Справа № 2-1296/2010  року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10 червня 2010 року                     м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області  в складі:

головуючого-судді:          Антоняк Т. М.

секретаря:              Барабаш М.В.,

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську    цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3  до Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківськоко обласного бюро технічної інвентаризації, Фонду комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська, Приватного підприємства “Плюс 999”, ОСОБА_4 про визнання нечинним рішення Івано-Франківської міської ради від 08 листопада 2001 року, визнання нечинним п. 2, 2.14 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №58 від 27 лютого 2001 року, в частині надання дозволу ПП “999” укласти з виконавчим комітетом міської ради договір оренди нежитлових приміщень площею 165,7 кв.м., розташованих в підвалі будинку на АДРЕСА_1 на період до 31.03.2002 року,  визнання нечинним свідоцтва про право власності на нежитлові підвальні приміщення площею 176,7 кв.м., розташовані по АДРЕСА_1, виданого Івано-Франківським ОБТІ 29.03.2002 року, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових підвальних приміщень №Д-235 від 30.04.2002 року, зобов'язання ОСОБА_4 звільнити підвальні приміщення площею 67,2 кв.м., суд -

встановив:

Позивачі звернулися в суд з позовом до відповідачів -   Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківськоко обласного бюро технічної інвентаризації, Фонду комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська, Приватного підприємства “999”,ОСОБА_4 з вимогами про:

•   визнання нечинним рішення ХІХ сесії Івано-Франківської міської ради ІІІ демократичного скликання від 08 листопада 2001 року “Про включення в перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Івано-Франківська, що підлягають приватизації”, в частині включення до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягали приватизації шляхом викупу ПП “Плюс 999”,нежитлових підвальних приміщень в будинку по АДРЕСА_1;

•    визнання нечинним свідоцтва про право власності на нежитлові підвальні приміщення площею 176,7 кв.м., розташовані по АДРЕСА_1, як такі, що належать територіальній громаді міста Івано-Франківська, виданого Івано-Франківським ОБТІ 29.03.2002р.;

•   визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових підвальних приміщень №Д-235 від 30.04.2002 року, укладеного між Фондом комунальної власності територіальної громади м.Івано-Франківська та ПП “Плюс 999”, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_5;

•   зобов'язання ОСОБА_4 звільнити підвальні приміщення площею 67,2 кв.м.

    В порядку уточнення позовних вимог позивачі подали заяву про збільшення позовних вимог, в якій просили визнати нечинним п.2,2.14 рішення виконавчого комітету Івано-Франківсської міської ради №58 від 27 лютого 2001 року в частині надання дозволу приватному підприємству “Плюс-999” укласти з виконавчим комітетом міської ради договір оренди нежитлових приміщень площею 165,7 кв.м., розташованих в підвалі будинку на АДРЕСА_1 на період до 31.03.2002р.

    Свою позицію позивачі мотивують тим, що їм, як власникам квартир АДРЕСА_3,АДРЕСА_5,АДРЕСА_4 належали підвальні приміщення житлового будинку, які знаходились в їх постійному користуванні. Рішенням Івано-Франківської міської ради від 08 листопада 2001 року зазначені підвальні приміщення були включені до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу ПП “Плюс 999”, а пізніше дарувались і продавались іншим особам. Вважають, що є співвласниками допоміжних приміщень в будинку - підвалів,  як складової частини належного їм на праві власності житла, та що до спірних правовідносин слід застосувати вимоги Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а також враховувати рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 року.    

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та представники позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимоги позову підтримали з підстав, викладених в позовній заяві та заяві про збільшення  позовних заяв, обгрунтовуючи свою позицію документальними доказами, долученими до позову. Просили позов задоволити.

Представник відповідача — Івано-Франківської міської ради за довіреністю вимоги позову заперечив, вказавши що оскаржувані рішення були прийняті в межах повноважень, та в спосіб визначений законом, підстав для їх скасування не вбачає. Просив в позові відмовити.

Представники відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечили та зазначили, що позивачі не мають  відношення до підвальних приміщень, площею 176,7 кв.м., які знаходяться в будинку АДРЕСА_1 а тому в позові слід відмовити.

Представник Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник - Фонду комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Просив в позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази надані суду на обгрунтування позовних вимог, повно та всебічно з'ясувавши таким чином обставини справи суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20.10.1994 року ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_4 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 17).

Відповідно до свідоцтва про право власності від 25.11.1993 року ОСОБА_9 та ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1 в рівних долях (а.с. 18).

    На підставі договору купівлі-продажу квартири від 26.01.2008 року ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_5 (а.с. 19-20).

    Відповідно до п.2 Витягу з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №58 від 27 лютого 2001 року надано дозвіл юридичним та фізичним особам укласти з виконавчим комітетом міської ради договори оренди нежитлових приміщень, зокрема, п.2.14 зазначено, що такий дозвіл надано приватному підприємству “Плюс 999” на нежитлові приміщення, розташовані у підвалі будинку на АДРЕСА_1 на період до 31.03.2002р. для надання населенню оздоровчих послуг.(а.с.56).

    На підставі зазначеного рішення 27.02.2001 року укладено Договір оренди нежитлових приміщень №ДО-1651 відповідно до якого Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, як Орендодавець, передав в строкове платне володіння та користування нежитлові приміщення Клубу комунальників площею 165,7 кв.м., розташовані в підвалі будинку в будівлі на АДРЕСА_1 та знаходиться на балансі Житлово-експлуатаційної організації №7.  Відповідно до Акту прийому-передачі в оренду нежитлової будівлі від 27.02.2001р. №ДО-1651 Приватне підприємство “Плюс 999”, як Орендар, прийняв в оренду зазначені в Договорі нежитлові приміщення. (а.с.58-68).

     Рішенням ХІХ сесії Івано-Франківської міської ради ІІІ демократичного скликаннявід  08.11.2001 року (а.с.7) затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська, що підлягають приватизації, до якого включено й нежитлове підвальне приміщення за адресою АДРЕСА_1 На підставі цього рішення 29.03.2002 року видане свідоцтво про право власності, згідно якого територіальній громаді м.Івано-Франківська на праві комунальної власності належало нежитлове підвальне приміщення загальною площею 176,7 кв.м. по АДРЕСА_1 (а.с. 8).

    30 квітня 2002 року між Фондом комунальної власності територіальної громади міста  Івано-Франківська в особі голови Фонду ОСОБА_10 як Продавця та приватного підприємства “Плюс 999”, в особі власника ОСОБА_11 як Покупця  укладено Договір купівлі-продажу нежитлових підвальних приміщень в будинку на АДРЕСА_1 № Д-235. Відповідно до п.1.1 даного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця продані шляхом викупу нежитлові підвальні приміщення в будинку на АДРЕСА_1 площею 176,7 кв.м., а саме: приміщення І площею 7,8 кв.м.; приміщеня ІІ площею 2,0 кв.м.; приміщення ІІІ площею 4,4 кв.м.; приміщення ІV площею 3,1 кв.м.; приміщення V площею 24,7 кв.м.; приміщення VІ площею 20,7 кв.м.; приміщення VІІ площею 21,1 кв.м.; приміщення VІІІ площею 18,7 кв.м.; приміщення ІХ площею 24,3 кв.м.; приміщення Х площею 12,3 кв.м.; приміщення ХІ площею 2,3 кв.м.; приміщення ХІІ площею 25,5 кв.м.; приміщення ХІІІ площею 9,8 кв.м., а покупець зобов'язується прийняти вказаний Об'єкт Приватизації та сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі (а.с.9-13).

    З долученої до матеріалів справи інформаційної довідки Івано-Франківського ОБТІ від 07.11.2008р. №2800 вбачається, що спірні нежитлові приміщення переходили у право власності інщих осіб шляхом: Договору купівлі-продажу від 25.07.2003 року № Д-340 вказані нежитлові підвальні приміщення зареєстровано за гр.ОСОБА_12; Договору дарування від 13.09.2004 року №0439 нежитлові підвальні приміщення зареєстровано за  ОСОБА_13 (а.с. 105).

    Відповідно до Договору купівлі-продажу від 04.01.2006 року ОСОБА_13, як Продавець, передала у власність, а ОСОБА_4, як Покупець, прийняв у власність та сплатив обумовлену грошову суму за нежитлові підвальні приміщення площею 176,7 кв.м., розташовані в будинку номер АДРЕСА_1 (а.с.21).

    Частиною 2 ст.382 ЦК України встановлено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

    Відповідно до ст.1 ЗУ «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення);  

    Цією ж статтею визначено, що нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.  

    Згідно з ч.2 ст.10 Закону України ?ро приватизацію державного житлового фонду” власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в   гуртожитку  є  співвласниками  допоміжних  приміщень  будинку, технічного   обладнання,   елементів   зовнішнього  благоустрою  і зобов'язані  брати  участь  у  загальних  витратах,  пов'язаних  з утриманням  будинку  і прибудинкової території відповідно до своєї частки  у  майні  будинку  чи  гуртожитках.  Допоміжні  приміщення (кладовки,    сараї    і   т.   ін.)   передаються   у   власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

      Нежилі   приміщення  житлового  фонду,  які  використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового  обслуговування населення на умовах  оренди,  передаються  у  комунальну  власність відповідних міських, селищних,  сільських  Рад  народних  депутатів (п.9 ст.8 Закону).  

      Відповідно до статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на житловий фонд, нежитлові приміщення, інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

    Згідно матеріалів інвентаризаційної спави від 24.06.1999 року встановлено, що підвальні приміщення по АДРЕСА_4 належали Клубу комунальників обласного комітету профспілки (а.с. 101-104). Тому, Івано-Франківська міська рада в межах своїх повноважень прийняла рішення про включення зазначених підвальних приміщень в перелік об'єктів комунальної власності.

    З наведених норм слідує, що нежилі приміщення є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. Той факт, що квартири АДРЕСА_2 АДРЕСА_5, АДРЕСА_4 належать позивачам на праві власності, не породжує у них передбаченого ч.2 ст.382 ЦК України права спільної сумісної власності на спірні підвальні приміщення, розташовані в цьому ж будинку, оскільки спірні приміщення є об'єктом права комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська, яка здійснює правомочності щодо цього об'єкта в межах визначеної Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» компетенції. А тому право спільної сумісної власності в розумінні п.2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» на це приміщення не виникло у позивачів. Рішення Конституційного Суду України від                 02 березня 2004 року у справі №1-2/2004, на яке зсилаються позивачі, тлумачить право власників квартир багатоквартирного будинку на допоміжні приміщення, а не на нежитлові приміщення.

    Тому слід вважати, що виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради вправі був приймати рішення про видачу територіальній громаді м.Івано-Франківська свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення площею 176,7 кв.м в будинку по АДРЕСА_1 які відносяться до комунальної власності.

    З огляду на викладене, спірне підвальне приміщення є нежилим приміщенням та об'єктом права комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська, яка правомочна розпоряджатися об'єктом комунальної власності шляхом передачі такого в строкове платне користування (оренду), відчуження тощо. Право користування спірним приміщенням чи право власності на таке у позивачів може виникнути лише зі згоди власника та за умови оформлення цього права у встановленому порядку.  

    Враховуючи наведене, суд не вбачає порушень вимог закону при наданні в оренду, а надалі відчуженні Івано-Франківською міською радою майна комунальної власності, оскільки, згідно ст.4 ЖК України, Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” спірне майно не відноситься до житлового фонду та є окремим індивідуально визначеним майном, яке підлягає приватизації.

    Отже, всупереч ст.60 ЦПК України позивачами не надано доказів та не доведено наявність підстав для скасування рішення ХІХ сесії Івано-Франківської міської ради третього демократичного скликання від 08.11.2001 року; визнання нечинним п.2,2.14 рішення виконавчого комітету Івано-Франківсської міської ради №58 від 27 лютого 2001 року в частині надання дозволу приватному підприємству “Плюс-999” укласти з виконавчим комітетом міської ради договір оренди нежитлових приміщень площею 165,7 кв.м., розташованих в підвалі будинку на АДРЕСА_1 на період до 31.03.2002р. та свідоцтва про право власності на нежитловіпідвальні приміщення від 29.03.2002 року.

    Безпідставною є вимога позивачів про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових підвальних приміщень №Д-235 від 30.04.2002 року.

    Так, оскаржуючи договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, позивачем не враховано, що чинність договору купівлі-продажу, як різновиду правочинів регулюється главою 16 ЦК України, а відповідно до ст.215  названого кодексу сторона повинна зазначити підставунедійсності правочину, якщо його вважає таким. При розгляді справи позивачами не наведено з якої підстави, що передбачена  ЦК України вчинений договір купівлі-продажу спірних підвальних приміщень є недійсним. При укладенні угоди сторони володіли необхідними повноваженнями і об’ємом дієздатності, досягнуто згоди по всім істотним умовам, дотримані вимоги ст.203 ЦК України про волевиявлення сторін.

    Не підлягає до задоволення і вимога позивачів про зобов'язання ОСОБА_4 звільнити підвальні приміщення. При закладенні такої вимоги позивачі зсилаються на ст.378 ЦК України, яка вказує на те, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Однак, зібраними в справі доказами вбачається, що право власності на спірні підвальні приміщення перейшло до ОСОБА_4 за відплатним договором купівлі-продажу від 04.01.2006р., факту недобросовісного набуття права власності ОСОБА_4 позивачами не доведено.

Відповідно до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

      Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

    Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позову не обгрунтовані наданими доказами, а тому позовні вимоги слід залишити без задоволення.

    Виходячи з наведеного та керуючись Рішенням Конституційного Суду України від                 02 березня 2004 року у справі №1-2/2004, ст.60 ЗУ «Про місцеве самоврядування», ст.1 Закону України  «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», Закону України ?ро приватизацію державного житлового фонду”, ст.ст.16, 203, 215, 378, 382 ЦК України, ст.4 ЖК України, ст.ст. 8,10 ст.ст. 10, 11, 57, 60, 213-215 ЦПК України,суд-

вирішив:

      В позові ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківськоко обласного бюро технічної інвентаризації, Фонду комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська, Приватного підприємства “Плюс 999”, ОСОБА_4 про визнання нечинним рішення Івано-Франківської міської ради від 08 листопада 2001 року, визнання нечинним п.2, 2.14 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №58 від 27 лютого 2001 року в частині надання ПП “999” укласти з виконавчим комітетом міської ради договір оренди нежитлових приміщень площею 165,7 кв.м., розташованих в підвалі будинку на АДРЕСА_1 на період до 31.03.2002 року, визнання нечинним свідоцтва про право власності на нежитлові підвальні приміщення площею 176,7 кв.м., розташовані по АДРЕСА_1, виданого Івано-Франківським ОБТІ 29.03.2002 року, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових підвальних приміщень №Д-235 від 30.04.2002 року, зобов'язання ОСОБА_4 звільнити підвальні приміщення площею 67,2 кв.м., відмовити.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. В разі подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду, але апеляційна скарга не була подана в строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду області може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається через Івано-Франківській міський суд до апеляційного суду Івано-Франківської області.

    Суддя:                                  Антоняк Т. М.