Справа № 22-6742-2006 р. Головуючий у 1 інстанції Мавроді Р.Ф.
Категорія 19 Доповідач Азевич В.Б.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області
в складі:
головуючого Ювченко Л.П.
суддів Бабакової Г.А., Азевича В.Б. при секретарі Тума О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі Донецької області та ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 травня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі Донецької області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2006 року позивачка звернулася з вказаним позовом до суду. Вона посилалася на те, що при виконанні трудових обов'язків 22 вересня 2005 року з нею стався нещасний випадок на виробництві та вона отримала травму колінного суглоба. Висновком МСЕК від 20.12.2005 року їй вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності 25 % в зв'язку з каліцтвом, з наступним переоглядом.
Внаслідок погіршення стану здоров'я у зв'язку з виробничою травмою їй заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичних стражданнях, порушенні нормальних життєвих зв'язків, негативних наслідках, які потребують від неї додаткових зусиль для організації свого життя, що викликає у позивачки моральні страждання. Просила стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію в сумі 20 000 грн.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду від 26 травня 2006 р. позов задоволено частково, на користь позивачки з відповідача стягнуто на відшкодування моральної шкоди 13 000 грн.
Позивачка подала апеляційну скаргу в якій просить змінити рішення суду та постановити нове, яким стягнути з відповідача 20 000 грн., посилаючись на те, що визначаючи розмір моральної шкоди, суд не урахував всі обставини справи.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому відповідач посилається на те, що судом при винесені рішення порушені норми матеріального права, а позивач не надав суду доказів про те, що йому заподіяна моральна шкода, а саме висновку МСЕК. Окрім того, апелянт зазначає, що відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року №3235-1У, зупинено на 2006 рік дію статей Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", що регулюють відшкодування моральної шкоди.
Позивачка підтримала доводи свої апеляційної скарги та просила змінити рішення та задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційну скаргу відповідача просила відхилити.
Представник відповідача просила скасувати рішення суду та постановити нове про відмову у задоволенні позову, та відхилити апеляційну скаргу позивачки.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу позивачки слід відхилити. Апеляційна скарга відділення виконавчої дирекції Фонду підлягає частковому задоволенню, а рішення зміні з наступних підстав.
Згідно з п. З ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для зміни рішення суду є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Розглядаючи справу по суті, суд обгрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві, регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 р. (з наступними змінами).
Згідно з п. п "е" п.1 частини 1 ст. 21 та частини 3 ст. 28 цього Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять будь-яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.
По справі встановлено, що під час роботи на ВП „Шахта Новодонецька" ДП „Добропіллявугілля" позивачка отримала травму, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1, який складений 23 вересня 2005 року. Висновком МСЕК від 20.12.2005 року їй вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності 25 % в зв'язку з каліцтвом, з наступним переоглядом.
Тобто суд обгрунтовано дійшов висновку про те, що позивачці внаслідок нещасного випадку на виробництві заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило її нормальні життєві зв'язки, та потребує від позивачки додаткових зусиль для організації свого життя.
Даний висновок суду відповідає роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, які викладені в постанові від 31 березня 1995 р. № 4 „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди". (п. З )
Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2004 р. по справі №1-9/2004 положення частини 3 статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.
В зв'язку з чим, суд не може погодитися з доводами апелянта про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, та посиланням відповідача на необхідність отримання довідки МСЕК про встановлення факту моральної шкоди.
Суд не може прийняти до уваги доводи апелянта відносно того, що моральна шкода не повинна відшкодовуватися в зв'язку з тим, що законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік" зупинена дія статей, які регулюють відшкодування моральною шкоди застрахованим особам, з наступних підстав. Фонд не є бюджетною організацією та ніяких надходжень з бюджету не отримує, а зупинення дій зазначених вище статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не звільняє відповідача від обов'язку відшкодування моральної шкоди застрахованій особі. Окрім того, страховий випадок стався до набрання чинності закону „Про державний бюджет України на 2006 рік".
З матеріалів справи встановлено, що позивачці встановлена втрата професійної працездатності, в зв'язку з чим суд обгрунтовано, виходив з положень ст.21 та ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та дійшов висновку про наявність факту заподіяння позивачці моральної шкоди внаслідок нещасного випадку на виробництві, в зв'язку з чим стягнув на її відшкодування з відповідача грошову компенсацію.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував стан здоров'я позивачки, а саме, що вона на 25 % втратила професійну працездатність, та визначив розмір моральної шкоди в сумі 13 000 грн.
Але апеляційний суд вважає неможливим погодитися з розміром компенсації моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, бо він не відповідає характеру, ступеню та тривалості моральних страждань, яких зазнала позивачка. Враховуючи ці обставини, а також характер та обсяг фізичних і душевних страждань, яких зазнала позивачка, їх тривалість, наслідки виробничої травми, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивачки на відшкодування моральної шкоди необхідно стягнути 8 000 грн.
При цьому суд керується засадами розумності та справедливості.
З наведених вище підстав апеляційна скарга позивачки підлягає відхиленню.
Рішення суду першої інстанції відповідає нормам процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права, і підлягає зміні лише в частині визначення розміру заподіяної моральної шкоди.
Підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. З, 309 ч. 1 п. З, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі Донецької області задовольнити частково.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 травня 2006 року змінити. Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі Донецької області на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві, 8 000 ( вісім тисяч) гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.