Справа № 2-402/10

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

09 червня 2010 року Білогірський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:  

       головуючого                      -        судді  Борісенко Є.В.,

       при секретарі                            -                  Алфєєвій Ю.В.,

за участю:

    позивачів                                 - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

        відповідачки                           -                 ОСОБА_4,

    представника відповідача       -                 ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білогірську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа – Білогірське Державне житлове-комунальне підприємство, про усунення перешкод у користуванні, вселення та визначення порядку користування квартирою,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4, третя особа – Білогірське Державне житлове-комунальне підприємство, про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом їх вселення у зазначену квартиру та визначення порядку користування квартирою, підсобними приміщеннями.

Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що  двохкімнатна квартира АДРЕСА_1 належить позивачам - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та відповідачці ОСОБА_4 на праві спільній   власності. Дану квартиру отримав ОСОБА_1, як ліквідатор наслідків на ЧАЕС, а в подальшому вона була приватизована позивачами та відповідачкою у рівних долях. Квартира складається з двох ізольованих кімнат площею 16,0 кв.м та 8,6 кв.м., загальна житлова площа квартири - 24,6 кв.м. Також у користуванні є два сараї під житловим будинком у цокольному поверсі  – сарай № 13 площею 3 кв.м. та сарай № 25 площею 11,9 кв.м.  Позивачі зареєстровані у квартирі, але з 2006 року вони вимушені тимчасово мешкати на з’йомних квартирах, оскільки відповідачка постійно улаштовувала сварки та скандали, перешкоджає у користуванні квартирою – змінила замки вхідної двері та не бажає добровільно виділити позивачам кімнату для проживання, внаслідок чого позивачі позбавлені права користування житловим приміщенням, тому просять вселити їх у зазначену квартиру та встановити порядок користування житловими і підсобними приміщеннями, а саме: позивачам виділити у користування кімнату площею – 16 кв.м, відповідачці - кімнату 8,6 кв.м, оскільки такий порядок користування житловими приміщеннями вважають найбільш зручним для сторін відносно розташування та площі кімнат, а також надати позивачам у користування сарай № 25,  відповідачці – сарай № 13,  всі інші приміщення – коридор, туалет, ванна кімната, кухня, лоджія - залишити в спільному користуванні.

У судовому засіданні позивачі на вимогах наполягали, просили позов задовольнити.

Відповідачка та її представник у судовому засіданні вимоги не визнали та у задоволенні позову просили відмовити. Свої заперечення обґрунтовували тим, що позивачі самі чинили їй перешкоди в користуванні квартирою, тому вона неодноразово зверталася з відповідними заявами до Білогірського РО, а також що вони добровільно ушли проживати в інше місце. Крім того, представник позивача зазначив, що якщо виділити співвласникам-позивачам у користування кімнату площею 16,0кв.м, а відповідачці площею 8,6 кв.м, то це

 буде суперечити встановленій нормі житлової площі, яка встановлена 13.65 кв.м. на одну особу. Зараз дійсно відповідачка не пускає їх до квартирі, та чинить позивачам перешкоди у користуванні.

    Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

    Судом встановлено, що сторони по справі: позивач ОСОБА_6 є колишнім чоловіком відповідачки ОСОБА_4, позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 є їх дітьми.

     Згідно свідоцтва про право власності на житло, копія якого знаходиться у матеріалах справи (а.с.10) ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на праві приватної спільній власності у рівних долях належить квартира АДРЕСА_1  та сараї №№ 13,25 під житловим будинком.

    Згідно технічного паспорту (а.с.11) квартира АДРЕСА_1 складається з двох житлових кімнат площею 24,6кв.м, у тому числі одна кімната площею 16,0кв.м, друга – 8,6кв.м, кухні площею 8,4кв.м,  коридору – 7,8кв.м., ванної кімнати -2,2кв.м, туалету -1,0кв.м., також є лоджія 2,9кв.м. Загальна площа спірної квартири становить 46,9 кв.м.  

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В судовому засіданні встановлено, що між сторонами склалися неприязнені стосунки, виникають різного роду непорозуміння з приводу володіння та користування спільною частковою власністю, а саме квартирою АДРЕСА_1 що підтвердили самі сторони.

Встановлено, що на даний час в спірній квартирі мешкає відповідач ОСОБА_4,  яка пояснила в судовому засіданні, що з позивачами у неї склалися неприязненні стосунки, тому вона заперечує їх проживання в квартирі, крім того житлова площа цього не дозволяє.

Позивачі в судовому засіданні пояснили, що вони не мають можливості користуватися квартирою, оскільки відповідачка замінила замки на вхідній двері і ключі їм не дає. Дані обставини підтвердила і сама відповідачка.

Відповідно до ст. 155 ЖК України жилі будинки (квартири) що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством Української РСР.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги пояснення сторін, оглянувши матеріали про відмову у порушенні кримінальної справи № 1433,1389,1011,785,784,56 за заявами ОСОБА_4, неприязнені стосунки, що склалися між сторонами, суд приходить до висновку, що позов в частині вселення позивачів в спірну квартиру та зобов’язання відповідача не чинити перешкоди в користуванні спільною частковою власністю підлягає задоволенню, оскільки позивачі на рівні з відповідачем мають право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю часткою у спільному майні, а відповідач своєю протиправними діями позбавляє їх реалізовувати свої права.

У відповідності до ч. 2 ст. 50 ЖК України п ри наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев'ять років, крім подружжя.

Судовим розглядом також встановлено, що доля кожного співвласника у житловій площі становить 6,15кв.м (24,6:4). Позивачі пропонують виділити відповідачу у користування кімнату площею 8,6 кв.м, а собі - площею 16,0 кв.м, але це менше від їх долі на 3,35кв.м. Інші кімнати в спірній квартирі, які б були рівноцінні належній кожному частці відсутні.

Таким чином, суд виходить з того, що виділити співвласникам-позивачам у користування вищевказані кімнати без порушення прав осіб-співвласників квартири неможливо, а тому, в цей частини вимог, суд позивачам в задоволенні відмовляє.

У відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір (державне мито) у розмірі 4,50 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 18,50 грн.  

На підставі ст.ст. 16,319,321,358,391 ЦК України, ст.ст.50,155 ЖК України, керуючись ст.ст. 10, 11,57, 60, 61, 88, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:  

позов задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_4, яка мешкає у АДРЕСА_1 не чинити перешкоди  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користуванні власністю – квартирою АДРЕСА_1

Вселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 23,00грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.  

    Рішення може бути оскаржене шляхом подання заяви про оскарження до Білогірського районного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

    Апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим протягом двадцяти  днів після подання заяви про оскарження через Білогірський районний суд.

Головуючий: