Справа 22- 886 ас\2006 рік Головуючий у 1 інстанції Ребров С.О.
Категорія 37 Доповідач Висоцька В.С.
УХВАЛА. ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2006 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі: Головуючого ВИСОЦЬКОЇ В.С. суддів БІЛЯЄВОЇ О.М., ОСИПЧУК О.В. при секретарі КЕЛЕМЕНІ І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Будьонівської районної ради м.Донецька про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Будьонівського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2006 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Будьонівської районної ради м. Донецька. Стягнуто недоплачену компенсацію на оздоровлення за 2005 рік 93,30 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з"явився, судову повістку отримати відмовився, відповідно до п.8 ст.76 ЦПК України він вважається повідомленим. Представник відповідача до суду не з"явився, просить розглядати справу в його відсутність.
Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін, які повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином.
При розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач є учасником ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС, визнаний інвалідом 2 групи внаслідок захворювання отриманого при ліквідації аварії (а.с. 8) та відповідно до Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення. Виплати на оздоровлення проводяться в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, а саме постановами №836 від 28 липня 1996 року та №562 від 12.07.2005 року.
За період 2002-2005 років управління праці та соціального захисту населення Будьонівської районної ради м. Донецька , відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та№ 562 від 12 липня 2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплатило позивачу щорічну допомогу у розмірі по 26,70 грн за кожен рік (а.с.З).
Оскільки такі виплати, на думку позивача ОСОБА_1, не відповідають вимогам Конституції України та вказаного Закону, то він просить суд, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, який встановлювався законодавством, стягнути на його користь 4378,20 грн.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, постанова суду залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна компенсація на оздоровлення, зокрема, інвалідом третьої групи у розмірі 4-х мінімальних розмірів заробітної плати.
Відповідно до ст. 62 названого Закону, застосування цього Закону
провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є
обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Ст. 63 зазначеного Закону, фінансування витрат, пов'язаних з його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Вказані норми Закону не суперечать Конституції України, оскільки ст. 95 Конституції України передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ст. 116 Основного Закону, розроблення проекту закону про Державний бюджет України віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, а відповідно до ст. 117 Конституції України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими для виконання.
Таким чином, виходячи з наведеного, суд першої інстанції правильно керувався постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року „Про компенсаційні виплати особам,, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та № 562 від 12 липня 2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якими визначено розмір виплат.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 987 від 20 червня 2000 року "Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення" передбачено, що фінансування видатків Фонду здійснюється Державним казначейством України у межах наявних фінансових ресурсів шляхом переказу коштів територіальним управлінням Державного казначейства України на підставі поданого Міністерством надзвичайних ситуацій розподілу коштів Фонду. Перелік видатків на здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, що фінансується з Фонду, затверджується Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно ст. 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2002 рік", саме на Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету покладено обов'язок затвердити розподіл бюджетних призначень на погашення заборгованості із соціальних виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розрізі бюджетних програм.
Ст. 33 Закону України "Про державний бюджет на 2003 рік", визначено, що Кабінетом Міністрів України за узгодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету затверджується розподіл коштів на погашення заборгованості по соціальним виплатам, передбаченим програмою по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, чим підтверджена наявність заборгованості державним бюджетом.
Ст. 28 Закону України „Про Державний бюджет на 2004 рік" встановлена необхідність передбачити бюджетні призначення за державною програмою 'Соціальний захист та соціальне забезпечення в Україні" у сумі 14108908,1 тис. гривень, з яких на соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено 1659228,1 тис. гривень, у тому числі соціальні виплати, які здійснюються безпосередньо громадянам, - 1341235,1 тис. гривень, з яких 414279,4 тис. гривень - на повне погашення заборгованості, що виникла у минулі роки. Заборгованість при цьому враховувалася в межах розміру, встановленого вищевказаними постановами Кабінету Міністрів України, в цих розмірах кошти надходили на відповідний рахунок УПСЗН, з якого і проводилися виплати. Проведення виплат бюджетних коштів з інших рахунків, являється порушенням Бюджетного Кодексу України і тягне за собою відповідальність.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідно до Постанови Кабінету Мінастрів України №562 від 12 липня 2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено інвалідам 2 групи розмір щорічної допомоги на оздоровлення 120 грн. Фактично позивачку виплачено компенсації на оздоровлення 26,70 грн., тобто недоплата становить 93,70 грн., яка і стягнута судом.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищезазначеними нормами права, не впливають на висновки суду та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст. 198 ч.1 п.2, 200, 206 КАС України, апеляційний суд,
УХВАЛ ИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Будьонівського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом місяця з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.