Судове рішення #9932661

ЦИВІЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО:                                               Справа № 2 – 422-09

Позовне провадження

Категорія : Спори про відшкодування шкоди,

завданої каліцтвом - 31

Любомльський районний суд   Волинської  Області

Р і ш е н н я

і м е н е м        У к р а ї н и

17  червня  2010 року.     Любомльський районний суд Волинської області в  складі головуючого  – судді: Пешкова М.І.,

при секретарі     Носку А.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Любомль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

               в с т а н о в и в :

До Любомльського районного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_4, Держави Україна в особі Президента України, який просив стягнути 150 000 гривень моральної шкоди із Держави Україна, стягнути із ОСОБА_4  150 000 гривень моральної шкоди та 4140 гривень матеріальної шкоди, всього стягнути із відповідачів 304 140 гривень, судові витрати, включаючи ІТЗ покласти на відповідачів пропорційно, провести судово-медичну експертизу стану здоров`я позивача.

У попередньому судовому засіданні первинного співвідповідача Державу України в особі Президента України замінено належним відповідачем Прокуратурою Волинської області.

В ході підготовки справи до судового розгляду позивач подав  заяву про часткову зміну позовних вимог, в якій просить не призначати судово-медичну експертизу, оскільки йому довічно встановлена 1-ша група інвалідності. Просить стягнути із прокуратури Волинської області в його користь 150 000 гривень моральної шкоди, стягнути із відповідача ОСОБА_4  150 000 гривень  моральної шкоди,  4140 гривень матеріальної шкоди та додатково стягнути із відповідача ОСОБА_4 1000 гривень за отриману правову допомогу.

У судовому засіданні за клопотанням позивача та його представника ухвалою суду залучено до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Державного казначейства  України у Волинській області.

Позивачем вимоги позову обґрунтовано тим, що відповідач ОСОБА_4, 18 червня 2003 року біля 12 години, будучи задіяним до заходів пов`язаних з виявленням незаконного обігу наркотичних речовин, в урочищі «Тернове», що між селом Нудиже та селищем Головно Любомльського району Волинської області, використовуючи оптичний приціл належної йому мисливської малокаліберної гвинтівки «ТОЗ-99», для огляду з відстані земельних наділів, нажав на спусковий гачок, внаслідок чого стався постріл, яким позивачу, на той час дільничному інспектору міліції спричинив тілесне ушкодження у вигляді  проникаючого сліпого кульового поранення, чим  своїми діями відповідач ОСОБА_4, через злочинну недбалість при поводженні із зброєю, заподіяв позивачу необережне тяжке тілесне ушкодження.

В результаті отриманого кульового поранення,  позивач знаходився близько трьох місяців на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні Волинської обласної лікарні, його було декілька разів прооперовано, він постійно у зазначеному медичному закладі лікується, що підтверджується документально, змушений також виїздити до санаторних закладів і проходити курс лікування.

Вважає, що оскільки відповідачем ОСОБА_4 йому спричинено каліцтво, а також кримінальна справа щодо останнього за ст. 128 КК України спочатку не порушувалася органами слідства, а пізніше була порушена та довготривалий час розслідувалася і була закрита у зв`язку із закінченням строків  давності,  позивач звернувся до суду до відповідача ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та  до органу слідства, який довготривалий час  розслідував справу і тим самим ОСОБА_4 не поніс покарання,   про стягнення із прокуратури моральної шкоди.

Ухвалою суду від 17.06.20120 року,  провадження у справі за позовом   ОСОБА_1 в частині позовних вимог  до Прокуратури Волинської області, третьої особи на стороні відповідача яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головного управління Державного казначейства України у Волинській області про стягнення моральної шкоди – закрито, оскільки позов заявлено до суб’єкта владних повноважень,  а  справи даної категорії в порядку цивільного судочинства розгляду не підлягають.  

У судовому засіданні позивач та його представники заявлений позов до відповідача ОСОБА_4 підтримали повністю, просять стягнути із відповідача матеріальну шкоду в сумі  5140 гривень і моральну шкоду в сумі 15000 гривень.  

    Відповідач у судовому засіданні заявлений до нього позов про відшкодування матеріальної шкоди визнав повністю, позов про відшкодування моральної шкоди не визнав при цьому пояснив, що коли сталося поранення позивача, ним родині останнього передавалися кошти частинами, близько 1200, 1300 доларів США. Вважає, що заявлений до нього позов про відшкодування моральної шкоди, є безпідставним,  тому його не визнає.    

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню по наступних підставах.

    При цьому судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4,  18 червня 2003 року близько 12 години,   на той час являючись працівником міліції і будучи задіяним до заходів пов`язаних з виявленням незаконного обігу наркотичних речовин на території Головнянської та Нудизької  сільських рад Любомльського району, в урочищі «Тернове», що між селом Нудиже та селищем Головно Любомльського району Волинської області,  використовуючи оптичний приціл належної йому мисливської малокаліберної гвинтівки «ТОЗ-99», калібру 5,6 мм, № 000201, для огляду з відстані земельних наділів, з метою виявлення посівів снотворного маку, будучи впевненим, що вказана гвинтівка не заряджена,  випадково нажав на спусковий гачок, внаслідок чого стався постріл, котрим позивачу, на той час дільничному інспектору міліції Любомльського РВ УМВСУ у Волинській області  ОСОБА_1, що раптово з`явився у зоні прицілу,  спричинив  тілесне ушкодження у вигляді  проникаючого сліпого кульового поранення черепа і головного мозку ускладненого психоорганічним синдромом, правобічним геміпарезом і афатичними проявами, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по признаку небезпечності для життя, як в момент їх спричинення, так і подальшому  їх протіканні, тобто ОСОБА_4, діючи необережно, через злочинну недбалість при поводженні із зброєю, заподіяв потерпілому необережне тяжке тілесне ушкодження.

    Постановою прокурора відділу прокуратури Волинської області від 10.12.2007 року, постанову слідчого від 27.10.2007 року Любомльської міжрайонної прокуратури про відмову у порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_4 скасовано, порушено відносно відповідача кримінальну справу за ст. 128 КК України (а.с. 40-41, 43-44).

    Постановою  Любомльського районного суду  від 17.03.2008 року відповідача  ОСОБА_4 від  кримінальної відповідальності  за ст. 128 КК України звільнено та кримінальну справу щодо останнього закрито на підставі п. «б» ст. 1, ст. ст. 6, 9 Закону України «Про амністію» від 11.07.2003 року.

    Ухвалою від 13.05.2008 року колегії суддів судової палати в кримінальних справах  Апеляційного суду Волинської області, постанова районного суду від 17.03.2008 року скасована, відповідача ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ст. 128 КК України звільнено та кримінальну справу закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності (а.с. 6).

    Згідно виписки  із акта огляду МСЕК серії ВЛН № 0050796, позивачу встановлено довічно 1 групу інвалідності, у зв’язку із отриманням травми пов’язаної  з виконанням службових обов’язків, діагноз МСЕК: наслідки проникаючого кульового сліпого вогнепального поранення (2003), потребує постійного стороннього догляду (а.с.34).

    Інвалідність позивача також стверджується посвідченням серії Б № НОМЕР_1, виданого 15.12.2009 року (а.с. 35).

Внаслідок отримання поранення, позивач довготривалий час перебував на лікуванні у нейрохірургічному відділенні Волинської обласної лікарні, його було декілька разів прооперовано, він постійно у зазначеному медичному закладі лікується, позивач виїжджає із сторонньою допомогою членів  сім’ї  до санаторних закладів і проходить курс лікування.

Отже, дослідивши зазначені вище матеріали, кримінальну справу щодо ОСОБА_4 за ст. 128 КК України, суд приходить до висновку, що своїми діями саме відповідач завдав позивачу тяжке тілесне ушкодження, і спричинив збитки для  настання цивільної відповідальності.

Відповідно до ч. 1  ст.  1166 ЦК України майнова шкода,  завдана неправомірним рішеннями,  діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода,  завдана майну фізичної або юридичної особи,  відшкодовується в повному обсязі особою,  яка її завдала.  

Відповідно до  ст.  1167 ЦК України моральна шкода,  завдана фізичній чи юридичній особі неправомірним рішенням,  дією чи бездіяльністю,  відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності її вини.

З цих підстав відповідальність за заподіяну моральну шкоду відповідно до вимог ч.1  ст.  1167 ЦК України несе відповідач.

Так, згідно довідок відділу охорони здоров’я УМВСУ у Волинській області (а.с. 10, 11,12), копій санаторних книжок, паспортів до направлення (а.с. 94-98), позивач перебував на лікуванні у медичному реабілітаційному центрі «Буревесник» на лікуванні разом із членами сім’ї,  із сплатою вартості путівок 50 відсотків та 100 відсотків.

Отже,  вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, які  становлять 4 140 гривень підлягають задоволенню.  

    Між тим, позивачем до відповідача також заявлено вимоги про відшкодування, як матеріальної шкоди  витрати в сумі 1000  гривень за отриману правову допомогу.

     З цим суд погодитися не можу оскільки  витрати пов’язані із отриманням правової допомоги слід віднести не до матеріальної шкоди, а до судових витрат, які із відповідача в користь позивача підлягають стягненню.

      Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд вважає такими, що підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується, якщо шкода заподіяна каліцтвом, або іншим ушкодженням  здоров'я.

Відповідно до п. 3 Ухвали Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 із змінами і доповненнями від 25 травня 2001 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнового) шкоди»  під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру у наслідок моральних  або фізичних страждань, або інших негативних явищ заподіяних фізичній особі незаконними діями.

Відповідно до чинного законодавства України, моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

В результаті  проникаючого сліпого кульового поранення черепа і головного мозку ускладненого психоорганічним синдромом, правобічним геміпарезом і афатичними проявами, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по признаку небезпечності для життя, як в момент їх спричинення, так і подальшому  їх протіканні, позивач став інвалідом 1-ї групи. Суд, враховує ступінь тяжкості тілесних ушкоджень заподіяних позивачеві,  тривалість цих страждань, зміни, які настали в житті позивача, а саме те, що у наслідок заподіяння шкоди здоров'ю позивач став безпорадним і потребує сторонньої допомоги,  що підтверджено документально.

Крім того, суд також бере до уваги те, що відповідач після спричинення шкоди здоров'ю  не проявляв до позивача ніякої уваги, не цікавився його станом здоров'я, за фактичних обставин не надавав матеріальної допомоги на лікування. З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне знизити розмір підлягаючої стягненню суми моральної шкоди, та оцінює заподіяну позивачу моральну шкоду у розмірі 50000 гривень.

Оскільки позов задоволений частково, та позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову, то у відповідності до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати та витрати за ІТЗ.

    Керуючись ст. ст. 10,  60,  79,  84,  88,  169,  212,  213,  214,  215,   ЦПК України, на підставі   ст.ст. 1166, 1167  ЦК України, суд, -

                    у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди суму 4140 (чотири тисячі сто сорок ) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди суму 50000 (п’ятдесят тисяч) гривень.

Стягнути із  ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витратив в сумі 1 000 (одної тисячі) гривень за отриману правову допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у сумі 500 (п’ятсот) гривень  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 (сто двадцять) гривень.

Рішення  може  бути  оскаржене в  апеляційному порядку  до Апеляційного суду  Волинської області через Любомльський районний  суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Головуючий: суддя                     Пешков М.І.

  • Номер: 22-ц/790/5308/18
  • Опис: апеляційна скарга по справі за позовом Шевчук Наталії Сергіївни до Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про продовження строку для прийняття спадщини та визнання права власності на спадщину
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 2-422/10
  • Суд: Апеляційний суд Харківської області
  • Суддя: Пешков Марко Іванович
  • Результати справи:
  • Етап діла: Повернуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 06.09.2018
  • Дата етапу: 07.09.2018
  • Номер: 22-ц/818/207/18
  • Опис: за позовом Шевчук Наталії Сергіївни до Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про визнання права власності на спадщину
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 2-422/10
  • Суд: Харківський апеляційний суд
  • Суддя: Пешков Марко Іванович
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відмовлено у відкритті провадження
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 08.10.2018
  • Дата етапу: 10.10.2018
  • Номер: 6/712/210/20
  • Опис:
  • Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
  • Номер справи: 2-422/10
  • Суд: Соснівський районний суд м. Черкаси
  • Суддя: Пешков Марко Іванович
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 14.07.2020
  • Дата етапу: 14.07.2020
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація