ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13.06.2007р.

м.Київ

№ 48/10-А

15:28

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

13.06.07р.

м. Київ

№48/10-А

15 год. 28 хв.

За позовом

Національного банку України

 

До  Треті особи:

1) Спеціальної контрольної комісії з питань державних закупівель при Рахунковій палаті України 2) Міжвідомчої комісії з питань державних  закупівель при Рахунковій палаті  1) Фірма «Gieseck & Devrient GmbH»(Німеччина); 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Карсистеми»; України

 

Про	скасування рішення

 

Головуючий суддя Судді

Сулім В.В.   К   Качан Н.І. Н.  Якименко М.М.

 

Секретар судового засідання Мисник Т.М.

 

Представники:

 

Від позивача:Юрченко Г.О. -пред. за довір., Косінов Л.В. -пред. за довір.

 

Від відповідача: Від 3-іх осіб:не з'явився 1) не з'явився 2) Терешонок В.В. -пред. за довір. 3) не з'явився

 

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

 

Позивач звернувся до  Господарського суду міста Києва  з позовом про скасування рішення Спеціальної контрольної комісії з питань державних закупівель при Рахунковій палаті України від06.10.2006р. №34/74-СКК-31 (далі - Рішення).

Позов мотивовано тим, що оскаржуване Рішення щодо порушення Позивачем законодавства про закупівлю, зокрема, частини 3 статті 15, статті 21, 26 Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти„ та частині 7 статті 51 Бюджетного кодексу України протирічить вимогам Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, не відповідає обставинам справи  і за своїм змістом не спрямоване на виконання мети вказаного Закону щодо створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції, забезпечення прозорості закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти та досягнення оптимального і раціонального їх використання. Крім того, оскаржуване рішення прийнято з порушення вимог  ст. 37 Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, оскільки Відповідач порушив 20 денний термін розгляду скарги Компанії La Rue International Ltd», не повідомив Позивача, що скарга Компанії La Rue International Ltd»ще розглядається та не продовжила строк зупинення процедури закупівлі.

До того ж, Позивач наголошує, що по зазначеній процедурі закупівлі скарга подається вдруге. В першому випадку скарга подавалася ВМГО «Українська ліга молодих підприємців»(скарга від 10.07.2006 №136/1) та містила вимогу здійснити ґрунтовний аналіз щодо відповідності тендерної документації Позивача вимогам Закону. Відповідач своїм рішенням від 08.09.2006 №31/20-СКК-38р залишила скаргу без задоволення. Тобто, при розгляді скарги ВМГО «Українська ліга молодих підприємців»в частині відповідності тендерної документації вимогам Закону, Відповідачем жодних порушень не виявлено.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.12.06 було відкрито провадження по справі та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.02.07 до участі у справі  у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних  вимог, на боці позивача було залучено Фірму «Gieseck & Devrient GmbH»(Німеччина) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Карсистеми».

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.02.07 закінчено підготовче провадження  по справі та призначено колегіальний судовий розгляд.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 28.02.07 розгляд справи доручено колегії суддів у складі Сулім В.В. (головуючий), Смірнова Л.Г., Якименко М.М.

В зв'язку з тим, що суддю Смінову Л.Г. було  призначено  суддею  Київського  апеляційного господарського суду, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 04.04.07 розгляд справи доручено  здійснити судовій колегії  у новому складі суддів: Сулім В.В. (головуючий), Якименко М.М., Качан Н.І.

Ухвалою Господарського суд міста Києва  від  24.04.07 до  участі у справі в якості Третьої особи-3, яка не заявляє  самостійних  вимог  на боці Відповідача було залучено Міжвідомчу  комісію  з  питань державних  закупівель при Рахунковій палаті.

Відповідач  надіслав до  суду повідомлення про внесені зміни  до  Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” від 01.12.2006  відповідно  до яких  з метою забезпечення відкритості та прозорості державних закупівель діє новий орган -Міжвідомча комісія з питань державних закупівель. При цьому Міжвідомча комісія з питань державних закупівель не є правонаступником Спеціальної контрольної комісії з питань державних закупівель при Рахунковій палаті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2007 Міжвідомчу комісію з питань державних закупівель при Рахунковій палаті України залучено до участі у справі у якості Відповідача-2.

Представник Відповідача-1 у судове засідання не з'явився. Причини неявки суду не відомі. Оскільки ухвали та повістки надсилалися за юридичною адресою Відповідача (про що свідчать відмітки канцелярії господарського суду міста Києва на зворотньому боці повісток та ухвал), сторони вважаються належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно з ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Представники Третіх осіб позивні вимоги підтримали повністю.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, господарський суд міста Києва, -

 

ВСТАНОВИВ:

          Компанією La Rue International Ltd»було подано скаргу до Відповідача щодо порушень Позивачем Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» при організації та здійсненні процедури закупівлі за державні кошти комплектів технологічного обладнання для створення автоматизованих процесів оброблення готівки в територіальних управліннях Позивача.

          В скарзі було викладено вимоги про визнання незаконними дій Єдиного тендерного комітету Позивача щодо визнання за результатами оцінки найкращою тендерної пропозиції по пунктах 1 та 2 державної закупівлі -компанії «Gieseck & Devrient GmbH»та по пункту 3 компанії «Картсистем»; визнання недійсним рішення Єдиного тендерного комітету Національного банку України від 19.07.06, яким відхилено тендерну пропозицію компанії La Rue International Ltd»та визнано переможцем по пунктах 1 та 2 державної закупівлі -компанії «Gieseck & Devrient GmbH»та по пункту 3 компанії «Картсистем»; зобов'язання Єдиного тендерного комітету Позивача провести повторну оцінку тендерних пропозицій учасників відкритих торгів на закупівлю комплектів технологічного обладнання для створення автоматизованих процесів оброблення готівки в територіальних управліннях Позивача, закріплених Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»; зобов'язання Єдиного тендерного комітету Позивача за результатами повторної оцінки тендерних пропозицій учасників відкритих торгів прийняти рішення про визнання по пунктах 1,2,3 державної закупівлі найкращою тендерну пропозицію компанії  La Rue International Ltd»та акцептувати цю тендерну пропозицію.

          Рішенням Відповідача від 06 жовтня 2006 року за № 34/74-СКК-31р (далі -Рішення) скаргу компанії La Rue International Ltd»задоволено частково та відмінено торги, проведені Позивачем на закупівлю комплектів технологічного обладнання для створення автоматизованих процесів оброблення готівки  в територіальних управліннях Позивача.

          Даним Рішенням встановлено наступне.

          Позивачем в Інформаційному бюлетені Тендерної палати України № 22(41) від 29.05.06 було опубліковане оголошення № 2232806 про проведення відкритих торгів на закупівлю за державні кошти комплектів технологічного обладнання для створення автоматизованих процесів оброблення готівки в територіальних управліннях Позивача.

          Переможцями по даному тендеру, згідно повідомлення про результати від 21.07.06 № 31-115/907-7675 визнано ТОВ «Картсистеми»за частиною 3 та компанію «Gieseck & Devrient GmbH»- за частинами 1, 2 предмету закупівлі. 

          Як свідчать дані протоколу засідання тендерного комітету з організації тендерних закупівель Департаменту готівково-грошового обігу від 07.07.06 №11 тендерним комітетом Позивача було прийнято рішення на підставі вимог ст.27 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»про відхилення тендерної пропозиції скаржника за ч.1 предмета закупівлі як такої, що не відповідає технічним вимогам та умовам щодо предмету закупівлі п.3 розділу 1, п.п.2.3, 5.1, 5.2 16.4 розділу 2 тендерної документації Позивача.

По частині 2 та 3 предмета закупівлі тендерна пропозиція скаржника була допущена до бальної оцінки тендерних пропозицій учасників, в результаті якої тендерна пропозиція компанії «Gieseck & Devrient GmbH»набрала найбільшу кількість балів по 2 частині, а компанії «Картсистем»по 3 частині предмета закупівлі.

В оскаржуваному Рішенні зазначені наступні порушення Позивачем законодавства про закупівлю: невідповідність вимог передбачених в п.п.2.3 п.2 «Оформлення тендерних пропозицій»та п.7 Додатку № 3 тендерної документації Позивача вимогам ч.3 ст.15 та ч.5 ст.21 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»; на порушення ст..21 та 26 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»тендерна документація Позивача не містить переліку критеріїв та методики їх оцінки для визначення найкращої тендерної пропозиції, умови щодо порядку оплати, передбачені в п.4 розділу 4 тендерної документації Позивача суперечать ч.7 ст.51 Бюджетного кодексу України.

Оцінюючи подані Позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Господарський суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.15 Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” замовник не повинен встановлювати дискримінацйних вимог до учасників. Згіно з ч.5 ст.21 Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників.

Позивач в наданих суду позові та письмових поясненнях посилається на те, що Відповідач-1 не обгрунтував в чому саме полягають дискримінаційні вимоги та обмеження конкуренції закріплені Позивачем у тендерній документації.

Згідно зі ст. 2? Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” одним із принципів державних закупівель є недискримінація Учасників. Недискримінацією Учасників відповідно до статті 5 цього закону є:

- вітчизняні та іноземні Учасники беруть участь у процедурі закупівлі на рівних умовах відповідно до положень Закону, за винятком випадків, коли  застосовується положення статті 6 Закону;

- замовник забезпечує рівноправний доступ усіх учасників до інформації з питань закупівлі.

Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 15 Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” замовнику надано право вимагати від учасника надання та підтвердження документально інформації про провадження учасником господарської діяльності відповідно до положень його статуту.

Законом України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, а саме ст. 21, передбачено, що тендерна документація повинна містити додаткові умови, необхідні для акцепту тендерних пропозицій, а також іншу інформацію, яку Замовник вважає за необхідне включити до тендерної документації.

Судом з поданих Позивачем пояснень встановлено, що останній забезпечив рівні умови як для вітчизняних, так і для іноземних учасників та рівноправний доступ для всіх учасників до інформації з питань закупівлі. Жодних претензій зі сторони учасників торгів до Позивача не надходило.

Також судом на підставі поданих Позивачем доказів встановлено, що всі учасники виконали вимогу Позивача щодо поінформування його про виконання ними аналогічних договорів. При цьому будь-яких скарг щодо дискримінаційного характеру такої вимоги до Позивача від учасників торгів не надходило.

Таким чином, суд погоджується з тим, що висновок Відповідача-1 про те, що Позивач не дотримався принципу недискримінації, є безпідставним та необґрунтованим, а також таким, що не відповідає змісту статей  15 та 21 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

Позивач також звертає увагу суду на невідповідність дійсним обставинам висновку Відповідача-1 про те, що тендерна документація Позивача не містить переліку критеріїв та методики оцінки тендерних так як зазначена методика оцінки тендерних пропозицій викладена у розділі 3 тендерної документації Позивача та встановлюється для кожної частини закупівлі максимальну суму балів та порядок визначення кількості балів для відповідної пропозиції

Суд погоджується з такою позицією Позивача, оскільки з наявних у справі доказів вбачається, що останній дотримався вимог законодавства у сфері державних закупівель щодо обов'язкового зазначення методики оцінки тендерних пропозицій учасників закупівель.

Позивач, крім того, вважає, що Відповідач-1 в оскаржуваному Рішенні необґрунтовано робить висновок про те, що умови щодо порядку оплати, передбачені в розділі 4 тендерної документації Позивача «Основні умови, що будуть включені до договору на закупівлю»суперечать ч. 7 ст.51 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до ч. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України визначено, що після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання, розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 36 ст. 2 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

В той же час, відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національний банк України»Позивач (Національний банк України) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

          Згідно зі ст. 3 цього ж закону джерелами формування статутного капіталу Позивача є доходи його кошторису, а при необхідності - Державний бюджет України.

          Крім того, п. 3.6. Положення про порядок укладання Національним банком України договорів з господарських питань, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 09.08.2006 № 308 визначено, що якщо умовами розрахунків за договором про закупівлю передбачено авансові платежі, то, як правило, аванс визначається в розмірі до 50% від загальної вартості за договором.

Входячи з наведеного, суд робить висновок про те, що Позивач не є розпорядником бюджетних коштів, про яких йдеться у ч.7 ст.51 Бюджетного кодексу України, а тому  порядок оплати товарів робіт та послуг після їх отримання, що визначений ст.51 Бюджетного кодексу України на Національний банк України не поширюється.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Ч. 4 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на суб'єкта владних повноважень подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Отже, вказана норма встановлює презумпцію протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та покладає на нього обов'язок довести суду правомірність свого рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач-1 та Відповідач-2 письмових пояснень з приводу заявленого Позивачем позову або будь-яких документів на підтвердження правомірності прийнятого оскаржуваного рішення суду не подали, в судові засідання представники Відповідача-1 та Відповідача-2 не з'явилися, хоча були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення повісток та ухвал суду, які залучені до матеріалів справи.

З огляду на це, суд вважає, що Відповідач-1 та Відповідач-2 не виконали вимог, встановлених ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в частині доказування та обґрунтування правомірності їхніх дій, а прийняте Відповідачем-1 і оскаржуване Позивачем Рішення від 06.10.2006 №34/74-СКК-31р є таким, що прийняте з порушенням норм чинного в Україні законодавства з питань регулювання державних закупівель, а отже порушує права та законні інтереси Позивача.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про  скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. 

З огляду на те, що Відповідачі 1 та 2 всупереч вимогам ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довели правомірності свого рішення, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на відповідача. 

 

Керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства, Господарський суд м. Києва,  -

 

ПОСТАНОВИВ:

 

1. Адміністративний позов Національного банку України задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Спеціальної контрольної комісії з питань державних закупівель при Рахунковій палаті України від 06.10.2006 №34/74-СКК-31р.

3. Судові витрати присудити на користь позивача -Національного банку України.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Дата виготовлення та підписання   27.06 . 2007

 

Головуючий суддя                                                                                Сулім В.В.

 

Судді                                                                                                        Качан Н.І.

 

                                                                                                                 Якименко М.М.