№ 2-28/10                                              

                                                      РІШЕННЯ

                                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         03 червня  2010 року                                                                                   м. Маріуполь

                          Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

                               головуючого               -  судді Федотовой В.М.

                               при секретарі              -  Широковой Г.К.

за участю представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2., представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4- адвоката ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення ?  частки коштів на будівництво та ремонтні роботи домоволодіння АДРЕСА_1, -

                                                  В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним  позовом, з уточненими вимогами, посилаючись на те ,що з відповідачем був зареєстрований брак 29.06.1979року, який рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 30 березня 2007року був розірваний. У 1991 році помер батько колишнього чоловіка позивачки – ОСОБА_6. Відповідачка – ОСОБА_4 настояла на тому, щоб сім’я позивачки – вона, її діти та відповідач ОСОБА_3, перейшли мешкати у будинок АДРЕСА_1, та користувались будівлею. До складу домоволодіння відносяться – житлова будівля – А-1, сєні, майданчик, балкон, нежитлова прибудова А4-1, веранда а;-1, нежитлова прибудова а№-1, житловий цокольний поверх Ап, погреб з шейкой ГП, гараж В-1, уборна Е-1, сарай Д-1, гараж З-1, подвал З/п, огородження, тротуар – вартість домоволодіння за даними технічного паспорта складає 216 274 гривень 00 копійок.  У період сумісного життя подружжям були проведені будівництво, реконструкція та ремонт в спірному домоволодінні на суму 87 382 гривні, без урахування робіт та будівель, які не оцінені спеціалістами Маріупольського БТІ. Всі ці роботи були сплачені з спільних коштів з відповідачем, що є сумісною власністю подружжя відповідно до вимог ст.. ст.. 60-61 СК України. Відповідно до ст.. 70 ч.1 СК України – при розділі майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власністю подружжя, частки майна чоловіка та жінки є рівними, якщо інше не передбачено домовленістю між ними. Домовленості між подружжям не було, шлюбний договір не складався. Просила суд винести рішення, яким стягнути з відповідачів на її користь суму в розмірі 151 653гривні 10копійок - ? вартості будівельних та ремонтних робіт домоволодіння по АДРЕСА_1, які були вкладені нею за час сумісного проживання з відповідачем ОСОБА_3 , як подружжям.  

Представник позивачки – адвокат ОСОБА_2, підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 В обґрунтування вимог вказаних в позовній заяві суду пояснив, що між позивачкою та відповідачем був зареєстрований шлюб 29.06.1979 року, який рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя було розірвано 30 березня 2007року. У 1991 році позивачка разом дітьми, та відповідачем за проханням відповідачки ОСОБА_4, переїхала мешкати в будинок АДРЕСА_1. За період сумісного життя, подружжя зробили ремонтні та будівельні роботи в вказаному домоволодінні, а саме: побудували гараж В-1, подвал З/п, почали будівництво гаража З-1, збудували двоповерхову прибудову а№-1, збудували веранду а;-1, зробили внутрішні роботи приміщень – штукатурка, шпаклівка, покраска стін та обклеювання обоями, зроблена заміна віконних рам, покладено новий леноліум , зроблено новий сантехнічний вузол с придбанням санвузла, ванни, раковини, зроблено нове огородження та тротуар. Проведено газопостачання та встановлено газовий лічильник, побудовано сєні а-1, зроблено монтаж нової системи опалювання та опалюваних приборів.  Відповідно до висновків експертизи вартість робіт по вказаному домоволодінню становить 303 306 гривень 20копійок, позивачка має право , як дружина на вартість ? частки вказаних робіт ,т.є. у сумі 151 653 гривні 10копійок. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідачів – адвокат ОСОБА_5 позов не визнав . Вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 базуються на припущеннях, є надуманими.    

Суд заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи доказами, якими вони обґрунтовують свої вимоги та доводи, вважає, що у позові ОСОБА_1 необхідно відмовити в повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На порушення своїх обов’язків, передбаченого ст. 10 ЦПК України,  позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2, щодо доведення підстави свого позову, не довели тих обставин, які саме роботи сплачувала позивачка у період сумісного проживання у зареєстрованому  шлюбі з відповідачем.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 16 грудня 2008 року за відповідачкою – ОСОБА_4 визнано право власності на житловий будинок А-1, житловий цокольний поверх Ап, сіні а-1, нежитлову прибудову А ? -1, сіні а? -1, веранду а ? -1 жилою площею 85, 7 кв.м, загальною площею 188,3 кв.м, а також гараж В-1, сарай Д-1, погріб із шийкою ГП, вбиральню Е-1, заміщення І, огорожу №1-3, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 99)

Відповідно до роз’яснень  постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» п.30 - рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об’єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст. 63, ч.1 ст. 65 СК України.

П.22   вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007року , передбачено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.. 372 ЦК України. Вартість майна , що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної її вартості на час розгляду справи .

 Згідно до ч.4 ст. 368 ЦК України - майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не буде встановлено договором, укладеним в письмовій формі.

Домоволодіння АДРЕСА_1 належить на праві власності відповідачці ОСОБА_4.

Відповідно до копії трудової книжки  ОСОБА_1 Петрівни- позивачка у період з 1994 року по 1998рік не працювала, була звільнена за власним бажанням по догляду за дітьми.

Відповідно до висновків судово- технічної експертизи від  18 жовтня 2009року – експерт не з’ясував коли були зроблені ремонтно-будівельні роботи в домоволодінні АДРЕСА_1 , а саме рік. Також позивачка не довела суду, що за саме за її кошти робились будівельно-ремонтні роботи в спірному домоволодінні, і в який період сумісного життя подружжя робились ці будівельно- ремонтні роботи.

Керуючись ст.. ст.  69 ,72 СК України, ст.355-357, 368, 372  ЦК України, ст. ст. 15, 31,57, 58, 59, 60, 196, 213, 214, 215  ЦПК України

                                                     В И Р І Ш И В:

  Відмовити повністю в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення ?  частки коштів на будівництво та ремонтні роботи домоволодіння АДРЕСА_1 в розмірі 151 653 гривні 10 копійок (сто п’ятдесят одна тисяча шістсот п’ятдесят три гривні 10 копійок)

            Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області, через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданої після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя