з магазину “Zara” по вул. Хрещатик, 23 в м. Києві у заздалегідь підготовленій, щоб не працював сигнальний пристрій, сумці винести з магазину куртку. Разом з тим сигналізація спрацювала. Охоронник перевірив сумку, виявив там викрадену куртку, а коли повідомив про те, що будуть викликані працівники міліції, він – ОСОБА_6  почав тікати, застосувавши при цьому до працівників магазину, що намагалися його затримати, газовий балончик.

Під час досудового слідства ОСОБА_6 вказував на те, що він намагався покинути місце злочину, коли його переслідували працівники магазину, з викраденим майном.

З досліджених в судовому засіданні показань потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8, даних ними на досудовому слідстві, вбачається, що ОСОБА_6 вони затримали, коли спрацював сигнал антикрадіжкової рами магазину. Тут же була присутня і менеджер магазину ОСОБА_9, яка доручила ОСОБА_8 викликати працівників міліції. Коли останній взяв телефон щоб викликати міліцію, ОСОБА_6 з викраденим почав бігти до виходу з магазину. Першим його наздогнав ОСОБА_8, а потім ОСОБА_7, що намагалися затримати         ОСОБА_6, який застосував до них газового балончика ( т. 1 а.с. 34-35, 38-39).

Такі ж пояснення в судовому засіданні дала свідок ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_10, який як працівник міліції приїхав на виклик про затриманні в магазині злодія, в судовому засіданні показав, що був затриманий ОСОБА_6, який в магазині намагався викрасти куртку, а при його затриманні спробував втекти, застосувавши при цьому до працівників магазину газовий балончик. Сумка з курткою була вилучена у ОСОБА_6 у відділку міліції в присутності понятих.    

Дослідивши вказані та інші докази по справі, в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про те, що дії ОСОБА_6 18.09.2009 року розпочаті як таємне викрадення чужого майна, переросли у відкрите викрадення чужого майна, повторно, що не були доведені до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки він був затриманий працівниками магазину, правильно кваліфікувавши його дії в цій частині за ст.ст. 15 ч. 2, 186 ч. 2 КК України.

Підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_6 зі ст.ст. 15 ч. 2, 186 ч. 2 КК України на ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2 КК України, як про те ставиться питання в апеляції засудженого, колегія суддів не вбачає.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляції прокурора про м’якість призначеного засудженому покарання, оскільки призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України: вчиненому та особі засудженого.

Так, судом при призначені покарання ОСОБА_6 були враховані обставини, на які послався прокурор в апеляції, а саме: характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених ним злочинів, дані про його особу, що раніше притягувався до кримінальної відповідальності, та призначено покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, встановленої в ч. 2 ст. 185 КК України та в ст. 186 ч. 2 КК України з урахуванням ступеня здійснення злочинного наміру, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

    При цьому необхідно вказати, що прокурор в апеляції просив призначити ОСОБА_6 за ст.ст. 15 ч. 2, 186 ч. 2 КК України, що належить до категорії тяжких злочинів, а не злочинів середньої тяжкості, як помилково зазначено в апеляції прокурора, таке ж покарання, як призначив суд першої інстанції - у виді 4-х років позбавлення волі.

Що стосується прохання прокурора про призначення ОСОБА_6 покарання за ст. 185 ч. 2 КК України у виді 5 років позбавлення волі, що є максимальним за вказаним законом, то апеляція обґрунтування про це не містить, крім того, що прокурор зазначив в апеляції про те, що засуджений за вказаним злочином свою вину визнав повністю, що не узгоджується з позицією прокурора про призначення ОСОБА_6 максимального покарання за ст. 185 ч. 2 КК України.

Не оспорюється прокурором і правильність застосування судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_6 за сукупністю злочинів принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Інших обставин, щоб слугували підставою для призначення засудженому більш суворого покарання в апеляції прокурора не вказано.

З урахуванням викладеного апеляція прокурора задоволенню не підлягає, як і прохання засудженого про призначення йому більш м’якого покарання.  

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляції прокурора Ярошенка Ю.І., який затвердив обвинувальний висновок, та засудженого залишити без задоволення, а вирок Печерського районного суду      м. Києва від 16 лютого 2010 року відносно ОСОБА_6  - без зміни.

  С у д д і :

Балацька Г.О.               Бєлан Н.О.                 Мороз І.М.