ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2007 р. | Справа № 1/29-17/157-15/24 |
Господарський суд Івано - Франківської області у складі колегії суддів: головуючого судді Деделюка Бориса Васильовича, судді Фанди Оксани Михайлівни, судді Максимів Тетяни Володимирівни
при секретарі судового засідання Суфрищук Л.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: ТзОВ "Партнер" С.Стрільців, с.Сопів, Коломийський район, Івано-Франківська область,78217
до відповідача: Української державної інноваційної компанії в особі Івано-Франківського регіонального відділення, вул.Дністовська,32, м.Івано-Франківськ, 76000
про стягнення коштів
за участю представників сторін:
від позивача:Сікомас С.В., (довіреність від 31.12.07 р.), Вінтонюк І.М № 30.07-1 (довіреність від 30.07.07 р.);
від відповідача: Витвицька В.Д. - головний спеціаліст з правових питань Івано-Франківського регіонального відділення, (довіреність № 1834 від 01.01.07 р.), Джяутов В.В., (довіреність № 01-16/08 від 27.07.07 р.);
учасник судового засідання: Скора О.Д.- прокурор, посвідчення №44 від 19.10.01 р.
Представникам сторін роз”яснено права та обов”язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Згідно поданих клопотань технічна фіксація судового процесу не здійснюється. Відводу складу суду не заявлено.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Партнер” звернулося до суду з позовом про стягнення з Української державної інноваційної компанії в особі Івано-Франківського регіонального відділення 115793,31 грн. заборгованості, 1414,71 грн. –3 % річних, 7526,50 грн. інфляційних втрат, 2389046,23 грн. збитків (неодержаного прибутку) за період з 01.07.1999 р. по 01.08.2000 р., 1193749,80 грн. збитків (неодержаного прибутку) за період з 01.10.2003 р. по 01.03.2004 р. та судові витрати.
Позовні вимоги ТзОВ “Партнер” мотивовані невиконанням відповідачем договірних зобов’язань щодо фінансування підприємства для реалізації інноваційного проекту по інноваційному договору № 1/41-99 від 04.03.1999 р.
Відповідач заперечив проти позову (заперечення щодо позовних вимог від 04.04.2007 р. №01-16/96), посилаючись на виконання ним умов інноваційного договору, а саме фінансування ним проекту шляхом внесення майнової інвестиції (передача майна, майнових прав згідно актів приймання-передачі №№ 1 –8 від 20.07.2000 р.). Крім того, відповідач вважає розмір збитків (неодержаного прибутку) завищеним (спростування позовних вимог від 07.05.2007 р. № 01-16/117). Також Українською державною інноваційною компанією подана зустрічна позовна заява за № 01-16/188 від 27.07.2007 р., в якій відповідач поставив вимогу визнання інноваційного договору № 1/41-99 від 04.03.1999 р. недійсним в частині надання ТзОВ „Партнер” прямої інвестиції в сумі 249200,00 грн. (п. 1.4.2. договору та додаткової угоди). Зустрічний позов мотивований тим, що п. 1.4.2. інноваційному договору № 1/41-99 від 04.03.1999 р. порушує норми чинного на момент укладення договору Порядку формування та використання коштів Державного інноваційного фонду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.1998 р. № 1242, Наказу Міністерства України у справах науки і технологій „Про затвердження нормативних актів щодо порядку фінансування інноваційних проектів” від 03.03.1998 р. № 59, Порядку обліку доходів та видатків Державного інноваційного фонду, затвердженого Наказом Міністерства України у справах науки і технологій 01.10.1998 р. № 258.
З матеріалів справи встановлено наступне.
Між Івано-Франківським регіональним відділенням інноваційного фонду (надалі –“інвестор”), державним підприємством «Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія» (надалі –“лізингодавець”), правонаступником яких є Українська державна інноваційна компанія, та товариством з обмеженою відповідальністю “Партнер” (надалі –“підприємство”) був укладений інноваційний договір № 1/41-99 від 04.03.1999 р. Мета укладення договору –виконання інноваційного проекту “Впровадження технології виготовлення нової конкурентноспроможної продукції: преформ для виготовлення поліетиленових пляшок”. Відповідно до умов договору (пп. 1.4., 2.1.) інвестор взяв на себе зобов’язання по фінансуванню проекту шляхом перерахування коштів в сумі 1483000,00 грн. лізингодавцю для придбання ним обладнання та передачі підприємству на умовах фінансового лізингу, а кошти в сумі 249200,00 грн. інвестор зобов’язався перерахувати підприємству для виконання ним робіт відповідно до погодженого календарного плану (додаток № 2 до договору), відповідно – загальна сума фінансування становить 1732200,00 грн. Календарним планом встановлений наступний порядок виконання договору: підготовка виробництва –березень-квітень 1999 р. з фінансуванням в сумі 18818,00 грн., придбання сировини в березні-червні 1999 р. з фінансуванням в сумі 230382,00 грн. Крім того, 04.02.1999 р. для реалізації проекту та виконання умов інноваційного договору між підприємством та лізингодавцем був укладений договір фінансового лізингу № 1-03/99, відповідно до якого підприємству був переданий проект обладнання для виробництва преформ на суму 1389529,29 грн. (акт приймання-передачі від 04.03.1999 р.). Сторонами договору була проведена дооцінка обладнання (додаткові угоди до договору лізингу № 1 від 17.09.1999 р., № 2 від 26.10.1999 р.), внаслідок чого була погоджена загальна його вартість в сумі 1661578,06 грн.
Зобов’язання інвестора перед підприємством по перерахуванню останньому коштів в сумі 249200,00 грн. не виконувались. Тому сторонами 21.07.2000 р. була укладена додаткова угода до інноваційного договору. Відповідно до умов додаткової угоди інвестором в якості майнової інвестиції були передані підприємству майно та майнові права належні попередньому виконавцю вказаного інноваційного проекту –приватному підприємству виробничо-комерційній фірмі “Корал”, –на загальну суму 133406,69 грн. (акти приймання-передачі від 19 –20.07.2000 р.), а решту коштів в сумі 115793,31 грн. (фінансова інвестиція) зобов’язався перерахувати підприємству. Таким чином, внаслідок внесення змін до інноваційного договору № 1/41-99 від 04.03.1999 р., відповідні змінені положення були викладені наступним чином: загальна вартість проекту становить 1942200,00 грн. (п. 1.2.), в тому числі: інвестор вносить 1732200,00 грн. (1598793,31 грн. грошовими коштами, 133406,69 грн. майновими активами); на реалізацію інноваційного проекту інвестор виділяє (п. 1.4.): лізингодавцю на умовах зворотної безвідсоткової позики кошти в сумі 1483000,00 грн., які перераховуються для проведення лізингодавцем матеріально-технічного забезпечення реалізації інноваційного проекту (п. 1.4.1.); підприємству на умовах зворотної безвідсоткової позики кошти в сумі 115793,31 грн. та майнову інвестицію в сумі 133406,69 грн. (п. 1.4.2.). Інші положення інноваційного договору № 1/41-99 від 04.03.1999 р. залишилися без змін.
Вищий господарський суд у даній справі в постанові від 09.03.2005 р. та постанові від 24.07.2007 р. вказав на необхідність належного дослідження та оцінки наведених обставин, а саме: стану взаємних розрахунків між сторонами, оцінки додаткової угоди від 21.07.2000 р., наявності вини відповідача та причинного зв’язку між неправомірними діями відповідача та заподіяними збитками. Відповідно, висновки суду першої інстанції, викладені у рішеннях суду у даній справі від 06.07.2004 р., від 19.10.2005 р., слід вважати такими, що підтверджені зібраним у справі доказами, а тому відповідають вимогами чинного законодавства.
Первісний позов ТзОВ „Партнер” підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 151, 161, ЦК УРСР, чинного на момент укладення та дії інноваційного договору, зобов’язання виникають з договору і повинні виконуватись належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язань і одностороння зміна договору не допускається – ст. 162 ЦК УРСР. Пунктом 2.1.2. інноваційного договору з урахуванням додаткової угоди від 21.07.2000 р. передбачений обов’язок інвестора здійснити фінансування підприємства в сумі 115793,31 грн. Однак свої зобов’язання по договору в частині фінансування проекту інвестор не виконав, доказів належного їх виконання суду не надав. Як видно з спростування позовних вимог від 07.05.2007 р. № 01-16/117, поданих відповідачем, інвестором визнається факт недофінансування проекту в сумі 115793,31 грн. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про інвестиційну діяльність», суб’єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність за недодержання договірних зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми (ст. 214 ЦК УРСР, ч. 2 ст. 625 ЦК України).
В разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання боржником він зобов’язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов’язання було виконано боржником –ст. 203 ЦК УРСР. Відповідно до Тимчасової методики визначення збитків, спричинених порушенням господарських договорів, погодженої Державною комісією Ради Міністрів з економічної реформи 21.12.1990 р., до неодержаних прибутків (упущеної вигоди) відносяться всі доходи, які б отримала потерпіла сторона, якби зобов’язання було виконано (наприклад, прибуток, не отриманий в результаті зменшення об’єму виробництва, зміни асортименту виготовленої продукції, зниження її якості і т.п.). Економічну можливість впровадження виробництва нової конкурентноспроможної продукції та отримання прибутку від реалізації проекту обґрунтовано експертизою інноваційного проекту, виготовленого науково-впроваджувальною фірмою ТзОВ «ТЕХЕКО»з врахуванням висновків додаткової експертизи Центру експертизи Державного інноваційного фонду України. Висновком визначено необхідні складові реалізації проекту, обґрунтовано розмір та напрямки фінансування, досягнення економічного ефекту виконання проекту, тобто отримання прибутку ставиться в залежність від чіткого виконання сторонами своїх обов’язків, в тому числі і щодо фінансування проекту. Тобто, виконання проекту неможливе без його фінансування. Відповідно, виконання інвестором зобов’язань по інноваційному договору № 1/41-99 від 04.03.1999 р. в частині перерахування інвестором коштів підприємству на придбання сировини, є необхідною умовою реалізації проекту та отриманням його виконавцем прибутку. Таким чином, чітко простежується причинний зв’язок між неправомірними діями інвестора, які полягали в неналежному виконанні договору в частині фінансування підприємства та збитками підприємства, які виявились у неотриманні ним запланованого прибутку від реалізації ним продукції по договорах, укладених 28.03.1999 р, 12.08.1999 р. з ТзОВ «Аква ЛТД»та 01.07.2003 р. з ПАФ «Інтеграл». Розрахунок неодержаного прибутку підприємства за період з 01.07.1999 р. по 01.08.2000 р. в сумі 2389046,23 грн. та за період з 01.10.2003 р. по 01.03.2004 р. в сумі 1193749,80 грн., обґрунтований висновком судової експертизи від 29.06.2004 р. № 712, проведеним Тернопільським відділенням Київського наукового дослідного інституту судових експертиз. Враховуючи, що висновок, призначений згідно ухвали суду від 10.06.2004 р. у даній справі, містить в собі докладний опис дослідження, дає відповіді на всі запитання, поставлені судом в ухвалі, його слід визнати повним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Позивачем надані суду належні докази, якими обґрунтовані його позовні вимоги. Відповідачем же не надано доказів, які б підтверджували виконання ним зобов’язань по договору № 1/41-99 від 04.03.1999 р. по перерахуванню коштів підприємству і які б, відповідно, спростовували докази його вини у порушенні зобов’язань та заподіянні збитків.
Стосовно зустрічного позову Української державної інноваційної компанії про визнання інноваційного договору № 1/41-99 від 04.03.1999 р. недійсним в частині надання ТзОВ „Партнер” прямої інвестиції в сумі 249200,00 грн. (п. 1.4.2. договору та додаткової угоди), то він не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідач обґрунтовуючи позов посилається на те, що при переукладенні інноваційного договору № 1/41-99 від 04.03.1999 р. шляхом підписання 21.07.2000 р. додаткової угоди не передбачалось надавати ТзОВ „Партнер” жодних додаткових коштів на виконання проекту, а був намір лише передати майно та виконані роботи від ПП ВКФ „Корал” до ТзОВ „Партнер”. Однак, як видно з матеріалів справи, саме укладення сторонами 21.07.2000 р. додаткової угоди до інноваційного договору мало на меті виконання інвестиційних зобов’язань Держіннофонду по фінансуванню проекту. Зокрема п. 1.4.2. встановлено, що Держіннофонд взяв на себе зобов’язання надати підприємству кошти в сумі 115793,31 грн. та майнову інвестицію в сумі 133406,69 грн. Сторо нами частково виконаний п. 1.4.2. інноваційного договору, а саме Держіннофондом передані, а ТзОВ „Партнер” отримані майно та майнові права належні попередньому виконавцю вказаного інноваційного проекту –приватному підприємству виробничо-комерційній фірмі “Корал”, –на загальну суму 133406,69 грн., що підтверджується актами приймання-передачі від 19 –20.07.2000 р., підписаними представниками сторін. Крім того, представник Української державної інноваційної компанії в заяві від 07.05.2007 р. № 01-16/117 визнав факт недофінансування проекту в сумі 115793,31 грн. Отже, сторонами досягнуто згоди щодо істотних умов інноваційного договору та додаткової угоди, ними частково виконані зобов’язання, а тому підстав для визнання недійсним інноваційного договору в частині немає.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.8, ст. 124 Конституції України, Законом України „Про інвестиційну діяльність”, ст.ст. 6, 71, 76, 80, 84, 151, 161, 162, 203, 214, 216, 374 ЦК УРСР, ст.ст. 15, 16, 22, 267, 623, 625 ЦК України, ст.ст. 20, 216, 224, 225 ГК України, ст.ст. 1, 4, 32, 34, 41 –44, 48, 49, 82 –85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Задоволити позов товариства з обмеженою відповідальністю “Партнер” до Української державної інноваційної компанії в особі Івано-Франківського регіонального відділення.
2. Стягнути з Української державної інноваційної компанії, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 65/Б (код ЗКПО 00041467) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Партнер”, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, село Сопів, вул. Січових Стрільців (код ЗКПО 13130695) 115793,31 грн. заборгованості, 1414,71 грн. – 3 % річних, 7526,50 грн. інфляційних втрат, 2389046,23 грн. збитків (неодержаного прибутку) за період з 01.07.1999 р. по 01.08.2000 р., 1193749,80 грн. збитків (неодержаного прибутку) за період з 01.10.2003 р. по 01.03.2004 р., судові витрати –1700,00 грн. сплаченого державного мита, 118,00 грн. витрат по оплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1464,96 грн. витрат за проведення судової експертизи.
3. Відмовити в задоволенні зустрічного позову Української державної інноваційної компанії до ТзОВ „Партнер” про визнання недійсним інноваційного договору № 1/41-99 від 04.03.1999 р., укладеного між Івано-Франківським регіональним відділенням Державного інноваційного фонду та ТзОВ „Партнер”, в частині надання ТзОВ „Партнер” прямої інвестиції в сумі 249200,00 грн. (п. 1.4.2. договору та додаткової угоди).
Головуючий суддя Деделюк Борис Васильович
Суддя Фанда Оксана Михайлівна
Суддя Максимів Тетяна Володимирівна
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його виготовлення і підписання в повному обсязі.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.