Справа №2- 156/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М             У К Р А Ї Н И

07 червня 2010 року                                                   Володарський районний суд Донецької області

у складі:  Головуючого - судді  Подліпенця Є.О.,

                 при секретарі Павловій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Володарське  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Приватного підприємства  «Агростіль – ВП»   про  розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення орендної плати за 2009 рік та відшкодування моральної шкоди ,-  

В С Т А Н О В И В:

     Позивач звернувся до суду з даним позовом вказуючи, що на праві власності йому належить земельна ділянка розміром 11,25 га. на розташована на території Боївської сільської ради Володарського району Донецької області, що підтверджується державним актом. 10.08.2007 року між ним та відповідачем було укладено договір оренди даної земельної ділянки строком на п’ять років, що підтверджується договором. Згідно п.2.2 зазначеного договору орендна плата складає не менш трьох тисяч на рік і повинна бути виплачена в період з серпня до кінця грудня поточеного року. За 2008 рік він фактично отримав орендну плату в розмірі 5000 гривень, а за 2009 рік 500 грн. Він неодноразово звертався до відповідача з вимогою провести з ним повний розрахунок за 2009 рік, однак до теперішнього часу відповідач не сплатив залишок суми  орендної плати за 2009 рік в розмірі 4500 грн. Крім цього зазначає, що в зв’язку з невиконанням умов договору відповідач завдав йому моральну шкоду у виді психічних страждань, порушення його нормального життєвого укладу і в нього виникли сумніви щодо його доброзичливості. Просить розірвати договір оренди укладений між ним та відповідачем, стягнути з відповідача на його користь орендну плату за 2009 рік в сумі 4500 грн. та відшкодувати спричинену йому моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

     Позивач  ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні. Суду  пояснив, що він з  ОСОБА_2 уклав договір оренди належної йому на підставі держакту земельної ділянки строком на п’ять років. По договору орендна плата складає не менш ніж 3000 грн. на рік, однак вони з ОСОБА_2 домовилися, що орендна плата в 2008 і 2009 році буде складати 5000 грн. на рік. ОСОБА_2 в 2008 році сплатив йому орендну плату в розмірі 5000 грн., а в 2009 році сплатив всього 500 грн., а залишок в сумі 4500 відмовляється сплачувати. Оскільки ОСОБА_2 своєчасно не сплатив йому орендну плату за 2009 рік вважає, що договір необхідно розірвати і стягнути з відповідача недоплачену орендну плату в сумі 4500 грн., а також стягнути моральну шкоду в сумі 1000 грн., оскільки він багато нервував.

     Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив суду, що він є директором ПП  «Агростіль – ВП» і договір оренди землі  з позивачем було укладено саме не з ним -   ОСОБА_2, а саме  з ПП  «Агростіль – ВП», а тому вважає, що позов повинен пред’являтися не до нього особисто, як до фізичної особи, а до юридичної особи директором якої він є.

     Представник відповідача ПП  «Агростіль – ВП» - ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав частково. Пояснив суду, що він є директором  ПП  «Агростіль – ВП» і 10.08.2007 року між позивачем і ПП  «Агростіль – ВП»  було укладено договір оренди  земельної ділянки, яка належить позивачу  строком на п’ять років. Згідно умов договору позивач передав в оренду свою земельну ділянку строком на п’ять років, а  ПП  «Агростіль – ВП» зобов’язалося сплачувати йому орендну плату не менш ніж 3000 грн. щорічно. В 2008 році вони усно домовилися, що орендна плата на рік буде складати 5000 грн., однак ніяких письмових додатків до договору складено не було. В 2009 році він сплатив позивачу 500 грн. і згоден сплатити залишок суми орендної плати в розмірі 4500 грн., а також згоден виплатити позивачу моральну шкоду в розмірі 1000 грн. Щодо вимог позивача про розірвання договору оренди землі, то з даною вимогою він не згоден і просив в цієї частині позовних вимог позивачу відмовити.  

     Ознайомившись з позовною заявою, вислухавши пояснення позивача, відповідача         ОСОБА_2  та представника відповідача ПП  «Агростіль – ВП»  - ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

     В судовому засіданні встановлено, що позивачу на підставі державного акту серії ДН №198686 належить на праві власності земельна ділянка площею 11,250 га., яка розташована на території Бойовської сільської ради.  10.08.2007 року між ОСОБА_1 і ПП  «Агростіль – ВП»  було укладено договір оренди даної земельної ділянки,   строком на п’ять років. Земельна ділянка передана для сільськогосподарських потреб і згідно умов даного договору орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату у відповідності додатка № 1 договору, але не менш 3000 грн. Згідно додатка№1 до даного договору грошова  форма орендної плати у гривнях складає на 2008 рік  3000 грн.  з граничним терміном виплати до 31 грудня.

     Суд вважає, що при розгляді даної справи належним відповідачем є ПП  «Агростіль – ВП», оскільки  правовідносини щодо предмету даного спору  виникають  між сторонами за договором оренди, а саме між ОСОБА_1 і ПП  «Агростіль – ВП», а тому відповідач зазначений позивачем у позовній заяві ОСОБА_2, як фізична особа не повинен відповідати за даним позовом, оскільки він є директором юридичної особи з якою було укладено договір.  

     Згідно правового змісту ст.ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.  Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

     Незважаючи на те, що сторонами не заперечувалось під час розгляду справи, що вони самостійно,  добровільно визначили розмір орендної плати щодо укладеного договору щорічно в сумі 5000 грн., суд вважає, що орендна плата  визначена сторонами в сумі 3000 грн. щорічно, що підтверджується умовами договору та додатком № 1 до вказаного договору, а інших письмових доказів сторонами суду не надано. В даному випадку при оцінці доказів,  суд вважає, що положення ч.1 ст. 61 ЦПК України згідно якої обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню не може бути застосовано, оскільки згідно ч.2 ст. 59 ЦПК України  обставини справи, які за законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а в даному випадку зміна розміру оплати орендної плати між сторонами в усній формі протиричіть встановленому Законом  порядку внесення змін до певного виду  договорів де передбачена письмова форма.  

     Таким чином враховуючи, що відповідачем в 2009 році було сплачено позивачу орендну плату в розмірі 500 грн., що ним не заперечувалось, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути орендну плату згідно умов даного договору  в розмірі 2500 грн. і задовольнити дану позовну вимогу тільки в цій частині.

     Щодо позовної вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки, то суд вважає, що дана вимога задоволенню не підлягає,  оскільки в договорі дійсно визначено (п.2.2. Договору), що орендар сплачує орендну плату протягом терміну дії договору не пізніше як у термін від 01.08. до 31.12. кожного року. Відповідачем в цей період було виплачено позивачу орендну плату в сумі  500 грн., що сторонами не заперечувалося, однак заборгованість по орендній платі, як встановлено судом  в сумі 2500 грн. виплачена не була. При таких обставинах враховуючи, що відповідач частково сплатив орендну плату, зобов’язався сплатити залишок орендної плати, а також враховуючи ту обставину, що позивачем не доведено, що він звертався до відповідача з вимогою сплатити йому орендну плату і йому було в цьому відмовлено, оскільки доказів суду з цього приводу не надано, суд вважає, що істотного порушення відповідачем умов  договору передбаченого ст. 651 ЦК України, ст. 32 Закону України «Про оренду землі»   не  вбачається,            а тому при таких обставинах в задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити.  

      У задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити у повному обсязі, оскільки відшкодування моральної шкоди в даному випадку  не передбачено законом.

     Крім цього згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.  

      Позивач при зверненні до суду  сплатив судовий збір у розмірі 55 грн., хоча повинен був сплатити згідно Декрету КМУ «Про держмито» 1% від ціни позову в розмірі 51 грн., та  витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. Суд задовольнив  55,5 % заявлених позивачем позовних вимог, тому враховуючи викладене, з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 28,30 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі  66,60    грн.,

     Позивач при зверненні до суду повинен був сплатити  судовий збір у розмірі 8,50 грн. за відшкодування моральної шкоди, однак ним було сплачено судовий збір  в цій частині в розмірі 4 грн., а оскільки в цій частині позову йому відмовлено, то з позивача необхідно стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 4,50 грн.  

     Керуючись ст.ст. 8, 11, 88, 57-59, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 23, 202, 203, 629, 630, 651,  792  ЦК України,  Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року із змінами та доповненнями, Договором оренди земельної частки (паю)  від 10.08.2007 року,  суд ,-

                                                           В И Р І Ш И В:

     Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Приватного підприємства  «Агростіль – ВП»   про  розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення орендної плати за 2009 рік та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

     Стягнути з  Приватного підприємства  «Агростіль – ВП»  на користь  ОСОБА_1 орендну плату за 2009 рік згідно Договору оренди земельної частки (паю)  від 10.08.2007 року  в сумі 2500 (дві тисячі п’ятсот) гривень.

     В іншій частині позову – відмовити.  

     Стягнути з Приватного підприємства  «Агростіль – ВП» на користь ОСОБА_1, судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 28 (двадцять вісім)  гривень 30 копійок  та  витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 66 (шістдесят шість) гривень 60 копійок, а всього стягнути 94 (дев’яносто чотири) гривні 90 копійок.

      Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі                        4 (чотири) гривні 50 копійок.  

     Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Володарський районний суд Донецької області.

     Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області  через Володарський районний суд Донецької області  протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

     Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Володарський районний суд Донецької області  протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

     Апеляційна скарга може бути подана без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження в строк передбачений для подачі такої заяви.

Суддя                                              Є.О. Подліпенець.