№ 2-1/10                                              

                                                      РІШЕННЯ

                                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         21 червня  2010 року                                                                                   м. Маріуполь

                          Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

                               головуючого               -  судді Федотової В.М.

                               при секретарі              -  Широковой Г.К.

за участю позивача – ОСОБА_1, відповідача – ОСОБА_2, представника відповідача – ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок ДТП

                                                  В С Т А Н О В И В:

  В січні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача  ОСОБА_2 суму матеріальної шкоди в розмірі 21931гривень 81 копійок, суму моральної шкоди в розмірі 10000гривень. В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги. В обґрунтування вимог вказаних в позовній заяві пояснив наступне.

25 жовтня 2004року о 19 годині 10 хвилин в м. Маріуполі відбулась дорожньо - транспортна пригода з участю автомобілів «Форд – Екскорт» під керуванням водія ОСОБА_2, та автомобіля «Альфа-Ромео»  під керуванням водія ОСОБА_1

ОСОБА_2, керуючи технічно виправним автомобілем «Форд – Екскорт» державний номер НОМЕР_1, який належав йому на праві власності рухаючись зі швидкістю 50-55 км/годину по вул. Червонофлотській зі сторони вул. Латишева в напрямку пр. Леніна, в темний час доби, біля АЗС №8 скоїв наїзд на стоячий автомобіль НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1

ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив,що його автомобіль стояв біля обочини дороги без включених габаритних вогнів тому,що електрична система автомобілю зламалась і він не мав можливості увімкнути аварійні вогники. За декілька хвилин до того як автомобіль ОСОБА_2 скоїв наїзд на його автомобіль, біля нього зупинився легковий автомобіль, водій якого запропонував йому допомогу. Автомобіль стояв біля автомобілю ОСОБА_1,водій цього автомобілю увімкнув габаритні вогники, які свідчили,що на дорозі сталась пригода. Видимість від включених габаритних вогнів була близько 90 м  Транспортні засоби своїм місцезнаходженням не  заважали руху іншого транспорту.

Позивач посилається на висновки спеціаліста – автотехніка  №2810-04 від 28.10.2004року, в якому в діях ОСОБА_2 вбачається невиконання вимог п.12.2;19.3 «Правил дорожнього руху України».Порушення ОСОБА_2 п.12.2;19.3 «Правил дорожнього руху України» , з технічної точки зору знаходилось в причинному зв’язку с настанням події даної пригоди. В діях водія ОСОБА_1 не вбачається порушень  «ПДР України», які б знаходились в причинному зв’язку з подією дорожньо-транспортної пригоди . Також позивач посилається на висновок експертної оцінки вартості відновлених робіт легкового автомобілю «Альфа Ромео 156». Вважає, що ОСОБА_2 винен в скоєні ДТП, порушив п.п. 12.2,19.3 «ПДР України», просив суд задовольнити його позов в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3, та відповідач ОСОБА_2 позов не визнали, суду надали письмові та усні пояснення.

Відповідач пояснив, що 25 жовтня 2004року приблизно о 19 годині він керував автомобілем «Форд Екскорт» державний номер НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 50-60 км/годину по вул.. Червонофлотській на відстані 0,5-0,6 метра від правого бордюрного каміння. Міського електричного освітлювання не було . На лівій смузі руху ОСОБА_2 помітив включений вогник дальнього освітлювання легкового автомобілю на відстані 80-90 метрів. Він продовжував рухатись з той же швидкістю, вважав ,що зустрічний автомобіль ніяких перешкод не створює, збираючись проїхати мимо зустрічного автомобілю. Коли приблизився до зустрічного  автомобілю, то побачив на своїй правій смузі руху легковий автомобіль ОСОБА_1, який у той час знаходився на відстані 15-20 метрів від його автомобілю. На автомобілі ОСОБА_1 не горіли габаритні вогні та аварійна сигналізація, він не був відмічений на дорозі. Побачивши  автомобіль «Альфа Ромео», ОСОБА_2 почав гальмувати, але відстань була маленькою і його автомобіль зіткнувся з автомобілем ОСОБА_1 Вважає,що він не порушував вимоги  правил дорожнього руху,що ці вимоги правил порушив сам позивач, а саме п. 19.4; 9.9;9.10;9.11 ПДР України. Вважає,що робітниками ДАЇ протокол про адміністративне правопорушення був складений з порушеннями ,що висновок спеціаліста ОСОБА_4 – відносно вартості відновлених робіт по автомобілю «Альфа – Ромео»  завищений ,що висновки спеціаліста ОСОБА_5, які є в матеріалах адміністративної справи - є незаконними , а висновки експертів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 15 квітня 2009року є неповними та необгрунтованими. Відмовився від  тих пояснень ,які  він надав 26 жовтня 2004року робітникам ДАЇ ,вважає ,що він їх надавав  в стані нервозності після подій дорожньо- транспортної пригоди.

 Експерт- автотоварознавець ОСОБА_4 у судовому засіданні під присягою, підтвердив,що він робив висновок №574 про експертну оцінку транспортного засобу від 22 листопада 2004року  легкового автомобілю «Альфа Ромео 156» державний номер НОМЕР_3. Він дійсно робив підпис під цим висновком , як спеціаліст, але цілком підтверджує , що його висновок був зроблений на підставі діючого законодавства України та тієї нормативно- правової бази, якою користується експерт- автотоварознавець. Також ОСОБА_8 підтвердив,що вартість матеріальної шкоди на час проведення дослідження становила 13 097гривень 50 копійок.

Свідок ОСОБА_2  пояснив,що вони з братом 25 жовтня 2004року близько 19 годині вечора  їхали по вул. Червонофлотській в м. Маріуполі. Керував автомобілем його брат ОСОБА_2 Вважає,що швидкість автомобіля була приблизно 50 км/годину, але на показники швидкості він не дивився. Його брат дійсно погано бачить, але керував автомобілем в окулярах. Вони бачили автомобіль, який стояв на дорозі з включеними вогниками дальнього освітлювання . Автомобіль ОСОБА_1 вони не бачили . Світло на АЗС увімкнули через 30 хвилин після того, як трапилось зіткнення. Коли приїхали робітники ДАЇ він допомагав робити їм заміри на дорозі.

Суд заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи доказами, якими вони обґрунтовують свої вимоги та доводи, вважає, що  позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню  з таких підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідно до пояснень відповідача ОСОБА_2 від 26 жовтня 2004року , які знаходяться в  матеріалах справи №1044, він  25 жовтня 2004року керував легковим автомобілем «Форд Екскорт» ,та рухався по вул. Червонофлотській. Вуличне освітлення та освітлення біля АЗС було включено. Була суха погода без опадів. Видимість була на відстані 100-150м. Він побачив світло фар автомобіля, який стояв на його смузі руху, та вирішив об’їхати автомобіль який стояв справа з інтервалом 0,5 м.  Він не змінюючи швидкості руху,та напрямку  продовжував рухатись, був осліплений дальнім світлом фар та не помітив,що між автомобілем який він думав об’їхати та бордюром дороги стоїть ще один автомобіль, зіткнення з яким відбулось. Відстань до зіткнення була 20-30 метрів.Згідно протоколу,  ОСОБА_2 підтвердив ці пояснення , та  доповнень  з цього приводу не надав (а.с.11).

Відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25 жовтня 2004року – ділянка дороги на якій відбулась дорожньо- транспортна пригода була освітлена міським електричним освітленням, видимість з місця водія з включеним світлом фар :дальним 160-180 м,ближнім 130-150 м (а.с. 4-7)

Відповідно до висновку автотехнічного дослідження спеціаліста автотехніка ОСОБА_5, яке знаходиться в матеріалах справи №1044 (а.с. 22-24), та які він підтвердив у залі судового засідання,  дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п. 12.2 та 19.3 Правил дорожнього руху України і такі невідповідності, з технічної точки зору знаходились в причинному зв’язку с наступленням даної пригоди. Водій ОСОБА_2 мав технічною можливістю знизити швидкість аж до  повного зупинення при погіршені видимості по напрямку руху , по мірі його приближення до стоячого з включеним світлом фар автомобілю.

З технічної точки зору, в діях водія ОСОБА_1 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які б знаходились в причинному зв’язку з настанням  даної пригоди не вбачається , його діями настання  ДТП не визначалось.

В дорожній обставині, яка відбулась 25 жовтня 2004року водій автомобілю «Форд Екскорт» ОСОБА_2 повинен був при руху враховувати дорожну обставину – видимість в напрямку руху, при цьому при  існуванні світла фар зустрічного автомобілю , який стояв на його боці руху, він повинен був по мірі зниження видимості в напрямку руху знизити швидкість руху аж до повного зупинення, до швидкості при якій зміг би зупинити автомобіль, забезпечивши безпеку руху. ОСОБА_2 повинен був діяти згідно з вимогами п.12.2 та 19.3 Правил дорожнього руху України.

П.12.2 Правил дорожнього руху передбачено, що в темний час доби в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою,щоб водій мав можливість зупинити транспортний засіб в межах видимості дороги.

П.19.3 Правил дорожнього руху – в випадках погіршення видимості в напрямку руху, яке сталось у зв’язку з освітленням фар зустрічного транспортного засобу, водій повинен зменшити швидкість до такої,що не перевищувала безпечну по умовам фактичної видимості дороги у напрямку руху, а в випадку осліплення – увімкнути аварійну світлову сигналізацію та не змінює смуги руху,зупинитись. Поновлення руху дозволяється тільки після того, як пройдуть негативні наслідки осліплення.

У випадку, який відбувся 25 жовтня 2004року, автомобіль , який стояв з включеним світлом фар,невстановлений автомобіль для водія ОСОБА_2 не був внезапністю – ОСОБА_2 мав можливість бачити та бачив автомобіль, який стояв на його боці проїзної частини, а погіршення видимості ставало все більшим по мірі приближення до вказаного автомобілю, який стояв. Рух при відсутності видимості в районі вказаного автомобілю, який стояв в даному випадку  був особливою небезпекою до вияснення причини його зупинки.

В даному випадку – водій ОСОБА_2 мав можливість знизити швидкість аж до повного зупинення при погіршені видимості в напрямку руху по мірі його приближення до автомобілю, яки стояв з включеним світлом  фар автомобілю,дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п. 12.2 та 19.3 Правил дорожнього руху України, а такі невідповідності , з технічної точки зору знаходились у причинному зв’язку з настанням  даної пригоди.

Також встановлено, що відповідно до довідки від підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» - 25 жовтня 2004року освітлення міста було включено в 17годин 50хвилин та вімкнено у 0годин 30хвилин.Смуга зовнішнього освітлення по вул. Червонофлотській в районі АЗС №8 розташована по правій стороні вулиці починаючи з тролейбусного кільця  та в сторону вул. Латишева.(справа №13415/04 відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КпАП України)

Висновками судової автотехнічної та транспортно- трасологічної експертизи №3245/18,№3637/19 ( Т.2 а.с 8) на питання №3 – експерти відповіли,що в умовах даної пригоди , дії водія автомобілю який був невстановлений, та який стояв біля автомобілю ОСОБА_1 на зустрічній смузі дороги ОСОБА_2, треба розцінювати як вимушені дії направлені на безпеку дорожнього руху. Водій автомобілю, прийняв всі міри для забезпечення безпеки руху , він світлом фар свого автомобілю освітлював автомобіль «Альфа Ромео», тим самим попереджуючи інших учасників дорожнього руху про знаходження на даній ділянці дороги автомобілю «Альфа Ромео», зазначив його розташування відносно границь проїзної частини дороги.

Експерти в своєму висновку підтвердили висновки спеціаліста ОСОБА_5,що в умовах тієї видимості,та осліплювання які стались з ОСОБА_2, відповідач повинен був знизити швидкість аж до повної зупинки транспортного засобу. Також експерти в своїх висновках теж посилались на п.п. 12.2 та 19.3 Правил дорожнього руху України. Протиправність дій водія ОСОБА_1 експерти не визначили.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 були допрошені в іншому складі суду, тому їх пояснення не можуть бути враховані як докази, теперішнім складом суду.

         Відповідно до роз’яснень постанови Пленуму Верховного  Суду України №6 від 27.03.92 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди»- розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі,що шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла,за умови,що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки,незалежно від наявності вини.

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України матеріальна шкода, спричинена неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкоду,  вчинену майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка вчинила його. Як вбачається з матеріалів цивільної справи, висновки спеціалістів, експертів, письмові матеріали справи свідчать про те,що в діях ОСОБА_2 вбачається неправомірні дії, а саме порушення пунктів 12.2 та 19.3 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв’язку з тим,що відбулась дорожньо – транспортна пригода 25 жовтня 2004року.

При з’ясуванні фактів, з якими закон пов’язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог ст. 1167 ЦК України, яка визначає підстави покладення обов’язку по відшкодуванню такої шкоди, та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.

Відповідно до роз’яснень, даних в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов’язковому з’ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань , або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Відповідно до ст.1187 ЦК України – шкода,завдана джерелом підвищеної безпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі, володіє транспортним засобом, механізмом,іншим об’єктом , використання,зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає,що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню , в розмірі 13097гривень 50 копійок, який зазначений в висновку спеціаліста ОСОБА_4 В задоволені іншою частини матеріальної шкоди є необґрунтованими, та не підлягають задоволенню . Суд вважає задовольнити частково позов в частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди в розмірі 3000гривень, який є розумним та відповідає дійсності.

Керуючись ст.1166, 1167, 1187  ЦК України, ст. ст. 15, 31,57, 58, 59, 60, 196, 213, 214, 215  ЦПК України

                                                     В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 21931грн.81 коп. та моральної шкоди в розмірі 10 000 гривень – задовольнити частково.

         Стягнути з ОСОБА_2 на користь   ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди у розмірі 13 097 гривень 50 копійок.

         Стягнуту з ОСОБА_2 на користь   ОСОБА_1 суму моральної шкоди у розмірі 3 000 гривень

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області, через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданої після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя