№ 2-а-168/2010            

                                                                      П О С Т А Н О В А

                                                       І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

11 травня 2010 року                       Жданівський міський суд Донецької області

                                                         в складі:

                                                         головуючого судді:      Шеїної Л.Д.

                           при секретарі:                Безкоровайній Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жданівка, цивільну справу за адміністративним позовом в порядку адміністративного судочинства ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Жданівської міської Ради про визнання відмови Управління праці та соціального захисту населення Жданівської міської Ради в доплаті їй грошової допомоги на утримання сина до досягнення ним трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років неправомірною та зобов’язання Управляння праці та соціального захисту населення Жданівської міської Ради нарахувати та виплатити на її користь недоплачену допомогу по догляду за дитиною,

встановив:

09.03.2010 р. позивачка ОСОБА_1  зверулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Жданівської міської Ради про визнання відмови Управління праці та соціального захисту населення Жданівської міської Ради в доплаті їй грошової допомоги на утримання сина до досягнення ним трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років неправомірною та зобов’язання Управляння праці та соціального захисту населення Жданівської міської Ради нарахувати та виплатити на її користь недоплачену допомогу по догляду за дитиною.

На думку позивачки, відповідач всупереч вимог ст. ст.14, 15 Закону України «Про держвану допомого сім'ям з дітьми» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 22 березня 2001р. № 2334-3 з 31 травня 2006року. був зобов`язаний виплачувати щомісячну грошову допомогу на утримання дитини до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років.

Сума недоплати за період з 13.12.2007 року по 31.12.2007 року складає 360 грн.

Добровільно виплатити недораховану та недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,відповідач відмовляється.

Тому і просить суд визнати таку відмову неправомірною, та зобов`язати УПтСЗН Жданівської міської Ради нарахувати та виплатити їй 360грн. за період з 13.12.2007р. по 31.12.2007р.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про день і час розгляду справи, та надала суду заяву про розгляд справи в її відсутність.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність.

В наданих через канцелярію суду письмових запереченнях вважає,що позов є необгрунтованим і задоволенню не підлягає, оскільки проводяться виплати у розмірі, який перераховується для виплат центральним органом, яким є Кабінет Міністрів України. Саме він забезпечує проведення політики у сфері соціального захисту населення, його нормативно-правові акти регулюють бюджетні відносини в Україні, а фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України « Про державну допомогу сім'ям з дітьми», здійснюється за рахунок Державного бюджету.

Управління праці та соціального захисту населення має право брати на себе матеріальні зобов'язання лише в межах, затверджених на основі бюджетного розпису цільових бюджетних асигнувань.

Зобов'язання, взяті розпорядниками коштів з порушенням цих меж, визнаються зазначеним Кодексом не бюджетними і видатки по цім зобов'язанням не проводяться, тому Управління праці та соціального захисту населення Жданівської міської Ради не може бути відповідачем по справі.

Окрім того, відсутнє бюджетне фінансування для здійснення соціальних виплат, виконання рішення суду здійснюється з рахунку за яким проводиться поточне фінансування відповідною бюджетною програмою шляхом накладання арешту, тому виникає загроза невиконання поточних зобов'язань та утворення заборгованості з цих виплат перед отримувачами допомоги громадянами, які не зверталися до суду.

До того ж, на думку відповідача, позивачка ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду з такою вимогою.

Представник третьої особи на стороні відповідача-Головного управління Державного Казначейсва України в Донецькій області, в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день і час розгляду цивільної справи, просив справу розглянути у його відсутність.

Суд, вивчив матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини: так, позивачка ОСОБА_1 є матір'ю дитини-сина Кирила, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с.        ).

Відповідно до довідки, наданої відповідачем, позивачці ОСОБА_1 з 13.12.2007р. по 31.12.2007р. була сплачена допомога по догляду за дитиною віком до 3 років у розмірі- 67,96 грн. (шістдесят сім грн.. 96 коп.) (а.с.    ).

За номером вихідної кореспонденції № 04/03-307 від 26.02.2010 р. ОСОБА_1 відмовлено щодо виплати разової допомоги по догляду за дитиною до трьох років в розмірі прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. На підставі наведених фактичних обставин між сторонами склалися правовідносини, які регулюються спеціальним Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-12 від 21 листопада 1992р.

ч.І ст.1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-12 від 21 листопада 1992р. встановлено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

А статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992р.№ 2811-12 передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років.

Цей же Закон передбачає і умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, які містяться у ст.14.

Статтею 1 Закону України «Про Державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік

документів необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

-2-

Таким чином, за вказаною статтею функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку Кабінету Міністрів не делеговані.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено що виключно Законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у осіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006р.№ 489-5, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку нараховується відповідно до Закону України «Про Державну допомогу сім'ям з дітьми».

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік» від 19. 12. 2006р., № 489-5 було зупинено на 2007рік дію статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року у справі № 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статті 56,71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік» від 19 грудня № 489-5.

Рішення Конституційного суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів , що визнані неконституційними.

Отже, з 09 липня 2007 року була відновлена дія статті 15 Закону України «Про Державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада~1992 року № 2811-12, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до" шести років.

Таким чином, позивачка ОСОБА_1 має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 13 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року та при розрахунку розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, слід керуватися ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Таким чином, відмова УПтСЗН Жданівської міської Ради в наданні грошової допомоги на утримання дитини віком до трьох років щомісячного прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років за 2007 p., є неправомірною.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дитини віком до шести років з 01 квітня складає - 463грн., а з 01 жовтня - 470грн.

З урахуванням викладеного, сума недоплаченої відповідачем позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 13.12.2007р. по 31.12.2007р.  складає 204,94 грн. із розрахунку :

470грн. : 31день х 18днів=272,90грн.-67,96грн.(сплачена сума)=204,94грн., стосовно якої управління праці та соціального захисту населення Жданівської міської Ради слід зобов`язати нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1  за рахунок коштів Державного бюджету.

Доводи відповідача суд вважає неспроможними саме з тих міркувань, що Конституція України не допускає звуження змісту та обсягу існуючих прав людини.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави не загальносуспільні потреби , розмір і цільове спрямування цих видатків.

Суд вважає, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та його положення мають вищу юридичну силу відносно інших соціальних законів стосовно визначення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, бо є основним та головним ( окрім Конституції) фінансовим нормативним актом розподілу доходів та видатків в країні.

Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію Закону України «Про державну   допомогу   сім'ям   з   дітьми»,   відповідно   до   ч.І    ст.4   цього   Закону здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

І хоча УПтСЗН Жданівської міської Ради, дійсно, не є розпорядником бюджетних коштів, але саме на органи праці та соціального захисту населення законодавець покладає обов'язки по виплаті грошової допомоги сім'ям з дітьми.

Управління праці та соціального захисту стосовно виплат грошової допомоги сім'ям з дітьми, є розпорядниками бюджетних коштів в розумінні пункту 36 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та Законами України.

Згідно ст..5 Закону України ««Про державну допомогу сім'ям з дітьми» всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у ч.2 ст.4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд не приймає посилання відповідача УПтСЗН Жданівської міської Ради щодо того, що він є неналежним відповідачем у справі.

За цих обставин, положення цього Закону, яким було визначено розмір прожиткового мінімуму на дитину віком до шести років, є обов'язковим для застосування.

Суд не приймає посилання УПтСЗН Жданівської міської Ради на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно ч.2 ст.3 Конституції України права і свободи людини, та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Щодо строку давності, стосовно посилання відповідача на порушення позивачем процесуального строку для звернення з позовом до суду, суд вважає, що відповідно до ч.3 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав,свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Відповідно до п.4 ч.І ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Застосування цієї норми ЦК України, до правовідносин щодо виплати щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягненням нею трирічного віку узгоджується з тим, що згідно з Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» №2811-ХІІ від 21 листопада 1992р. та Конституцією України встановлюється  гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання

-3-

грошової допомоги, спрямованої на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

      Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 / липня 1997р. зі змінами внесеними Законом України від 09 лютого 2006р. №3436/IV. кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У параграфі 22 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) від 8 листопада 2005р. визначено, що поняття «власності», яке міститься в першій частині ст.1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений ст.1 Протоколу №1. В параграфі 23 цього ж рішення Європейський суд з прав людини зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Тобто невиплатою грошової допомоги в встановленому державою рівні, порушено

речове право ОСОБА_1

Тому суд вважає, що посилання відповідача щодо порушення строку позовної давності є безпідставними. J

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 8, 11, 17, 158-163 КАС України на підстави ст. ст. 8, ч. 2 ст. 19, 92, ч. 2 ст. 95 Конституції України,- ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік», ст. ст. 1,3, 14, 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян № 1-29/2007), суд

ПОСТАНОВИВ:

позов   ОСОБА_1   задовольнити частково.

Визнати відмову управління праці та соціального захисту населення Жданівської міської Ради в наданні грошової допомоги на утримання дитини віком до трьох років в розмірі щомісячного прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, неправомірною.

Зобов`язати управління праці та соціального захисту населення Жданівської міської ради нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1   недоплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 13 грудня 2007р. по 31 грудня 2007р. в розмірі 204,94грн. (двісті чотири гривні 94 копійки) за рахунок коштів Державного бюджету України.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Донецької області через Жданівський міський суд.

Апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Жданівський міський суд без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                                                            Шеїна Л.Д.