ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
14.05.2007 | Справа №2-15/3858-2007 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримнафтапостачання” (96560, АР Крим, Сімферопольський район, с. Перове, вул. Шкільна, 7, код ЄДРПОУ 31883762)
До відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства “Нива” (96050, АР Крим, Красноперекопський район, с. Братське, код ЄДРПОУ 30699377)
Про стягнення 36651,25 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача – Могила Д.В., довіреність б/н від 20.12.2006р., у справі
Від відповідача – Попова А.М., довіреність № 1 від 03.01.2007 р., у справі
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю „Кримнафтапостачання” звернулося до Господарського суду АР Крим із позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства “Нива” про стягнення заборгованості за договором від 14.11.2006р. в розмірі 36651,25 грн., в тому числі 34859,15 грн. основного боргу, 1770,87 грн. пені, а також судові витрати та 21,23 грн. оплати за отримання довідки з держкомстату на відповідача.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань за договором від 14.11.2006 р. щодо повної та своєчасної оплати за придбаний товар, в результаті чого за ним склалася у розмірі 34859,15 грн., що стало приводом для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримнафтапостачання” з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.
27.03.2007 р. від представника позивача надійшло клопотання про зміну розміру позовних вимог у зв’язку зі збільшенням розміру пені. Просить стягнути з відповідача 34589, 15 грн. заборгованості, 2399,16 грн. – пені,370,10 грн. – державного мита, 118, 00 – грн.. сплати за інформаційне – технічне забезпечення судового процесу, 21,23 грн. – сплати за отримання довідки із держкомстату відносно відповідача.
Суд приймає вказану заяву до розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні надав суду відзив на позовну заяву від 14.05.2007 р., в якому визнав позовні вимоги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази, суд
ВСТАНОВИВ :
14.11.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Кримнафтапостачання” (Продавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством “Нива” (Покупець) був укладений договір б/н (а.с. 9-10).
Згідно з пунктом 1.1 вказаного Договору Продавець зобов’язаний передати у власність Покупця, а Покупець зобов’язаний прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали (паливо).
Ціна, асортимент та кількість палива зазначається Продавцем у первинних документах (накладна, рахунок і т.п.) (пункт 1.2 Договору).
Строк дії вказаного договору встановлений розділом 6 Договору та становить з моменту підписання договору один рік. Якщо після закінчення дії Договору жодна зі сторін не виявила бажання його розірвати протягом 2 тижнів, то вважається, що дія вказаного договору продовжена на один рік.
Покупець зобов’язаний повністю оплатити вартість палива (попередня оплата) до його передачі Продавцем.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що у випадку передачі палива Продавцем до його повної або часткової сплати Покупцем, Покупець зобов’язаний провести повний розрахунок за поставлене паливо протягом 3 банківських днів з моменту виконання зобов’язання.
На виконання вимог вказаного Договору 11.09.2006р. позивачем здійснювалися поставки палива відповідно Договору на загальну суму 112945,29 грн., про що свідчать наступні накладні:
Накладна № 0176 від 24.01.2007 р. у розмірі 12663,99 грн. (а.с. 10)
Накладна № 5852 від 21.12.2006 р. у розмірі 6496,35 грн. (а.с. 10)
Накладна № 5231 від 03.11.2006 р. у розмірі 9539,25 грн. (а.с. 11)
Накладна № 5136 від 27.10.2006 р. у розмірі 15939,00 грн. (а.с. 11)
Накладна № 5404 від 17.11.2006 р. у розмірі 15800,40 грн. (а.с. 12)
Накладна № 5357 від 15.11.2006 р. у розмірі 6931,05 грн. (а.с. 12)
Накладна № 5497 від 24.11.2006 р. у розмірі 22536,15 грн. (а.с. 13)
Накладна № 5624 від 04.12.2006 р. у розмірі 6568,80 грн. (а.с. 13)
Накладна № 5689 від 08.12.2006 р. у розмірі 8235,15 грн. (а.с. 14)
Накладна № 5629 від 05.12.2006 р. у розмірі 8235,15 грн. (а.с. 14),
Та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 15-22)
Відповідачем не була сплачена вартість поставленого товару в обумовлений Договором термін та в повному обсягу, чим самим порушені зобов’язання за договором, що і стало приводом для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримнафтапостачання” з позовом до суду про стягнення заборгованості у розмірі 34859,15 грн. в примусовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів оплати заборгованості за договором у розмірі 34859,15 грн.
За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 34859,15 грн. заборгованості за договором, через що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вказаної заборгованості підлягають задоволенню.
27.03.2007 р. від представника позивача надійшло клопотання про зміну розміру позовних вимог у зв’язку зі збільшенням розміру пені. Просить стягнути з відповідача 34589, 15 грн. заборгованості, 2399,16 грн. – пені, 370,10 грн. – державного мита, 118, 00 – грн.. сплати за інформаційне – технічне забезпечення судового процесу, 21,23 грн. – сплати за отримання довідки із держкомстату відносно відповідача.
Суд вважає за можливе задовольнити вказане клопотання оскільки згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог , відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Так, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у розмірі 2399,16 грн. станом на 03.04.2007 р.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 5.4 Договору сторони передбачили відповідальність Покупця за несвоєчасну оплату за Договором із розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.
Отже, загальна сума пені за прострочення виконання зобовязання відповідачем за період з 08.11.2006р. і станом на 03.04.2007 р. становить 2399,16 грн., підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.
Позивачем також заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача суми у розмірі 21,23 грн. сплати за отримання довідки із держкомстату відносно відповідача.
Відповідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.
Судом не вбачається підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем не визначена правова природа стягуваної суми (збитки, майнова шкода, судові витрати тощо), а відповідно не надане її нормативне обґрунтування, не наведені конкретні норми права у підтвердження заявленої до відшкодування суми.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства “Нива” (96050, АР Крим, Красноперекопський район, с. Братське, код ЄДРПОУ 30699377, р/р 26006032117306 ОКБ м. Сімферополь, МФО 324485) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримнафтапостачання” (96560, АР Крим, Сімферопольський район, с. Перове, вул. Шкільна, 7, код ЄДРПОУ 31883762, р/р 26003313041 в СФ АКБ МТБ МФО 384748) 34859,15 грн. заборгованості, 2399,16 грн. пені, 369,88 грн. державного мита та 117,93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.